Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під неплідністю та яловістю тварин?

2. Які існують форми неплідності?

3. Які основні причини неплідності тварин?

4. Якими методами користуються при проведенні гінекологічного дослідження тварин?

5. Які існують форми уродженої неплідності?

6. Які причини старечої, кліматичної та експлуатаційної неплідності?

7. Які форми аліментарної неплідності зустрічаються найчастіше?

8. Які основні причини симптоматичної неплідності?

9. Яка патологія матки буває часто причиною неплідності?

10. Які патологічні процеси у яєчниках часто бувають причиною неплідності?

11. Якими клінічними ознаками найчастіше проявляються функціональні розлади яєчників?

12. Які інфекційні хвороби часто бувають причиною неплідності тварин?

13. Які основні принципи лікування гінекологічно хворих тварин?

546

₁₇

ВЕТЕРИНАРНА АНДРОЛОГІЯ

Ветеринарна андрологія {апсігдз - мужчина, Іо§оз - наука) - наука про патологію статевих органів самців.

Це одна із галузей клінічних дисциплін, що вивчає етіологію, патогенез і клінічні ознаки цих захворювань, розробляє лікування уражених ними тварин та заходи про­філактики.

Захворювання самців з локалізацією патологічного процесу в статевому апараті розглядалися у курсі внутрішніх незаразних хвороб (закупорювання уретри камін­цями), спеціальної хірургії (фімоз, парафімоз, новоутворення, орхіт, епідидиміт, ге­матоцеле, гідроцеле тощо), паразитології (трихомоноз, кампілобактеріоз), онкології (сіменома, папіломатоз).

Багато авторів, як хірургів (І. І. Магда та 1.1. Воронін, 1963; М. В. Плахот та ін., 1977), так і ветеринарних акушерів вказували на необхідність вилучення із різних клінічних дисциплін таких захворювань в окремий самостійний розділ або, навіть, окрему дисципліну - ветеринарну андрологію. Ця наука охоплює широке коло захво­рювань незаразної і заразної етіології, але в данному розділі будуть розглянуті лише ті з них, виникнення яких порушує статеву функцію самців і викликає їх неплідність.

17.1. Дослідження органів статевої системи плідників

Бугая фіксують за роги, при потребі застосовують методи заспокоєння (за допо­могою нейролептиків, аміназину, ромпуну) чи знеболення і проводять андрологічне дослідження за прийнятою в клініці схемою: реєстрація, анамнез, загальне клінічне дослідження і дослідження статевих органів із застосуванням методів огляду, паль­пації, ректального і рефлексологічного досліджень, вивчення проявів безумовних статевих рефлексів (локомоторного, ерекції, обнімального, парувального, еякуляції), оцінювання одержаної від плідника сперми.

При потребі більш глибокої оцінки плідника за рівнем обмінних процесів у його організмі та у продукованій ним спермі проводять біохімічне дослідження крові на вміст загального білка, глюкози, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, резерв-

547

Розділ '

ну лужність, концентрацію у спермі фруктози та індекс фруктолізу, активність у ній ферментів - каталізаторів аеробних та анаеробних процесів; роблять біохімічне до­слідження сечі, бактеріологічне дослідження сперми та змиву з препуція; проводять андрологічну диспансеризацію бугаїв за Вороніним.

Андрологічну диспансеризацію бугаїв проводять у три етапи:

Перший етап проводять під час вирощування бугайців до 6-місячного віку у пле­мінних заводах та господарствах-репродукторах. Мета цього етапу - виявити і вибра­кувати бугайців із природженими аномаліями розвитку.

Другий етап є диспансеризацією відібраних для племінних цілей бугайців віком ви 6 до 12 місяців під час дорощування та попереднього випробування їхньої племінно. цінності в господарствах - елеверах та спеціальних випробних станціях. На підстав: вивчення ступеня прояву статевих рефлексів, дослідження статевих органів та спермі! кожного плідника роблять попередню комісійну оцінку його андрологічної цінності.

Третій етап андрологічної диспансеризації є диспансеризацією племінних бугаїв, що надійшли на племпідприємство. Вона включає систематичний нагляд за станом здоров'я плідників та їх відтворною здатністю у процесі племінного використання, дослідження бугаїв на такі заразні захворювання, як туберкульоз, паратуберкульоз. лептоспіроз, лейкоз, бруцельоз, трихомоноз, вібріоз, псевдомоноз, інфекційний рино-трахеїт; дослідження сперми та змиву з препуція на бактерійне забруднення, колі-титр: дослідження крові на вміст білка, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, резерв­ну лужність; дослідження сечі (питома вага, білок, цукор, кетонові тіла, домішки), аналіз спермопродукції бугая (скільки отримано еякулятів, з них придатних для ви­користання, середній об'єм еякуляту, виготовлено за аналізований період спермодоз. заморожено спермодоз, вибраковано після розморожування, осіменено вперше корів та телиць, з них запліднилося, процент запліднення); дані клінічного дослідження бугая (згідно прийнятої схеми) і врешті робиться висновок про відтворну здатність бугая. Результати диспансеризації заносять у "картку андрологічної диспансеризації бугая-плідника".

Показники дослідження бугаїв, їх спермопродукції та результатів використання дають змогу віднести їх до однієї з трьох груп (за П. М. Савіним):

1. Високоплідні бугаї- це плідники, в результаті використання яких заплідне­ність корів та телиць від першого осіменіння склала понад 75 %. Статеві рефлекси у таких самців чітко виражені, об'єм еякуляту не менше 5 мл, концентрація сперміїв понад 1 млрд/мл, їхня рухливість- понад 8 балів, живих сперміїв- 80...95 %, ви­живання 70... 110 годин, кількість патологічних форм - не більше 3 %. У такій спермі міститься 460...680 мг% фруктози, чітко виражена позитивна залежність між актив­ністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.

2. Бугаї з нормальною плодючістю - це ті, в результаті використання яких отри­мано заплідненість корів та телиць від першого осіменіння у межах 70 %. Вони добре проявляють статеві рефлекси, об'єм еякуляту у них 3...4 мл, концентрація сперміїв

548

Ветеринарна андрологія

0,4.. .0,8 млрд/мл, рухливість сперміїв 7.. .9 балів, виживання 50.. .80 годин, кількість патологічних форм не більше 5 %. У такій спермі міститься 300...500 мг% фруктози, виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.

3. Бугаї із зниженою плодючістю — це ті, при використанні яких спостерігалася велика кількість повторних осіменінь корів і телиць. Вони характеризуються частим гальмуванням статевих рефлексів або виділенням сперми низької якості (об'єм ея­ куляту близько 2 мл, концентрація сперміїв 0,2...0,5 млрд/мл, їх рухливість менше шести балів, патологічних форм — до 20 %, виживання — 30 годин.

Сперма цієї групи бугаїв відзначається низькими показниками вмісту фруктози, активності ферментів гіалорунідази та лужної фосфатази, великою кількістю патоло­гічних форм сперміїв.

4. Неплідні бугаї, що виділяють мало сперми, з низькими показниками концентра­ ції сперміїв, їх рухливості, виживання, а також вмісту фруктози, активності ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв.

Бугаї третьої і четвертої груп непридатні для використання на племпідприємствах.