- •13.1. Захворювання тварин, що виникають у післяродовий період
- •Залежування після родів
- •Ампутація матки
- •Післяродова інфекція та інтоксикація
- •Питання для самоконтролю
- •14.1. Анатомічні і фізіологічні особливості новонароджених тварин
- •14.2. Хвороби новонароджених тварин
- •Затримання меконію
- •Питання для самоконтролю
- •15.3. Хвороби, вади та функціональні зміни вим'я
- •Аномалії розвитку вим'я
- •Агалактія та гіпогалактія
- •Мастит (маміт)
- •Профілактика маститу
- •Вади розвитку дійкового каналу
- •Функціональні розлади вим'я
- •Питання для самоконтролю
- •16.1. Форми і причини неплідності
- •16.2. Методика гінекологічного дослідження тварин
- •Уроджена неплідність
- •Стареча неплідність (клімактерій)
- •Кліматична неплідність
- •Експлуатаційна неплідність
- •Симптоматична неплідність
- •Запальні процеси зовнішніх статевих органів
- •Новоутворення у зовнішніх статевих органах
- •Патологія шийки матки
- •Патологія матки
- •Патологія яйцепроводів
- •Патологія яєчників
- •Анафродизія, німфоманія і вірилізм корів
- •Заходи профілактики неплідності
- •Питання для самоконтролю
- •17.1. Дослідження органів статевої системи плідників
- •17.2. Діагностика імпотенції бутаів
- •Парувальна імпотенція
- •Запліднювальна імпотенція
ПІСЛЯРОДОВІ УСКЛАДНЕННЯ
Роди у тварин завершуються виведенням із матки живих і життєздатних плодів ті звільненням її порожнини від плодових оболонок та залишків плодових вод.
Відразу після цього починається післяродовий період, впродовж якого відбувається зворотний розвиток морфологічної структури і становлення фізіологічної функції органів статевої системи самок, що забезпечує їх подальшу відтворювальну здатність Тривалість і характер перебігу післяродового періоду у тварин залежить від багатьох ендогенних та екзогенних факторів, серед яких істотну роль відіграють: перебіг родін (нормальний чи патологічний), умови, у яких відбувалися роди, якість наданої допомоги, догляд за породіллею та багато ін.
Потрібно розуміти, що після родів значно понижується загальна опірність організму і, зокрема, органів статевої системи, що сприяє розвитку різноманітних захворювань тварин на фоні надмірного мікробного забруднення родових шляхів під час родів.
Післяродові ускладнення у тварин можна умовно розділити на дві групи: хвороби, що виникають під час родового процесу та хвороби, що розвиваються після його завершення.
13.1. Захворювання тварин, що виникають у післяродовий період
Субінволюція (атонія) матки (зиЬіпуоШіо иіегі)
Під субінволюцією матки розуміють сповільнене відновлення матки та інших репродуктивних органів до передвагітного стану. Ця патологія спостерігається у само:-' усіх видів тварин, але найбільш схильні до неї корови. Внаслідок зниженої інтенсивності ретракції м'язів матки та регресії карункулів, дегенеративно-регенеративних процесів у ендометрії, сповільненого відновлення зв'язкового апарату та топографі: матки, в її порожнині скупчуються лохії, що піддаються розкладу і відбувається отруєння організму продуктами їх розпаду та бактерійними токсинами.
Аналіз статистичної звітності та даних наукових досліджень показує, що в середньому біля 25 % корів спостерігається субінволюція матки, особливо у зимово-стійловий період.
402
:.~яродові ускладнення
Етіологія: багатоплідна вагітність, багатоводдя, перерозвиток плодів, функціо-I ільна неповноцінність задньої долі гіпофізу.
Сприяють виникненню субінволюції гіподинамія у другій половині вагітності, І я ємний баланс поживних речовин та енергії в дородовий та післяродовий періоди, І рушення естроген-прогестеронового співвідношення, неправильна експлуатація, Е: оливо при високій продуктивності.
Клінічні ознаки. Хворобу реєструють з 7-8-го дня після родів. Найхарактернішою ■вдою є великі виділення густих темно-червоних лохій при лежанні тварини, що
ке затягуватися до двох тижнів. Загальний стан тварини мало змінений, іноді може
стерігатися в'ялість, зниження апетиту, незначні коливання температури.
При вагінальному дослідженні породіллі виявляють набряк слизової оболонки піхви та піхвової частини шийки матки, шийка матки розкрита і розміщена на передньому краї лобкових кісток.
При ректальному дослідженні виявляють збільшену матку, її роги в'ялі, опущені І черевну порожнину, іноді промацуються карункули, флуктуація рога, що був плодо-ростилищем.
З переходом процесу у хронічну форму (з 14-го по 30-й день) зменшується виділення лохій, вони стають темногбурими, густими.
При хронічному перебігу хвороби (через 1,5-2 місяці після отелення) виділення І: хій може цілком припинитися, загальний стан тварини видається нормальним, але ■ш ректальному дослідженні виявляють у 1,5-2 рази збільшену матку, зміщену на :пну третину в черевну порожнину, стінки її потовщені, ригідність ослаблена. Статеві никли бувають неповноцінними або ж має місце анафродизія.
Прогноз. При старанному догляді за твариною після 3—4-х неповноцінних циклів тварина може запліднитися. Часто на ґрунті субінволюції матки розвивається ендометрит.
Лікування скеровують на відновлення тонусу та скоротливості матки, стимулювання дегенеративно-регенеративних процесів, підвищення рівня біоенергетичних процесів, місцевої та загальної реактивності. Хворим назначають маткові препарати окситоцин, пітуїтрин, прозерин, ергометрин, метилергометрин та ін.), ректальний масаж матки, моціон. Внутрішньовенно вводять 150 мл 10 %-го розчину кальцію хлориду в комбінації з 250 мл 40 %-го розчину глюкози, внутрішньом'язово - простагландини (естрофан, ензапрост, дінапрост, люталіз та ін.) та 10 мл тривіту, 2-3 рази з інтервалом три доби.