4. Технологія проведення бесіди “Коли я гніваюсь”.

 У ході бесіди ведучий намагається спонукати до саморозкриття учасників і з’ясувати, що може викликати у них негативні емоції, які ситуації, яка поведінка оточуючих, які події, які невдачі. Можна запитати: “Що викликає найбільш сильну злість, що викликає образу, що гнів, що відчай. Як це відбувається? Як ви сердитесь? Коли це відбувається? Скільки може продовжуватись ваша злість? Як ви потім себе почуваєте? Що відбувається в результаті вашої злості? Хто страждає більше всього? Що може вас заспокоїти, якщо ви розгнівались і т. д.”. При цьому ведучий може почати з себе (“Не лякайтесь бути відвертими; кожен занепокоєний передусім своїми почуттями і тим, як їх висловити, не звертає уваги на ваші”).       У кінці ведучий, підкріплюючи свої вислови прикладами із бесіди, відмічає наступне:       – всі люди інколи сердяться. Важливим є те, через що вони зляться і як це виражають, що при цьому з ними відбувається;       – коли ми сердимося, у нас прискорюється дихання (робиться глибоким), серце б’ється швидше, лице наливається кров’ю. В цей час організм може отруюватись гормонами, які супроводжують злість;       – інколи по одній і тій самій причині ми сердимось більше, інколи менше. Це означає, що є речі, які на це впливають;      – кожна людина може слідкувати за тим, як вона виражає злість;       – кожен може вибирати із декількох способів той, як проявити свою злість; при цьому майже завжди можна вибрати спосіб з найменшими наслідками;      – кожен може навчитися, як вибирати ці способи.

ПОРАДИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ У СІМ’Ї

ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Шляхи і способи виходу з конфлікту, зниження напруженості в між особових стосунках партнерів:

1. Необхідно пом'якшити чи навіть заперечити можливу провину:

• визнати певну обґрунтованість його дій;

• показати розуміння його стану;

• виправдати його дії обставинами;

• виразити впевненість, що у партнера не було поганих намірів;

• дати зрозуміти партнеру, що його поведінка некоректна.

2. Якщо нормалізація не відбувається, варто подумати, чи не дали ви самі привід для конфліктної поведінки. Якщо приводу ви не давали, то дуже можливо, що причина такої поведінки партнера не у вас, а у ситуації, яка діє негативно на партнера.

3. Треба усунути причину конфлікту. Краще зробити так:

• усунути випадковий привід для конфлікту чи роз'яснити неможливість його усунення;

• визнати свою частину провини;

• пом'якшити свою провину; ви діяли по-своєму логічно, обґрунтовано і зовсім не були із злим наміром по відношенню до партнера;

• попросити пробачення.

4. Коли і після цих зусиль конфлікт не вичерпаний, слід здійснити конструктивну критику конфліктної поведінки партнера. З цією метою слід тактовно висловити думку, що дії партнера:

• необґрунтовані або зовсім необґрунтовані;

• спричиняють вам чи оточуючим реальні незручності;

• викликають негативні емоції.

5. Внести конструктивні пропозиції відносно дій партнера і норм ваших взаємин з партнером.

6. Знизити значущість нанесеної партнером шкоди:

• висловити думку, що все зводиться до непорозуміння з незначним вибачливим промахом;

• показати, що все легко виправити.

7. Висловити жаль з приводу:

• обставин;

• поведінки партнера;

• необхідності вести подібну розмову.

8. Корисно буває дати партнерові можливість розрядитися: вдатися до гумору, а також дати виговоритися.