49. Характеристика мита (ідентифікація за класифікацією, суб’єкти, об’єкт, ставка, особливості справляння).

Мито – непрямий податок на товари, що переміщуються через митний кордон України.

Система митних платежів:

основні (мито, що стягується митницею; митні збори за митне оформлення; податок на додану вартість; акцизний податок.)

додаткові (платежі за зберігання товарів; збори за митний супровід; збори за видачу ліцензій; плата за участь в митних аукціонах тощо)

Види мита:

За напрямком руху товарів:

експортне (вивізне)

імпортне (ввізне)

транзитне

За призначенням:

антидемпінгове – використовується за обмеженням імпорту або експорту при : - ввезені товарів на митну територію за ціною, яка суттєво нижча за їх конкурентну спілку в країні експорту;

вивезені за межі митної території України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів, подібних товарів на момент вивезення;

компенсаційне - має врівноважувати ціни на іноземні і вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренції;

спеціальне – застосовується як засіб захисту вітчизняних робітників у разі коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за таких умов, що заподіють значну шкоду вітчизняному товару-робітнику.

За періодом дії:

постійне

сезонне

За порядком встановлення:

автономне ( країна встановлює самостійно)

конвенційне ( на основі переговорів і зазначенні в певних угодах)

Елементи:

Платники

Об’єкт – операції пов’язані з перетином митного кордону

База – вартість мита, яка зазначається в декларації.

Розміри ставок в Україні встановлюються у відповідності з єдиним митним тарифом і міжнародними договорами.

50. Сутність податкової системи (система оподаткування, платники податків, контролюючі органи).

Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Визначальною основою податкової системи є обсяг витрат бюджету. Види податків та їх обсяг у державі встановлюються з метою покриття витрат. Виходячи з цього податки є вторинними щодо витрат бюджету. Збалансування обсягу податків і податкових платежів, що надходять у бюджет, з обсягом бюджетних витрат держави — основне завдання державних фінансових органів.

Правовою основою податкової системи є відносини власності. Форма власності (державна або приватна) визначає право держави на доходи. При державній власності все майно підприємств і доходи, що створюються ними, належать державі. Держава вирішує, яку частку доходів підприємств централізувати в бюджет та інші централізовані фонди, а яку залишити трудовим колективам. Що ж до приватних і колективних підприємств, то держава може централізувати в бюджет лише частину доходів, що необхідна для задоволення загальнодержавних потреб.

До суб'єктів оподаткування належать, з одного боку, держава, з іншого – платники податків. Платниками є фізичні та юридичні особи, на яких, згідно із законодавством, покладено обов'язки утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Разом з тим, особливістю операцій з оподаткування є те, що функції з проведення контролю та стягнення податків, а також застосування штрафних санкцій, виконують спеціально створені для їх виконання органи державної виконавчої влади. Це, як правило, державна податкова служба, митні органи та правління державних цільових фондів, місцеві органи влади, державне казначейство та ін.

До посередників належать фінансові установи (комерційні банки, страхові компанії, біржі, аудиторські фірми та ін.), які забезпечують проведення операцій платників, державні казначейства (в країнах, де їх створено). Посередники виконують доручення платників з перерахування податків і зборів до відповідних державних фондів, проводять експертне оцінювання активів, які є податковою заставою, вживають заходів з продажу майна боржників та ін. В окремих випадках виконання функцій з обслуговування платників у зарубіжних країнах передається недержавним фірмам і навіть приватним особам.

Особливої уваги заслуговує визначення сукупності податків, зборів (обов'язкових платежів). У кожній країні установлена певна їх кількість за визначеними видами і формами. Як правило, така сукупність формується в процесі тривалого історичного періоду і відображає економічні, соціальні та політичні умови розвитку країни.