- •Видатні авіаконструктори початку хх ст.
- •Військове мистецтво запорожців. Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської експансії та польського гноблення
- •4 Галицько-Волинська держава – правонаступниця та спадкоємиця Київської Русі.
- •5. Гетьманщина. І. Мазепа.
- •Громадівський рух в Наддніпрянській Україні в другій половини хіх ст.
- •Декабристський рух і Україна (і пол. Хіх ст.)
- •Державотворчі традиції та території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Економічний розвиток Київської Русі.
- •10 Занепад автономії України. Остаточне скасування української державності у xviiі ст.
- •9) Економіка Кий. Русі
- •10) Втрата Україною автономії
- •11. Запорізька Січ - "Християнська козацька республіка".
- •12. Запорізька Січ, її соціально-економічний та політичний устрій.
- •13. Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •14. Західноукраїнські землі у першій половині хіх ст.
- •15. Інкорпорація українських земель до складу Великого князівства Литовського
- •17. Історичні передумови Української національної революції XVI ст.. Характер, завдання, рушійні сили, періодизація.
- •18. Київська Русь періоду найвищого розквіту.
- •19. Київська Русь: основні етапи розвитку.
- •20. Кирило-Мефодіївське братство та його значення.
- •21. Козацько-селянські повстання ( кін. XVI – перша половина XVII ст.)
- •23.Люблінська унія 1569 р.
- •24.Магдебурзьке право
- •25 Наступ на політичну автономію України у другій половині XVII ст. Криза української державності.
- •26.Національне відродження і соціально-політичні рухи у Наддніпрянській Україні в першій половині хіх ст
- •27 Національний та політично-суспільний рухи в Наддніпрянській Україні в другій половині хіх ст.
- •Основні теорії походження Київської Русі.
- •30 Передумови утворення держави у східних слов’ян. Держава антів. Заснування Києва.
20. Кирило-Мефодіївське братство та його значення.
Навесні 1846 р. у Києві виникла таємна українська політична організація — Кирило-Мефодіївське товариство (або братство), яке вперше в історії українського суспільного руху висунуло політичні програмні завдання, спрямовані на докорінну перебудову тогочасного суспільства. Його засновниками були М. Костомаров, М. Гулак, В. Білозерський. У засіданнях товариства активну участь брали Т. Шевченко, П. Куліш, полтавський поміщик, педагог і журналіст М. Савич, поет-перекладач О. Навроцький, етнограф-фольклорист П. Маркович, поет і публіцист Г. Андрузький, педагоги О. Тулуб, Д. Пильчиков, І. Посяда. Всього до Кирило-Мефодіївського товариства увійшли 12 осіб. Більшість з них походила з дрібномаєткових дворян.
Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти.
Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).
Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).
Програму товариства викладено в «Книзі буття українського народу»)або «Законі Божому». Цей історично-публіцистичний твір братчики склали спільно, обґрунтувавши його зміст заповідями Євангелія Христового. В його основі — ідеї українського національного відродження і пансловізму.
Послідовно обстоював необхідність поширення освіти в народних масах Т. Шевченко. Його поеми «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Великий льох» та інші справляли могутній вплив на формування національної свідомості і політичної активності передової громадськості та широких народних мас. Ці твори відверто закликали до боротьби проти національного та соціального гніту.
Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Усіх учасників товариства покарали без будь-якого суду засланням до різних місць Російської імперії. Найтяжче було покарано Шевченка, бо під час арешту в нього знайшли рукописи його антицаристських і антикріпосницьких творів.
Розгром Кирило-Мефодіївського товариства завдав відчутних втрат українському національному руху. Однак остаточно його придушити царизм не зміг. Започатковані Кирило-Мефодіївським товариством державотворчі традиції продовжували наступні покоління борців за українську справу.
Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників. Принципово важливим було і те, що Кирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій.