Тема 7. Похідні цінні папери (10 год.).

Лекція 7. Похідні цінні папери (4 год.).

Поняття і основні види похідних інструментів.

Форвардні контракти.

Ф’ючерсні контракти. Відмінність від форвардних контрактів. Види ф’ючерсів.

Опціони. Опційний ф’ючерс.

Свопи і варанти.

Стрипи і депозитарні розписки.

Фондові індекси.

Опорний конспект.

Похідні фінансові інструменти - це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів, або їх можна визначити як контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбачають фіксацію всіх умов проведення в майбутньому певної операції (купівлі, продажу, обміну, емісії) з інструментом, який є предметом угоди. Отже, особливість похідних фінансових паперів (деривативів) полягає в тому, що їх інвестиційна віддача залежить від тих фінансових інструментів, від яких вони походять, тобто їх обіг пов'язаний з обігом базових фінансових активів.

Похідні цінні папери є бездокументарною формою вираження майнового права (зобов'язання), яке виникає у зв'язку зі зміною ціни базового активу, тобто активу, який становить основу даного цінного папера. Як базові активи можуть розглядатися товари (зерно, м'ясо, нафта, золото і т. ін.), основні цінні папери (акції й облігації).

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов'язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються своїми специфікаціями - юридичними документами, в яких обов'язково обумовлюється обсяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання (поставка активу чи розрахунки грошовими коштами) та інші характеристики. Сьогодні найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів - валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери, фондові індекси.

Форвардний контракт - це угода між двома контрагентами про умови здійснення операції з базовим інструментом (активом), яка відбудеться в майбутньому. Найчастіше такі операції набувають форми купівлі чи продажу обумовленої кількості конкретного виду базових інструментів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому. Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються здійснити операцію купівлі-продажу базового інструменту, називається датою платежу, або розрахунків. Період між цими датами називають форвардним. Ціну активу, зафіксовану в форвардному контракті, називають ціною поставки (відповідно до дати поставки). Форвардною ціною називають ціну поставки в форвардних контрактах, які укладаються в даний момент. Щодня укладаються форвардні угоди і щодня змінюються не тільки ціни спот, а й форвардні ціни на ті чи інші активи. Чим ближче дати поставки, тим менша різниця між цінами на ринку спот та форвардними цінами.

Ф'ючерсний контракт - це угода між продавцем або покупцем, з одного боку, і кліринговою палатою ф'ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) стандартної кількості базових інструментів за узгодженою ціною на конкретну дату в майбутньому. Отже, ф'ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф'ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів. Предметом фінансового ф'ючерсного контракту можуть бути такі інструменти, як іноземна валюта, депозитні сертифікати, банківські депозити, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов'язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти), що є особливістю ф'ючерсних контрактів. Мінімальні зміни в ціні ф'ючерса, тобто крок ціни, називається тіком (tick). Він має стандартну вартість у грошовому виразі для кожного типу ф'ючерсних контрактів. Знаючи, на скільки тіків змінилася ціна ф'ючерса протягом дня, а також вартість одного тіка, можна обчислити суму прибутків або збитків, які отримано за відкритою ф'ючерсною позицією. Конкретні умови і правила здійснення торгівлі різними типами ф'ючерсних контрактів визначаються ф'ючерсною біржею.

Опціон - це угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на продаж). Існують два різновиди опціонів: "американський", який можна реалізувати протягом всього терміну контракту, і "європейський", котрий реалізовується на певну дату. Існують як первинний, так і вторинний ринки опціонів. На первинному ринку відбувається постійна реалізація опціонних контрактів, у яких фіксуються найрізноманітніші умови продажу, а на вторинному - перепродаж цих контрактів третім особам. Опціони реалізуються на біржах та на позабіржовому ринку.

Своп - це угода між контрагентами про обмін (один або кілька) певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому. Як і більшість інших фінансових деривативів, своп-контракти частіше за все укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає лише обмін різницями в цінах базових інструментів, а не самими інструментами. Як правило, за умовами угоди проводиться серія зустрічних платежів протягом періоду дії або один обмін у момент відкриття контракту з умовою проведення зворотної операції на час закінчення свопу. Умовні суми, які обмінюються в свопі, можуть бути однаковими або змінюватися. Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою постав. Угоди своп укладаються тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися такими можливостями іншої сторони, яких самі вони не мають. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жодний з яких не програє - і не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції своп. Своп-контракти - порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікав­лена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1% від суми угоди. Розрізняють два види своп-контрактів - валютний своп і своп відсоткових ставок, кожен з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику - валютного чи відсоткового. На практиці валютні та відсоткові свопи часто поєднуються в одній угоді.

Варанти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду (як правило, кілька років). Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи привілейованих акціях, оскільки надає можливість інвесторам одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у випадку її зростання порівняно з обумовленою у варанті.

Депозитарна розписка - це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, котрі зберігаються в одному із банків, та мас право на одержання дивідендів, а також на частину активів цієї корпорації у випадку її ліквідації. Депозитарні розписки надають можливість доступу корпорацій на іноземні фондові ринки, а іноземні громадяни, замість купівлі акцій зарубіжних підприємств, мають змогу придбати їх у вигляді депозитних свідоцтв.

Стрип – цінний папір, що представляє собоє результат відділення стандартних непогашених купонів від номінала цінного паперу (акції, облігації). Стрипи є процентними компонентами та номінальними платежами. Основна приваблива риса стрипів – їхня гнучкість: учасник ринку має можливість одразу отримати частину майбутніх платежів з придбанних первинних цінних паперів (акцій, облігацій), а покупець стрипу отримує додаткову можливість придбати окремі частини різних цінних паперів та формувати з них свій інвестиційний портфель.

Фондові індекси - це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об'єми угод і т.п. Використання фондових індексів засновано на перевіреному десятирічному припущенні, що коливання цін на акції кількох десятків ведучих компаній відповідають коливанням цін на всі інші акції, коливанням та змінам у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.

Фондовий індекс являє собою число, яке характеризує рівень або динаміку цін на акції, які включені до біржового лістингу, за станом на обумовлений момент часу. Усі фондові індекси, які використовуються в світовій практиці, можуть бути класіфіцировані за слідуючими ознаками: за місцем розрахунку та ареалом поширення; за числом поданих в індексі компаній та частки охоплення фондового ринку; за методикою розрахунку та характеру використання.

Лондонська міжбанківська ставка пропозиції (англ. London Interbank Offered Rate, LIBOR) — середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різний час у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку (від доби до року). Ставка фіксується Британською банківською асоціацією. Для аналізу використовуються дані лише обраних банків.

Семінарське заняття 7. Похідні цінні папери (2 год.).

1. Поняття і основні види похідних інструментів. Основні терміни (дериватив, базовий актив, ціна виконання, дата угоди, дата платежу, деривативний період, курсовий індекс, арбітражна угода, хеджирування, тік). Види деривативів (фондовий, валютний, товарний).

2. Форвардні контракти: поняття, форма і реквізити, види (процентний, валютний).

3. Ф’ючерсні контракти: поняття, основні властивості, зміст, призначення, порядок оформлення та реалізації. Відмінність від форвардних контрактів. Види ф’ючерсів: валютні і товарні, короткострокові процентні та двогострокові процентні.

4. Опціони: поняття, основні властивості, зміст, порядок оформлення та реалізації. Класифікація опціонів: товарні та фінансові, опціон-put та опціон-call, позабіржові та опціони у вільному обігу. Опційний ф’ючерс.

5. Свопи: поняття, основні властивості, зміст, порядок оформлення та реалізації. Види свопів: процентний, курсовий, індексний. Договори «своп».

6. Варанти: поняття, основні властивості, зміст, порядок оформлення та реалізації. Види варантів: варант на акції, підписний варант, складський варант.

7. Характеристика стрипів та депозитарних розписок.

8. Поняття та характеристика фондових індексів, їх значення для цінотутворення. Ставка LIBOR.

Теми рефератів.

1. Сучасний стан вітчизняного рику деривативів.

2. Основні інструменти хеджирування.

3. Перспективи розвитку ринку депозитраних розписок в Україні.

4. Перспективи розвитку ринку стрипів в Україні.

Практичні завдання.

Завдання 1. Базовий актив ф’ючерса дорівнює індексу та складає $2. Ціна вересневого ф’ючерса – 1546 пунктів індекса. Яка вартість ф’ючерса?

Завдання 2. Ціна ф’ючерса на індекс дорівнює значенню індекса та складає 1500 пунктів. Для того, щоб вийти на ринок необхідно мати 10% гарантійного забезпечення. На момент виконання контракту значення індексу на 10% вище ціни покупки ф’ючерса. Який буде розмір варійційної маржі?

Завдання 3. Є купонна облігація терміном на 2 роки з номіналом 10 000 грн. Дохідність облігації складає 50%. Скільки безкупонних облігацій та з яким номіналом буде у результаті стріппінгу?

Завдання 4. Виробник шоколаду є залежним від світових цін на какао. Сьогоденна ціна на какао складає 2000 $/тону та задовільняє виробника. Він може купити 2 травневих ф’ючерса на какао (по 10 тон кожний). Але є прогноз, що ціни на какао до травня зростуть (до 2500 $/тону), та виробництво шоколаду буде менш прибутковим, навіть збитковим. Проаналізуйте ситуацію, виходячи з хеджирування на ф’ючерсному ринку, тобто що може зробити виробник у даному випадку?

Завдання для самостійної роботи (4 год.).

1. Маржа: поняття та види.

1. Поняття та характеристика індексу Dow Jones.

3. Поняття та характеристика NYSE Composite Index.

Література:

І. Нормативний матеріал.

1. Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI): Директива Ради ЄЕС від 20 грудня 1985 року № 85/611/ЄЕС. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http:// www.rada.kiev.ua. – Назва з екрана.

2. О новой редакции Модельного закона «О банкротстве»: Постановление Межпарламентской ассамблеи государств-участников СНГ от 18.11.2005. №26-8 – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http:// www.rada.kiev.ua. – Назва з екрана.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http:// www.rada.kiev.ua. – Назва з екрана.

4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 // ВВР. - 1995. - № 4. – Ст. 28.

5. Про зерно та ринок зерна в Україні: закон України від 04.07.2002 // ВВР. - 2002. - № 35. – Ст. 258.

6. Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів : Постанова КМУ від 19.04.1999 №632 // Офіційний вісник України. – 1999.- №16. – С. 56. – Код акту 7343/1999.

7. Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно: Постанова КМУ від 11.04.2003. №510 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 16. - С. 33. – Ст. 706. - Код акту 24889/2003.

8. Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України: Постанова НБУ від 26.09.2006 №378, зареєстрована у Мін’юсті 17.10.2006 за №11200/12994 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 42. - С. 48. – Ст. 2823. - Код акту 37636/2006.

9. Про впорядкування випуску та обігу деривативів: Рішення ДКЦПтФР від 13.04.1999 № 70, зареєстроване у Мін’юсті 26.04.1999 за №260/3553 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 17. - С. 177. - Код акту 7387/1999.

Увага! Законодавство може змінюватись та доповнюватись. Слідкуйте за змінами.

ІІ. Спеціальна література.

1. Аналіз регуляторного впливу проекту Положення про порядок надання дозволу на розміщення цінних паперів українських емітентів за межами України // офіціний сайт ДКЦПтФР – http: www.ssmsc.gov.ua

2. Буренин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. – М., 1995. – 243 с.

3. Гореничий С.С., Ефремова А.А. Векселя и варранты: практика использования и учета. – М.: Экономика, 2000. – 366 с.

4. Гоффе В. Проблеми законодавчого регулювання операцій комерційних банків з деривативами // Ринок цінних паперів України. - № 3-4. – 2005.

5. Гоффе В. Своп як ефективний інструмент управління ризиком // Ринок цінних паперів України. - № 11-12. – 2003.

6. Гордон В. Становлення та розвиток ринку деривативів в Україні // Ринок цінних паперів України. - № 11-12. – 2002.

7. Де Ковни, Такки К. Стратегии хеджирования / Пер. с англ. – М.: ИНФРА, 1996. – 185 с.

8. Застосування опціонів українськими підприємствами // Цінні папери України. - № 12 (404). – 2006. – С.2.

9. Ионов В. Деривативы. Курс для начинающих. – М., 2002. – 208 с.

10. Иванова Е.В. Финансовые деривативы: фьючерс, форвард, опцион, своп. Теория и практика. – М.: Ось, 2005. – 275 с.

11. Кузнецов М.В. СТРИПы на российском рынке: возможно ли это? / М.В.Кузнецов, А.С.Овчинников // Деньги и кредит. - 1995. - N 4. - С.57-60.

12. Лінькова О. Ю. Страхування: Навч. посібник. - Харків: НТУ «ХПІ», 2006. - 240с.

13. Митин Б. Правовой смысл фьючерсов.// Рынок ценных бумаг. - 1999. -№ 3. – С. 12.

14. Мица Ю. Обіг похідних цінних паперів (перехід прав на похідні цінні папери за правочинами (договорами)) // Юридичний радник. – 2009. - №4. - С. 18-22.

15. Овчинников А., Кузнецов М. Время российских стрипов.// Рынок ценных бумаг. - 1999. - № 7. – С. 22.

16. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти. – К., КНЕУ, 2001. - 263 с.

1. Проект Закону про похідні (деривативи) від 18.07.2007 № 4019. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http:// www.rada.kiev.ua. – Назва з екрана.

18. Райнер Г. Деривативы и право. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 496 с.

19. Ратников К.Ю. Американские депозитарные расписки как способ выхода российских компаний на международный фондовый рынок. – М.: Стаут, 1996. – 245 с.

20. Ринок депозитарних розписок зростає // Цінні папери в Україні. – 2005. - №11. – С. 4-5.

21. Самофалов С.П. Цінні папери і фінансові посередники в системі корпоративного управління // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. - №6 (25). – С. 25-29.

22. Смолянська О. Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, - 2005. - 384с.

23. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок. / Пер. с англ. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. - 648 с.

24. Хмыз О.В. Американские депозитарные расписки в России // Финансовый менеджмент. – 2002. - №6. – С. 32.

25. Хоружий С. Г. Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках // http://horuz.narod.ru/fr_N32000.htm Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник.-К: Знання- Пресс. - 2002. - 535с.