3. Система захисту від недобросовісної конкуренції

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” особи, права яких порушені діями, визначеними як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців із дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав. Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви. Таким чином, необхідною умовою для початку розгляду справи про недобросовісну конкуренцію є вчасно подана до антимонопольних органів, належним чином оформлена заява зацікавлених осіб.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України спосіб захисту порушених прав обирається особою самостійно, тобто особа у разі порушення власних прав має звернутися безпосередньо до суду.

Особливістю розгляду справ Антимонопольним комітетом України про недобросовісну конкуренцію є відсутність необхідності визначення монопольного становища сторін. З метою припинення, усунення та попередження проявів недобросовісної конкуренції органи антимонопольного регулювання надають суб’єктам господарювання рекомендації, проводять роз’яснювальну роботу.

Слід відзначити, що досвід роботи із заявами та зверненнями стосовно випадків недобросовісної конкуренції в Антимонопольному комітеті України свідчить, що значну складність становить забезпечення доказами встановлення факту порушення.

Основним доказом незаконності недобросовісних дій є їх невідповідність правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницький діяльності. Правила і торговельні звичаї у різних сферах економіки можуть бути різними. Тут немає однакових стандартів для всіх. По суті заходи захисту від недобросовісної конкуренції можуть діяти лише в тих сферах економічної діяльності, які прийняли свої правила і торговельні звичаї.

Експертизу на подібність до ступеня змішування виконують спеціалізовані організації.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Відповідальність за недобросовісну конкуренцію включає:

• накладання штрафів на суб’єктів господарювання;

• адміністративну відповідальність громадян;

• відшкодування збитків;

• вилучення товарів.

Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:

• визнання факту недобросовісної конкуренції;

• припинення недобросовісної конкуренції;

• офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

• накладання штрафів;

• вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання;

• скасування або зміну центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування прийнятих ними неправомірних актів і розірвання укладених ними угод.

У рішенні вказуються результати розгляду справи по суті, наводяться мотиви рішення, зазначаються дії, які сторони повинні виконати або від яких утриматися, та строк виконання рішення. У резолютивній частині рішення про накладення штрафу зазначається розмір штрафу.

Абзац 1 п.1 ст.251 Господарського кодексу України визначає, що ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень конкурентного законодавства тягне за собою застосування Антимонопольним комітетом України штрафних санкцій до порушників.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону, з метою забезпечення виконання рішення Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення видають розпорядження про: заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачу), вчиняти певні дії; накладення арешту на майно або на грошові суми, що належать відповідачу. Розпорядження може бути оскаржено до суду, арбітражного суду в порядку, у 15-денний строк із дня одержання копії розпорядження.

Відповідач у разі закриття провадження в справі у зв'язку з недоведенням вчинення порушення може стягнути із заявника збитки, завдані йому забезпеченням виконання рішення, у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Рішення Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію, можуть бути оскаржені до суду заінтересованими особами у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення. (ст. 32 Закону).

Кримінальну відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачено ст. 229 та 231 Кримінального кодексу України. Так, незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від 200 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років із конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі, – якщо її розмір у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ст. 231 Кримінального кодексу України передбачає, що умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, які становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарювання, караються штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або зі службовою діяльністю, якщо воно вчинено з корисливих чи з інших особистих мотивів i завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до 3 років або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.