Підготовка до виступу

визначення теми, мети, назви, оцінка аудиторії

складання попереднього (робочого) плану

підбір теоретичного й фактичного матеріалу

складання остаточного плану

робота над текстом виступу

репетиція

проголошення промови

(відповіді на запитання)

(ведення дискусії)

аналіз виступу

Рисунок 3. Схема 3

Чому деякі словосполучення в схемі взяті в дужки? На основі схеми складіть пам’ятку «Як працювати над виступом?»

8. «У мистецтві та сама думка, виражена по-різному, – це вже різні думки», – говорив А. Райкін. На цьому може бути заснований винахід. Виразіть по-різному думку: учитися ніколи не пізно, не в грошах щастя, любов не купиш, Земля – наш спільний дім.

9. Згадайте Марка Аврелія: «Скрізь, де можна жити, можна жити добре...» Підберіть вражаючий приклад, що ілюструє цей афоризм. Почніть виступ із цього прикладу. Завершіть його висловом Марка Аврелія.

10. Уявіть себе репортером. Ваше завдання – провести двохвилинний репор­таж на тему: «Вчительські будні».

Підготуйте матеріал, який ви знаєте зсередини. Перевірте репортаж за часом. Складаючи текст, стежте за чітким фонетичним членуванням мовлення, фразовими й логічними наголосами. Правильно відтворюйте інтонацію. Використайте емоційні інтонаційні конструкції.

11. Вас запросили на радіо або на телебачення. Завдання – виступити з конструктивними пропозиціями, спрямованими на підвищення ролі книги в житті дітей. Складіть виступ за таким початком: «Скільки не повторюй дітям: «Читати – добре!», – більше читати вони від цього не будуть. А що якщо...»

Тема № 4. Взаємодія оратора й слухача. Риторика діалогу

Під час проголошення промови оратор установлює контакт зі слухачами, який називають «ефект живої реакції».

Ораторський монолог – це монолог особливого типу. Звертаючись до слухачів, оратор як би розмовляє з ними, тобто відбувається своєрідний діалог. Прихована форма діалогу дозволяє досягти ефекту співпереживання. Можливі різні форми співпереживання: інтелектуальне («мислення вголос») і емоційне.

Крім прихованого діалогу під час виступу оратора можливий відкритий діалог: запитання слухачів у процесі виступу й відповіді на них оратора; запитання оратора до аудиторії.

Важливо використати в промові засоби контакту, які активізують увагу слухачів і підсилюють вплив виступу. Це особові займенники 1-ї й 2-ї особи, дієслова у формі 1-ї, 2-ї особи й у наказовому способі, звертання, риторичні запитання, надфразна єдність.

Завдання

1. Послухайте будь-який публічний виступ (лекцію, виступ на зборах, на мітингу й тощо). Що вам відомо про оратора (заняття, погляди, авторитетність) і слухачів? Зверніть увагу на ставлення аудиторії до оратора й на те, як він реагує на ставлення слухачів. У чому проявляється ця реакція: чи вдалося виступаючому встановити контакт зі слухачами? Як би на його місці вчинили ви?

2. Знайдіть слова з високим і зниженим стилістичним забарвленням; Визначить доцільність їхнього вживання в цьому контексті. Виправте речення; поясніть виправлення.

1. Жоден з них не відповідав йому ні слова, вони тільки безмовно витріщали на нього очі. 2). Ми домовилися, що на наступний день зберемося в нього й остаточно вирішимо питання про нашу прийдешню роботу. 3). Деканат ухвалив загодя планувати закупку потрібних підруч­ників для факультетської бібліотеки. 4). Його пропозиція відправитися в туристичний похід викликала в мене захват. 5). Наші інженери повинні створити нові машини для сільського господарства.

3. Прочитайте тексти. Встановіть, які стилістичні фігури використано в кожному тексті, поясніть сутність кожної фігури.

1. До Христа Бога нині щиро удаймося, грішні, і смиренно припадім, у покаянні взиваючи з глибини дущі: «Владико поможи нам, змилосер­дившись над нами, поспіши ся, бо ми гинемо від множества провин; не відпусти слуг Твоїх без нічого, бо крім Тебе ми другого Бога не маємо».

Слава і нині. Ми, недостойні, не замовчимо й ніколи не перестанемо оспівувати Божества Твого, Творче наш; бо якби Ти, змилосердившись, не зійшов з небес і задля нас не прийняв тіла, то хто визволив би нас од такої великої небезпеки? Не відступимо від Тебе, Владико. Церкву Твою визволи від усякої недолі і нас помилуй, Єдиний що в святині перебував (з Тропарів Спасителеві).

2. Якось мене запросили на один з літературних ергів у Вільно. Треба було визначити тему лекції, але на той час мене цілком захопило редагування «Pametnika warszawskiego», та й матеріалу не було під рукою, – але враз сяйнула думка: розповісти на цьому літературному вечорі про письмен­ницьку працю.

Буквально сяйнула. Добре пам’ятаю той блакитний осінній день, коли ця думка заповнила мене, і я почав з піднесенням накидати на окремих аркушах план усієї лекції та її деталі. Вже наступного дня я повідомив у Вільно про свою згоду на виступ і визначив теми (Я. Парандовський).

3. Чи можливо на екрані чорно-білого телевізора побачити кольорове зобра­ження? – Виявляється, можливо! М.В. Ломоносов у 1757 році вис­ло­­вив припущення, що вся багатоманітність відчуттів кольору пояснюється існуванням в оці всього лише трьох елементів, які сприймають колір. Пізніше ця «трикомпонентна теорія кольорового зору» була розвинута Юнгом і Гельмгольцем і стала загальновизнаною (з «Цікавої психології» К. Платонова»).

4. Оце коротко зібрана 30-літня історія Руської Бесіди, тобто 30-літня історія праці і змагань буковинської руської інтелігенції, що почуваючись зобов’я­заною працювати для добра загалу, об’єдналась в Руській Бесіді. Історія взагалі учить, і оця історія вельми повчальна. Скільки старання, скільки щирої і доброї волі, скільки безкорисливої праці, скільки теплої любові, скільки починів і заходів, скільки пожитку і добра виявляється нам тут! А скільки перепон і труднощів, скільки боротьби і завзяття, скільки ворогу­вання, скільки невдач! Та це і є живе життя (С. Смаль-Стоцький).

5. Неможливість звести кінці з кінцями (тобто дію з копією речі) породила ще один міф, що був покликаний заповнити порожнечу між копією і дією. Цей міф приписував людині особливу «активність», яка начебто мала вирішальне значення у всій психічній діяльності людини (суть цієї «активності», звичайно, не розкривалося). Ця «активність», мовляв, виділяла дії людини з поміж інших об’єктивно-реальних явищ, надаючи її поведінці безпричинного характеру (з кн. «Психіка та інтуїція»).

4. Дайте ґрунтовні відповіді на запитання:

1. Що значить «говорити добре»?

2. Що означає «тримати діалог»?

3. Чим відрізняється риторика від поетики?

4. Яка відмінність між софістикою та евристикою?

5. Які три джерела красномовства існують?

6. Які три завдання ставив перед ритором Цицерон?

7. Що таке «когнітивна психологія»?

8. Чи можливо написання «риторика»? Чому?

9. Чи потрібна риторика «для хатнього вжитку»? Чому?

10. Що найважливіше для промовця?

5. Проаналізуйте критерії розмежування авторитарного й демократичного стилів спілкування ритора з аудиторією. Відповідайте на запитання тесту. Чи згодні ви з результатами психологічної діагностики?

Всі, кому доводиться виступати перед аудиторією, прекрасно інформо­вані про це. Нагорода за вимовлене невлад – сміх, а сміху, за словами Гоголя, боїться й той, хто нічого не боїться. Виходить, щоб домогтися успіху на трибуні, виступаючий повинен розвивати той спосіб спілкування зі слухачами, який ближчий його особі. Психологи поділяють промовців на дві великі групи. Пред­став­ники першої підко­ряють аудиторію собі. Вони враховують безпосередню реакцію, але воліють тримати кермо у своїх руках. Не допускають вільності в поведінці й мовленні. Цей стиль називають авторитарним. Прина­лежні до другого типу воліють підкорятися аудиторії. Вони мають у своєму розпорядженні різноманітніший вибір варіантів поведінки на трибуні, спілку­вання, проголошення промови, мають більш гнучку особистісну манеру спілку­вання. Цей тип називають демократичним.

У кожного є свої переваги й недоліки. Зайва незалежність на трибуні може зробити виступаючого нечутливим до інтересів слухачів, а прагнення підігравати аудиторії – призвести до втрати ефекту від сказаного. Вибрати потрібний тип спілкування залежно від темпераменту й характеру вам допоможе тест, якщо ви відповісте «так» або «ні» на такі запитання:

1. Чи потребуєте ви ретельної підготовки до будь-якого виступу залежно від характеру аудиторії, навіть якщо добре володієте темою?

2. Чи почуваєте ви себе після виступу спустошеним, чи відчуваєте різке падіння працездатності?

3. Чи хвилюєтеся перед виходом «на люди» настільки, що маєте переборю­вати себе?

4. Чи завжди однаково починаєте виступ?

5. Чи приходите задовго до початку виступу?

6. Чи потрібні вам кілька хвилин, щоб установити контакт із аудиторією?

7. Чи прагнете говорити строго за наміченим планом?

8. Чи любите ви під час виступу рухатися?

9. Чи відповідаєте на записки з питаннями за надходженням, не групуючи їх наприкінці?

10. Чи встигаєте ви під час виступу пожартувати?

Ви відповіли однозначно на всі питання, виходить, ви маєте індивідуаль­ний стиль. Позитивні відповіді на запитання 1, 4, 5, 6, 7, 9 і негативні на інші свідчать про те, що ви належите до авторитарного типу. А навпаки – до демократичного, якщо ви відповіли «ні» на запитання 2, 3, 5, у вас сильний тип нервової системи. «Ні» на питання 1, 4, 6, 10 свідчать про рухливість ваших емоцій. Не намагайтеся копіювати манеру, не властиву вам, – нічого не вийде. Якщо ви авторитарний тип, повинні попередньо проробляти свою тему так, щоб передбачати все, що стосується композиції, змісту й мови виступу, скласти докладний попередній конспект. Демократичному типу на трибуні необхідно максимально контролювати свою поведінку, міміку, жестикуляцію, мовлення, щоб виробити специфічну манеру спілкування з аудиторією (В. Краснова).

Опираючись на відповідні психологічні рекомендації, розробіть фрагмент сценарію двохвилинного діалогу з аудиторією.

Варіанти постановки тем:

• Чи брати участь нам у мітингу протесту? На мітингу ми повинні бути разом.

• Чи потрібний куратор студентській групі? Студенти прекрасно обходять­ся без куратора.

6. Складіть попередній (гаданий) портрет аудиторії, перед якою хотіли б виступити з промовою на тему «Про вибір професії».

7. Спробуйте під час свого публічного виступу (нехай це буде звичайна відповідь на семінарі) установити повний контакт із аудиторією, щоб вас слухали з цікавістю і увагою. Після експерименту підведіть підсумки: чи вдалося вам досягти контакту? Якщо так, то як ви цього домоглися. Якщо ні, то чому.