4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

Термін

Визначення

Анатомічні та функціональні особливості дихальної системи

Методика оцінки дихальної системи

Анатомічні особливості системи дихання у дітей: а) відсутність приносових пазух: б) вузькість просвіту і м’якість хрящів гортані, трахеї, бронхів; г) горизонтальне розташування ребер; г) недостатній розвиток еластичної тканини: д) багата васкуляризація пухкого підслизового шару та інтерстиція, де мало еластичної та сполученої тканини; е) слизова оболонка тонка, суха з недорозвиненими залозами.

Фізіологічні особливості системи дихання у дітей: а) недостатній регулювальний вплив дихального центру й кіркової речовини великого мозку; б) низькі дренажна і захисна функції бронхіального дерева; в) схильність слизових оболонок і підслизового шару до набрякання і гіперсекреції; г) часте виникнення ателектазів; д) швидкий розвиток дихальних розладів і недостатності; е) часте дихання; ж) мала екскурсія грудної клітки, черевний тип дихання; з) пуерильне дихання до 3 років.

Газообмін у дітей більш інтенсивний завдяки багатій васкуляризації легень, великій швидкості кровообігу, високим дифузійним можливостям

1. Збираючи анамнез — на початок захворювання, появу перших патологічних симптомів, їх розвиток та послідовність провести деталізацію скарг, оціни­ти анамнез захворювання та життя.

2. Під час огляду — оцінити положення хворої дитини, стан шкіри та зіва, наявність ціанозу, форму грудної клітки, голос, кашель.

3. Під час пальпації — на болючість під час її проведенні, характер голосового тремтіння, деформації грудної клітки, симетричність тов­щини шкірної складки, набряк і вибухання міжребрових проміжків, наявність шуму тертя плеври.

4. Під час перкусії — на характер легеневого звуку та його зміни, наявність патологічних симптомів, зміни меж легень.

5. Під час аускультації — на вид дихання, появу патологічних типів дихання, на наявність і характер додаткових патологічних шумів.

Студенти повинні зосередитися на особливостях дослідження органів дихання у дітей: а) підрахунок дихальних рухів через фонендоскоп за дихальними шумами, під час сну (за 1 хв); б) застосування „тихої” безпосередньої перкусії; в) аускультація дитячим фонендоскопом.