вартість товарів, відібраних для оцінки їх якості з подальшим порушенням цілісності зразків, а також для фізико- хімічних і мікробіологічних досліджень;

7. малоцінних та швидкозношуваних предметів, які вико­ристовують в операційній діяльності підприємства протягом одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

8. інших матеріальних витрат, які пов'язані з виконанням підприємством робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з реалізації товарів (продукції) виробництва продукції; проведення лабораторних аналізів сировини, яку використовують підприємства ресторан­ного господарства у виробництві власної продукції тощо).

До складу елементу "Витрати на оплату праці" включа­ють основну заробітну плату, додаткову заробітну плату й інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До складу елементу "Відрахування на соціальні заходи" включають:

• відрахування на обов'язкове пенсійне страхування;

• відрахування на обов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

• відрахування на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття);

• відрахування на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності;

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства;

• медичне страхування;

• відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елементу "Амортизація" включають суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До складу елементу "Інші операційні витрати" включа­ють витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу собівартості реалізованих товарів, а також до складу елементів, наведених у даних Методичних рекомендаціях.

Питання 3. Витрати заготівельно-переробного під­приємства. Планування витрат у заготівлях. Планування собівартості продукції переробки та окремого виробу

Заготівля сільськогосподарських продуктів і сировини належить до сфери товарного обігу і виконує дві економічні функції, а саме:

• зміна форм вартості;

• доведення сільськогосподарських продуктів і сирови­ни від виробника до оптових покупців.

і

Витрати заготівельно-переробного підприємства - це

всі витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у вартісній формі, що пов'язані із закупівлею, зберіганням та реалізацією сільськогосподарських продуктів і сировини.

Витрати вимірюються в сумі та у відсотках до заготівель­ного обороту і без участі підприємства в розрахунках. Рівень витрат у відсотках до заготівельного обороту є одним із голов­них показників, що характеризують ефективність викорис­тання поточних витрат. Він використовується також для порівняння роботи підприємства за різні періоди і для порівняння з іншими подібними підприємствами.

Завданням планування витрат у заготівлях є економічне обґрунтування суми та рівня витрат, мінімально необхідних для здійснення закупівель і реалізації сільськогосподарської продук­ції в планових обсягах при забезпеченні збереження кількості та якості продукції. Планування витрат обігу здійснюється безпосередньо на підприємстві.

Планування витрат здійснюється в розрізі окремих видів і статей витрат. Загальна сума витрат одержується як сума витрат з усіх статей, а рівень розраховується як відношення загальної суми витрат до заготівельного обороту.

У процесі планування використовують матеріали аналізу витрат за попередній період, враховують виявлені резерви їх зниження. Планування витрат тісно пов'язано з обсягами закупівель та реалізації, залишками, швидкістю товарообігу, цінами на матеріальні ресурси і тарифами на послуги, а також із планом доходів та прибутку.

Планування витрат здійснюється методом техніко-еконо- мічних розрахунків і дослідно-статистичним методом, якщо неможливо зробити обґрунтовані розрахунки.

Прогноз загального рівня витрат на плановий рік обґрунтовується прогнозами зростання заготівельного обороту, обсягів закупівель, закупівельних цін і закономірностей розвитку витрат за попередні роки.План витрат на найближчий квартал повинен розрахо­вуватися щодо кожного виду витрат з урахуванням діючих цін, тарифів, норм, ставок та інших показників.

Методика планування витрат у розрізі окремих статей така сама, як і в торгівлі. Особливість витрат заготівельно- переробного підприємства виявляється в статті "Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і консерву­вання товарів та сировини". Головне місце у витратах, за цією статтею, належить матеріальним витратам. Сума витрат залежить від цін на матеріали та вартості їх доставки.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховується, виходячи з кількості обладнання, товарів, які необхідно охолоджувати, строків їх зберігання, тривалості робо­ти обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних мате­ріалів, витрат на оплату послуг сторонніх підприємств із технічного обслуговування холодильного обладнання.

В умовах самофінансування та господарської самостій­ності підприємств план витрат є орієнтиром для досягнення максимальних обсягів закупівель, доходів і прибутку.

Питання 4. Практичне завдання. Визначення цін на продукцію виробництва. Визначення цін на продукцію власно­го виробництва та куповані товари в закладах ресторанного господарства.

Планування витрат за окремими статтями та загальним обсягом.

Планування витрат у заготівлях. Планування собі­вартості продукції переробки та окремого виробу.

Зміст практичного завдання Задача 1

Скласти калькуляцію одиниці продукції А.

Витрати матеріалів на одиницю виробу становитимуть: сталі - 4 кг; бронзи ~ 0,6 кг.

Закупівельна ціна сталі - 980 грн, бронзи - 4000 грн за 1 т.

Основна заробітна плата виробничих робітників станови­тиме 12 грн, додаткова - 12 % від основної, а відрахування

48на соціальне страхування - 37 % від основної та додаткової заробітної плати.

Витрати на експлуатацію та утримання устаткування очікуються в розмірі 90 % від основної та додаткової заробітної плати, загальновиробничі витрати - 60 % від основної і додат­кової заробітної плати.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Собівартість одиниці продукції визначається шляхом калькуляції. У калькуляцію включаються витрати за їх вартістю, тому для визначення вартості матеріалів потрібно ціну помно­жити на їх кількість.

Задача 2

У звітному році собівартість товарної продукції станови­ла 450,2 тис. грн, витрати на І грн товарної продукції - 0,89 грн.

У плановому році витрати на 1 грн товарної продукції встановлено в розмірі 0,85 грн. Обсяг виробництва продукції збільшиться на 8 %.

Визначи ти собівартість товарної продукції планового року.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Витрати на 1 грн товарної продукції розраховують так:

де С - собівартість товарної продукції; <2 - обсяг виробництва продукції.

Виходячи з цієї формули, можна визначити обсяг товарної продукції у звітному році:

Д

1 грн

Обсяг товарної продукції у плановому році (()і) становитиме:2 х (100 % + % збільшення обсягу виробництва продукції)

100 %

Собівартість товарної продукції у плановому році (Сі) становитиме:

Сі = х Ви_Рн.

Задача З

Визначити оптово-відпускну ціну 1 т хліба житнього і ціну хлібини масою 0,8 кг.

Собівартість 1 т хліба становить 3440 грн, рентабельність становитиме 10 % від собівартості продукції. ПДВ - 20 %.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Оптово-відпускна ціна (Ц_ов) підприємства на окремий вид продукції визначається за формулою:

Цо.в~ (С +27) х 1,2,

де С - собівартість виробу;

77 - прибуток;

1,2 - коефіцієнт ПДВ.

Задача 4

Визначити загальну суму та рівень витрат за статтею "Витрати на утримання будинків, споруд, оренду обладнання, інвентарю" на рік по торговельному підприємству.

План товарообороту торговельного підприємства на рік - 2690 тис. грн. Загальна площа орендованих приміщень - 300 м². Середня ставка орендної плати за 1 м² - 80 грн на місяць.

Підприємство бере участь у загальних експлуатаційних витратах приміщень, які дорівнюють 7 грн за 1 м² на місяць.

Загальні витрати на утримання будинків і споруд розраховано в сумі 25100 грн.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При плануванні комплексних статей витрат розрахунки проводяться окремо за кожним елементом витрат, який вклю-

50чається до статті. Так, для визначення суми витрат зі статті "Витрати на утримання будинків, споруд, оренду обладнання, інвентаря" необхідно окремо визначити суму витрат на оренду приміщень і суму загальних експлуатаційних витрат приміщень, знайти їх підсумок та додати загальну суму витрат на утримання будинків і споруд.

Рівень витрат розраховується за формулою:

Р_в = -^х100%,

де Р_в - рівень витрат у % до товарообороту;

В - сума витрат, грн;

Т- товарооборот торговельного підприємства, грн.

Задача 5

Визначити витрати торговельного підприємства в сумі і відсотках до товарообороту по торговельному підприємству.

За звітний рік товарооборот становив 1250 тис. грн, рівень витрат - 21 %, у т.ч. умовно-змінні - 16 %.

Сума нераціональних витрат у звітному році становила 8,2 тис. грн.

На плановий рік заплановано збільшити план роздрібного товарообороту на 10 % та ліквідувати нераціональні витрати.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При плануванні загального рівня витрат необхідно застосувати таку методику розрахунку планової суми витрат:

В = 3 + П-НР,

де 3 - сума змінних витрат (рівень витрат залишається на рівні звітного року);

II - постійні витрати (сума яких у плановому році буде така сама, як і у звітному);

НР - нераціональні витрати звітного року.

Задача 6

Розрахувати витрати на освітлення по магазинах торго­вельного об'єднання.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Потрібна кількість кіловат-годин за нормою розрахо­вується за такою формулою:

К=ПхМх ЧхДр, де кількість кіловат-годин; П - площа, м²; И- норма освітлення; Ч- тривалість освітлення в день, год.; Д_р - кількість робочих днів.

Витрати на освітлення (Восй) обчислюються за форму­лою:

В₀св ⁼ Тх К, де Т- тариф за 1 кВт/год електроенергії.

Задача 7

Швейна фабрика відпустила "Універмагу" костюми жіно­чі за оптово-відпускною ціною 850 грн.

Рівень витрат обігу торговельного підприємства стано­вить у середньому 20 %, рентабельності - 8 %. Визначити:

1. мінімальний рівень торгової надбавки на одержаний

товар;

2. мінімальну роздрібну ціну костюма жіночого, якщо податок на додану вартість становить 20 %.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Мінімальний розмір надбавки покриває витрати обігу торговельного підприємства, очікуваний прибуток від реалізації товару та податок на додану вартість.

Розрахунки потрібно провести в такій послідовності:

1. Рівень торгової знижки (3):

3 = (В + Р)х 1,2, де Б - рівень витрат за планом; Р - плановий рівень рентабельності; 1,2 - коефіцієнт розрахунку податку на додану вартість.

2. Мінімальний розмір надбавки (Н) %:

3x100 ~ 100-3 "

3. Сума торгової надбавки визначається так: Мінімальна роздрібна ціна костюма жіночого = Оптово-відпускна

ціна + Мінімальна сума торгової надбавки.

Задача 8

Визначити роздрібну ціну куртки з натуральної шкіри для торговельного підприємства.

Собівартість виробництва куртки з натуральної шкіри - 1250 грн, рентабельність виробництва - 10 %. Акцизний збір - 35 %. Податок на додану вартість - 20 %.

Магазин застосовує торгову надбавку на шкіряні виро­би - 25 %.

Задача 9

Визначити оптово-відпускну та роздрібну ціну однієї чаш­ки з фарфору, якщо її повна собівартість становить 5,05 грн.

Рентабельність виробництва - 3,5 %.

Ставку акцизного збору на фарфоровий посуд встанов­лено в розмірі 30 %.

ПДВ - 20 %.

У магазині на даний товар застосовується торгова над­бавка в розмірі 26 %.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Роздрібну ціну виробу (Цр) можна визначити за фор­мулою:

Ц_г = С + П + АЗ + ПДВ + ТН,

де С - собівартість продукції, грн;

Я - величина прибутку в ціні, грн;

АЗ - сума акцизного збору, грн;

ПДВ - податок на додану вартість, грн;

ТН- торгова надбавка, грн.

Суму акцизного збору, що включається в ціну, розраховують за формулою:

С + П

АЗ = х С.%,

100%

де С_А % - ставка акцизного збору у відсотках до відпускної ціни без податку на додану вартість.

Суму податку на додану вартість, що включається в ціну, розраховують за такою формулою:

(С + П + АЗ)ХС_П7Н ПДВ = 2ЇЇ.

100

де С'пдв - встановлена ставка у відсотках до обороту, що оподатковується.

Сума торгової надбавки визначається так:

_,„ (С + П + АЗ + ПДВ)х% ТН

і а

100

де% ТН - відсоток надбавки торговельного підпри­ємства.

Задана 10

Націнка на сировину - 50 %, ПДВ - 20 %.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Ціна на продукцію власного виробництва визначається шляхом калькулювання, виходячи з цін на сировину, що над­ходить, і діючих розмірів націнок. Ціна страви визначається, виходячи з вартості набору сировини на 100 порцій (страв), або на 10 кг продукції (соуси, гарніри тощо) з подальшим діленням кінцевої продажної вартості набору сировини на 100 і заокруг­ленням ціни згідно з діючим порядком. Продажну вартість набору сировини на 100 порцій визначають шляхом множення норм закладання кожного виду продукту на продажну ціну 1 кг продукту.

Продажна ціна кожного виду сировини Щпр) розраховується за формулою:

Я,х(100 % + Я %)х!,2 ц_пр _ __ _;

де Цз - ціна закупівлі без ПДВ;

Я % - відсоток націнки;

1,2 - коефіцієнт розрахунку ПДВ.

55

Задача 11

Визначити відпускну ціну підприємства ресторанного господарства на вафлі "Артек", якщо ціна постачальника без ПДВ становить 25, 5 грн. Націнка підприємства ресторанного господарства 60 %, ПДВ 20 %.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для визначення відпускної ціни підприємства ресторанного господарства необхідно розрахувати ціну поста­чальника з ПДВ. Далі потрібно до ціни додати суму націнки та ПДВ.

Задача 12

Визначити на плановий рік суму і рівень витрат по заготівельному підприємству за стазтею "Витрати на збере­ження, дообробку, сортування, пакування товарів, на консер­вування, дезінфекцію й асколізацію тваринної сировини" на підставі таких даних:

План заготівель шкірсировини

Шкірсировина, що приймається заготівельним підприєм­ством, консервується сіллю (норма солі - 40 % маси сировини). Ціна 1 кг солі - 0,6 грн. Витрати соди і нафталіну становлять 10 % витрат солі. Решту витрат за статтею розраховано в сумі 760 грн.

План заготівельного обороту на рік заплановано в сумі 1950 тис. грн.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для розв'язання задачі потрібно визначити загальну масу шкірсировини.

Маса кожного виду шкірсировини (М) обчислюється окремо за формулою:

М= шхд, де т - середня маса шкури, кг; <7 - кількість шкур, шт.

Загальна маса шкірсировини (М_ЗАГ) визначається так:

М_ЗАГ = М\ + М₂ + М₃, де Мі, Мі, Мз - маса відповідно великої, дрібної, свинячої шкірсировини, кг.

Потреба в солі (С,;) для консервування шкірсировини розраховується так:

заг

С„=-

100%

де Л^г - норма солі, %.

Витрати солі у сумі (В_с) обчислюються за формулою:

В_с~ С_пх Ц_с, де Ц_с- ціна 1 кг солі, грн.

Витрати соди і нафталіну в сумі (В_ги) визначаються так:

В_сх В_си % 100% '

де В а, % - витрати соди і нафталіну у % до суми витрат солі. Загальна сума витрат (В_ЗАГ) за статтею "Витрати за збере­ження, дообробку, сортування, пакування товарів, на консерву­вання, дезінфекцію й асколізацію тваринної сировини":

В_3уіГ = В_с + В_сн + В_ш, де В_ІН - сума решти витрат, згідно з цією статтею, грн. Рівень витрат (У³,,) визначається за такою формулою:

Р₈ = ^ х 100 % .

Заготівельний оборот

Задача 13

Визначити виробничу собівартість 1 туби консервів "Сік яблучний з м'якоттю", виходячи з даних, наведених у таблиці.

Основна заробітна плата виробничих робітників у розра­хунку на 1 тубу консервів становить 8,90 грн, додаткова заробітна плата - 40 % до основної. Загальновиробничі витрати встановлено у розмірі 45 % до прямих витрат.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) - ви­трати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумов­лені технологією та організацією виробництва, а у частині витрат на управління - тільки загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) вклю­чає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.

Запитапня для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття собівартості продукції.

2. Поясніть значення поняття "калькулювання".

3. Які статті містить орієнтовна номенклатура кальку­ляції?

4. Який документ регламентує склад і класифікацію витрат торговельного підприємства?

5. Як класифікують витрати торговельного підприємства відповідно до "Методичних рекомендацій з формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльності"?

6. Які особливості витрат заготівельно-переробного підприємства?

7. В якій послідовності здійснюється планування витрат заготівель?

Тема 9. Результативність діяльності підприємства План

1. Доходи торговельного підприємства. Прибуток і рентабельність торговельного підприємства.

2. Доходи та прибуток заготівельного підприємства.

3. Планування витрат, доходів, прибутку та рентабель­ності закладів ресторанного господарства. Планування доходів, прибутку та рентабельності заготівельно-переробного підпри­ємства.

Форма роботи: вивчення теоретичного матеріалу; виконання практичного завдання.

Література: 5; 10-13; 18; 19.

МЕТОДИ ЧНІ РЕКОМЕНДА ЦІЇ

Питання 1. Доходи торговельного підприємства. При­буток і рентабельність торговельного підприємства

При вивченні матеріалу необхідно засвоїти, що отриман­ня доходу створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Визнані доходи торговельного підприємства класифіку­ють за такими групами:

1. доходи від звичайної діяльності:

• дохід (виручка) від реалізації товарів;

• інші операційні доходи;

• фінансові доходи;

• інші доходи;

  2. надзвичайні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації товарів - це сума товаро­обороту за цінами реалізації, тобто без вирахування витрат на придбання товарів і податків з продажу.

Відповідно до П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" виділяють чистий дохід (виручку) від реалізації товарів (робіт, послуг), який розраховується як різниця між доходом (вируч­кою) від реалізації товарів (робіт, послуг), податком на додану вартість, акцизним збором та іншими відрахуваннями з доходу.

Та частина виручки від реалізації, що характеризує лише вартість, створену у сфері обігу, називається валовим прибутком (збитком).

Валовий прибуток (збиток) - це різниця між чистим доходом від реалізації та собівартістю реалізованих товарів, тобто їх купівельною вартістю.

Валовий прибуток визначається за формулою: П_В=ЧД-С_РМ,

деГІ_в - валовий прибуток, грн;

ЧД- чистий дохід підприємства, грн;

Ср._п - собівартість реалізованої продукції, грн;

Джерелом утворення валового прибутку є торгові націн­ки - різниця між роздрібною ціною та купівельною (оптовою) ціною товарів. Іноді цю частку доходів називають реалізованим накладенням. Вона повинна забезпечити покриття витрат обігу, адміністративних та інших операційних витрат і утворення достат­ньої суми прибутку від торговельної (операційної) діяльності.

Прибуток або збиток - це кінцевий результат госпо­дарської діяльності підприємства торгівлі.

Для різних цілей в економіці користуються кількома видами показників прибутку торговельного підприємства, а саме:

• прибуток від операційної діяльності, тобто прибуток від реалізації товарів;

• прибуток від звичайної діяльності; до того ж, розрізня­ють такий прибуток до оподаткування і після оподаткування.

З метою визначення рівнів торгових націнок використо­вують перший показник.

Після врахування результатів надзвичайних подій та їх оподаткування одержують остаточну суму чистого прибутку, яку використовують для вивчення розподілу та використання прибутку.

Для визначення сальдо доходів та витрат від надзвичай­них подій, які є екстраординарними і не повторюються періо­дично, враховуються суми збитків від стихійного лиха, пожеж, аварій тощо, за винятком сум страхового відрахування та покриття втрат за рахунок доходів від надзвичайних ситуацій.

Операційною (основною) діяльністю торговельного під­приємства є реалізація товарів.

Фінансовий результат від операційної діяльності (при­буток або збиток) визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), інших операційних доходів, адміністратив­них витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

По.Д ~ Пн +Дш.о - Вадм- В_зб - В_І}, 0,

де IIо ! - прибуток від операційної діяльності, грн;

Пв - валовий прибуток, грн;

Д,_[10 - інші операційні доходи, грн;

Вадм - адміністративні витрати, грн;

В_ЗБ - витрати на збут, грн;

Вш.о - інші операційні витрати, грн.

До складу інших операційних доходів входять суми ін­ших доходів від основної (торговельної) діяльності, крім доходів від реалізації товарів, наприклад, дохід від операційної оренди активів; від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприєм­ством, наприклад, організаційні, представницькі, витрати на службові відрядження, утримання апарату управління підпри­ємства та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського (адміні­стративного) використання; винагороди за юридичні, аудитор­ські послуги, витрати на зв'язок тощо.

Витрати на збут торговельних організацій - це витрати обігу без адміністративних, інших операційних і фінансових витрат.

Інші операційні витрати включають витрати на до­слідження та розробки, собівартість реалізованих виробничих запасів, суми безнадійної дебіторської заборгованості та відра­хувань до резерву сумнівних боргів, втрати від операційної курсової різниці та знецінення запасів, нестачі та втрати від псу­вання цінностей, визнані штрафи, нені, неустойки; витрати на виплату матеріальної допомоги та ін.

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток або збиток) визначаються як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат: 1і т. оп ~ По д + Ду. к + Дш. ф ⁺ Дш ~ Вук — Він ,р — ВЩ,

деПзв.оп - прибуток від звичайної діяльності до оподатку­вання, грн;

П₀.д - прибуток від операційної діяльності, грн;

Дух - доходи підприємства від участі в капіталі, грн;

Дш.ф - інші фінансові доходи, грн;

Д_ш - інші доходи підприємства, грн;

В_УЛ - втрати від участі в капіталі, грн;

Вш.ф - інші фінансові втрати, грн;

Ви, - інші витрати підприємства, грн.

До фінансових витрат належать витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випуще­ними, за фінансовою орендою) та інші витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства (П_ЖД) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину по­датку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

Я — /7 ^Пжоп^х% податку *>ол _]00%

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебра­їчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку) і податків з надзвичайного прибутку.

Валовий прибуток від реалізації товарів (реалізоване накладення) можна розглядати з погляду джерел утворення та його необхідності.

Джерелом утворення реалізованого накладення є різниця між роздрібними та оптовими цінами на товар, що продається. Ця різниця сама виконує функції ціни торговельної послуги. Вона може бути виражена в сумі у розрахунку на одиницю товару, але зручніше визначати її як відносну величину.

Якщо різниця між роздрібною та оптовою ціною вира­жена у відсотках до роздрібної ціни, вона називається торговою знижкою, а у відсотках до оптової ціни - торговою надбавкою, вживають і загальну назву - торгова націнка.

Торгова знижка передбачає включення обсягів витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат і прибутку від реалізації за їх рівнями у відсотках до товарообороту. Рівні беруть ті, що склалися фактично, або прогнозовані.

Відносні показники прибутку - це показники рента­бельності. Вони розраховуються як відсоткове відношення суми прибутку до того чи іншого показника, що характеризує обсяги торговельної діяльності.

В економічній практиці нашої країни найпоширеніше визначення рентабельності у відсотках до товарообороту:

РТО

деР/._Г0 - рентабельність роздрібного товарообороту, %;

Я - сума балансового прибутку за період;

РТО - роздрібний товарооборот за той самий період.

Цей показник свідчить про кількість копійок прибутку, який приносить кожна 1 грн роздрібного товарообороту.

Питання 2. Доходи та прибуток заготівельного підприємства

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержан­ня доходів, необхідних для відшкодування витрат і формування прибутку в обсязі, необхідному для виробничого та соціального розвитку підприємства і трудового колективу.

Доходи підприємства визначають фінансовий стан, мож­ливості розвитку діяльності, впровадження нової техніки та нових технологій, рівень оплати праці, соціальні гарантії праців­ників, конкурентоспроможність та інші показники господар- сько-фінансової діяльності.

В умовах ринкової економіки підвищення суми доходів досягається за рахунок збільшення обсягів господарської діяльності, розширення асортименту, підвищення якості, подов­ження строку служби товарів, надання покупцям додаткових послуг.

Дохід заготівельно-переробного підприємства - резуль­тат усіх галузей господарської діяльності: закупівель, пере­робки, торгівлі, транспорту, сільського господарства тощо.

Для оперативного управління доходами, витратами і при­бутком, обґрунтування закупівельних і оптово-відпускних цін та націнок необхідно розраховувати дохід, що складається із суми націнки на закупівельну ціну без податку на додану вартість.

Сума заготівельної націнки обчислюється як різниця між чистим доходом від реалізації та вартістю продукції в закупі­вельних цінах:

ЧД-ЗО,

де ЗН- сума заготівельної націнки;

ЗД- чистий дохід.;

ЗО - вартість продукції в закупівельних цінах.

Для обґрунтування заготівельної націнки та оптово-від- пускних цін потрібно обчислювати рівень заготівельної націнки в процентах до заготівельного обороту.

Облік доходів на заготівельно-переробному підприємстві здійснюється за галузями і в цілому по підприємству без розпо­ділу за видами продукції, категоріями господарств і формами товаропросування.

План доходів є одним із головних розділів зведеного плану розвитку заготівельно-переробного підприємства. Плану­вання доходів, як і інших показників господарсько-фінансової діяльності, здійснюється безпосередньо на підприємстві.

Мета планування доходів полягає в розробці економічно обґрунтованої суми та рівня націнки. План доходів повинен забезпечити відшкодування всіх витрат, у т.ч. на оплату праці та отримання прибутку, необхідного для оплати податків, вироб­ничого і соціального розвитку підприємства.

Планування буде ефективнішим при дотриманні таких

вимог:

1. Об'єктивна оцінка зовнішніх і внутрішніх чинників і можливість їх використання в плановому періоді.

До зовнішніх чинників, насамперед, належать стан рин­ку сільськогосподарської продукції, обсяг попиту і пропозиції, рівень закупівельних та оптово-відпускних цін, діючий порядок ціноутворення, система оподаткування тощо.

До внутрішніх чинників належать такі: забезпеченість підприємства матеріальними, трудовими і фінансовими ресур­сами, можливість залучення запозичених коштів, рівень комер­ційної діяльності, диверсифікація підприємства тощо.Варто зауважити, що протягом останніх років ресурси закупівель майже не зменшились, особливо в господарствах населення, що є головним джерелом закупівель заготівельно- переробних підприємств споживчої кооперації.

2. Поєднання перспективного прогнозування, поточного та оперативного планування доходів.

В умовах нестабільності попиту, пропозиції і цін плану­вання доходів на тривалий час пов'язано з труднощами.

Заготівельно-переробне підприємство повинно складати прогноз доходів із заготівель, виходячи із прогнозу заготівель­ного обороту та рівня націнки, що склався у передплановому періоді:

Зїі - ,

" 100 %

де ЗЕ_т> - прогноз суми заготівельної націнки;

ЗОц_Р - прогноз заготівельного обороту;

Р_зн - рівень націнки відносно заготівельного обороту, %.

У сучасних умовах реальний план доходів можна роз­рахувати лише на незначний період, наприклад, на квартал, місяць. План доходів тісно пов'язаний з такими показниками, як обсяг закупівель і реалізації окремих видів сільськогосподар­ської продукції, заготівельного обороту, залишків. При плану­ванні доходів використовують також закупівельні та оптово- відпускні ціни, договори реалізації, матеріали аналізу доходів у передплановому періоді, плановий рівень рентабельності, ставки податків та низку інших показників.

Прибуток - це форма чистого доходу госпрозрахунко­вого підприємства, один із узагальнювальних показників госпо­дарської діяльності.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського об­ліку 3 "Звіт про фінансові результати", розрізняють такі види прибутку:

• валовий прибуток;

• прибуток від операційної діяльності;

• прибуток від звичайної діяльності до опода ткування;

• 66прибуток від звичайної діяльності;

• чистий прибуток.

Прибуток вимірюється в сумі й за його рівнем у відсотках до різних показників. Рівень прибутку характеризує рентабельність. Рентабельність у заготівлях розраховується відносно заготівельного обороту, ресурсів, витрат і фондів.

Рентабельність заготівельної діяльності в процентах до заготівельного обороту обчислюється за формулою:

Р„ = —хЮО %, ЗО

де П - прибуток від звичайної діяльності до оподат­кування.

План прибутку на рік і за кварталами розробляється на заготівельно-переробному підприємстві.

Завданням шанування прибутку є економічне обґрунту­вання максимальної суми прибутку при оптимальних витратах і максимальній ефективності використання всіх ресурсів.

Прогноз прибутку на плановий період розраховується, виходячи із планових обсягів закупівель, заготівельного оборо­ту, доходів і витрат обігу.

Сума планового прибутку розраховується як різниця між доходами від реалізації та витратами обігу з урахуванням інших операційних доходів і витрат, тобто за формулою:

П=ЗН-В+Д_ІІ-В_ІІ,

де П - сума прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на плановий період;

311 - планова сума заготівельної націнки без податку на додану вартість;

В - витрати при закупівлях і реалізації в плановому періоді;

Д_я - планова сума інших операційних доходів;

В_п - планова сума інших операційних витрат.

Розрахована в такий спосіб планова сума прибутку оцінюється з позиції її достатності для формування виробничих фондів підприємства та сплати державних і місцевих податків.

У випадках, коли прибуток недостатній, необхідно переглянути плани доходів, витрат, обсяги закупівель і реалізації.

Питання 3. Практичне завдання. Планування витрат, доходів, прибутку та рентабельності закладів ресторанного господарства. Планування доходів, прибутку та рентабель­ності заготівельно-переробного підприємства

Задача 1

Визначити витрати на паливо для технологічних потреб. План випуску страв на рік - ] 90 тис. шт. Передбачено виготовлення чаю - 60 000 склянок (по 0,2 л). План випікання пиріжків - 90 тис. шт. (середня маса одного пиріжка - 75 г). Підігрівання води для господарських потреб заплановано у кількості 120 тис. л.

Норми витрат умовного палива на:

. 1000 страв - 140 кг;

• 1000 л чаю - 55 кг;

• 1000 л гарячої води - 10 кг;

• 1т пиріжків - 300 кг.

Підприємство використовує природний газ. Коефіцієнт переведення умовного палива в газ - 1,15.

Середня ціна 1000 м³ газу - 400 грн. План товарообороту на рік - 500 тис. грн.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для визначення плану витрат палива на технологічні потреби необхідно розрахувати витрати палива на кожен вид робіт шляхом множення норми витрат умовного палива на план вииуску відповідної продукції. Загальна потреба в умовному паливі визначається як сума отриманих результатів.

Умовне паливо переводиться в натуральне за формулою:

ту _ п ум

^НАТ~ к '

дєПнат, її уV - паливо відповідно натуральне й умовне;

К- перевідний коефіцієнт умовного палива в натуральне. Витрати палива в сумі (В_ПАЛ) розраховуються так:

Ц^ХПНАТ 1000

з

деЦ~ середня ціна 1000 м газу.

Задача 2

Розрахувати планове завдання з прибутку на рік і визначити плановий рівень рентабельності по кафе на підставі таких даних: Звітний рік

Товарооборот підприємства - 580 тис. грн

у тому числі:

• реалізація продукції власного

виробництва - 323 тис. грн

• реалізація купованих товарів - 257 тис. грн Сума податку на додану вартість у

товарообороті - 96,7 тис. грн

Собівартість реалізованої продукції - 289 тис. грн

Витрати - 60,3 тис. грн

На плановий рік передбачається: Збільшити обсяг випуску власної продукції на 6,5 %. Зменшити собівартість реалізованої продукції на 2,5 %. Зменшити адміністративні витрати на 1,5 %. Продаж купованих товарів залишиться на рівні звітного

року.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розрахунок прибутку можна здійснити так: Виручка від реалізації продукції і товарів - ПДВ - Собівартість реалізованої продукції - Витрати. 1. Для розрахунку планового прибутку необхідно визна­чити:

1.1. План випуску та реалізації власної продукції:

Товарооборот (100 + % збільшення

1Т з власної продукції х випуску продукції)

План випуску звітному році

та реалізації _

^блас"°<... 100% продукції

1.2.Планову собівартість реалізованої продукції:

Собівартість (100 - % зниження

продукції у звітному х собівартості

році реалізованої продукції)

100 %

1.2. Суму витрат у плановому році:

Витрати звітного року х (100 - % зниженння витрат)

100%

1.4. Суму ПДВ у товарообороті планового року:

„ План товарообороту х 20 %

ПДВ = ———- .

120%

2. Рентабельність визначається за формулою: Прибуток х 100 %

Р

Товарооборот

Задача З

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Ступінь охоплення товарної продукції закупівлями розраховують за формулою:

Обсяг заготівель х 100% Товарна продукція

План закупівель за кількістю у тоннах розраховується за формулою:

Товарна продукція Ступінь охоплення

планового року товарної продукції у

плановому році

100%

План заготівельного обороту визначаємо множенням заготівельної ціни на кількість закупівель.

оптово-відпускної ціни необхідно

Зх(в + Р)х 1,2

овц = з +

100 %

де ОВЦ- оптово-відпускна ціна;

З - заготівельна ціна,

В - рівень витрат,

Р - рентабельність,

1,2 - коефіцієнт, що враховує податок на додану вартість.

План доходу (виручки) від реалізації дорівнює плану закупівельного обороту (кількості), помноженому на оптово- відпускну ціну.

План чистого доходу (виручки) від реалізації дорівнює плану доходу (виручки) від реалізації мінус ПДВ.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації і собівартістю реалізованої продукції (витрати на придбання).

План фінансового результату від операційної діяльності (прибуток-збиток) дорівнює валовому прибутку (збитку) мінус витрати в заготівлях.

Задача 4

Для розрахунку використати формулу:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

План закупівель яєць в кількості розраховується на основі кількості господарств і фактичної закупівлі на одне господарство з урахуванням її зміни.

Для розрахунку доходу, прибутку і плану фінансового результату скористайтесь методичними рекомендаціями до задачі 3.

Запитання для самоперевірки

1. Визначте сутність поняття "доходи торговельного підприємства".

2. Розкрийте суть показника "прибуток підприємства".

3. Охарактеризуйте види прибутку.

4. Який відносний показник результативності діяльності підприємства?

5. Що таке дохід заготівельно-переробного підприєм­ства?

6. Назвіть особливості планування доходів від заготівель­ної діяльності.

7. Назвіть основні завдання планування прибутку від заготівельної діяльності.

Тема 10. Антикризова діяльність підприємства План

1. Фактори впливу на економічну безпеку підприємства.

2. Показники ефективності реструктуризації.

3. План санації.

4. Ліквідація збанкрутілих підприємств.

Форма роботи: вивчення теоретичного матеріалу.

Література: 1; 6; 8; 9; 14; 15; 20.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Фактори впливу на економічну безпеку підприємства

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що найважливішими факторами, які впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Економічна безпека підприємства насамперед залежить від економічної безпеки держави, регіону, адже грунтується на їх фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перспективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб'єктів усіх рівнів дає можливість забезпечити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.

За структурою виникнення фактори впливу на економічну безпеку підприємства поділяються на внутрішні та зовнішні.

Зовнішні - це фактори впливу, на які підприємство не може впливати або цей вплив може бути незначним (ендогенні). Різновиди зовнішніх факторів представлені в таблиці 1.Зовнішні фактори впливу на економічну безпеку підприємства

До внутрішніх факторів відносяться ті, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (ендогенні) (табл. 2).

Таблищ 2

Внутрішні фактори впливу на економічну безпеку підприємства

Питання 2. Показники ефективності реструктури­зації

При вивченні цього питання потрібно пам'ятати, що ефек­тивною та успішною є реструктуризація, завдяки якій досягається мета, визначена ще на першому етапі реструктуризації як ідея- ціль.

Результати реструктуризації оцінюються такими показ­никами:

• прибутковість - досягнення відповідного рівня при­бутковості є однією з цілей реструктуризації й водночас показ­ником її успішності;

• наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності - зростання грошових потоків дає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення і зростання виробництва, що свідчить про успішність реструктуризації;

• зростання продуктивності праці - зі скороченням обсягів продажу на традиційних ринках підприємства повинні знаходити нові ринки збуту або скорочувати чисельність свого персоналу; для оцінки успішності цих дій використовується динаміка зростання продуктивності праці;

• зростання продуктивності всіх видів ресурсів - оці­нити успішність дій в цьому напрямі можна через показники рентабельності та їх динаміку;

• зростання обсягів експорту - орієнтація на зовнішні ринки потребує використання новітніх маркетингових технологій, підвищення якості продукції та її конкуренто­спроможності, успішність реструктуризації в цьому напрямі можна оцінити за темпами зростання експорту.

Питання 3. План санації

При вивченні цього питання потрібно засвоїти, що план санації має містити перелік заходів з відновлення платоспро­можності боржника; умови участі інвесторів (санаторів), якщо вони є, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів (зокрема переведенням боргу чи його частини на інвестора);

строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть набрати форми:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План реорганізації. Як правило, план реорганізації роз­робляється в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов'язкові складові плану реорганізації такі:

1. умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;

2. умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;

3. механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).

План санації. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства.

План санації може складатися зі вступу та чотирьох розділів.

Вступ містить загальну характеристику об'єкта плану­вання: відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, коротку історичну довідку про розвиток підприємства. Визначаються мета складання плану, його замовник та методи розробки.

Розділ 1 відображає вихідну ситуацію на підприємстві й містить такі пункти.

1. Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує під­приємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента. Враховуються розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища.

2. Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти:

• виробничо-господарську діяльність;

• фінансовий стан.

Наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина при­бутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти плато­спроможності, ліквідності тощо).

3. Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць - полягає в систематизації та оцінюванні відповідних чинників та їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства.

4. Наявний потенціал. Характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Потенціал розвитку підприємства визначається такими головними чинниками:

фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

наявність кваліфікованого персоналу;

наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини;

наявність ринків збуту продукції;

виробничий потенціал;

ефективна організаційна структура;

висока якість менеджменту.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Подається оперативна (Сгазії-) програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства.

До переліку санаційних заходів згідно з Сгаак-програ- мою можуть входити:

• рефінансування дебіторської заборгованості (форфсй- тинг, факторинг, звернення до господарського суду);

• мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

• зменшення та збільшення статутного капіталу;

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• заморожування інвестиційних вкладень;

• зворотний лізинг;

• розпродаж за зниженими цінами товарів, на які попит низький.

Розділ 3 є основною частиною плану санації. Він включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

Для реалізації плану підприємство має бути на певний проміжок часу звільнене від обов'язків виконання платіжних зобов'язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду.

Питання 4. Ліквідація збанкрутілих підприємств

При вивченні цього питання необхідно засвоїти поняття "ліквідація підприсмства".

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприєм­ницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій можуть бути різними. Головними є такі:

1. вартість майна боржника продовжує знецінюватися і бракує будь-якої можливості її відновлення;

2. жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника;

3. жоден з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;

4. запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Рішення про ліквідацію боржника може прийняти господарський суд зі своєї ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Про визнання боржника банкрутом суд ухвалює відповідну постанову, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу.

Призначені господарським судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, якій надаються певні повноваження. До ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; визначає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкрутілого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загально­обов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав;

• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

• скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

• виконання зобов'язань боржника, визнаного банкру­том, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому законом.Запитання для самоперевірки

1. Назвіть фактори впливу на економічну безпеку підприємства.

2. Які основні групи зовнішніх факторів впливу на економічну безпеку підприємства?

3. Що включають в себе внутрішні фактори впливу на економічну безпеку підприємства?

4. Перелічіть показники ефективності реструктуризації підприємства.

5. Назвіть основні розділи плану санації підприємства.

6. Охарактеризуйте процедуру ліквідації підприємства.

Список рекомендованої літератури

1. Закони України (зі змінами та доповненнями):

   1. "Про споживчу кооперацію" від 23.04.92.

   2. "Про оплату праці" від 24.03.95.

   3. "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91.

   4. "Про інноваційну діяльність" від 04.07.02.

   5. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

   1. № 7 "Основні засоби" від 27.04.00.

   2. № 9 "Запаси" від 20.10.99.

   3. № 15 "Дохід" від 29.11.99.

   4. № 16 "Витрати" від 31.12.99.

3. Інструкція "Про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів". Наказ Міністерства статистики України від 28.12.96.

4. Методичні рекомендації з формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльності. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 22.05.02. - № 145 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки від 02.03.2010 № 226).

5. Аветисова А. О. Економіка ресторанного господар­ства: навч.-метод. посіб. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2010.- 174 с.

6. Березін О. В. Економіка підприємства: навч. посіб. - К.: Знання, 2009.-390 с.

7. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприєм­ства: навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2010. - 488 с.

8. Гринчуцький В. І. та ін. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. виїц. навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2012. -303 с.

9. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. - К.: ЦНЛ, 2009. - 728 с.

11. 10. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова II. М. Еконо­міка торговельного підприємства. -К.: Хрещатик, 1999. - 800 с.Марцин В. С, Економіка торгівлі: підруч. - К.: Знання, 2008. - 603 с.

12. Марцин В. С., Петрук І. Т., Панасик М. В. Економіка споживчої кооперації. - К.: Либідь, 1996. - 400 с.

13. Масленніков О. Ю. Економіка підприємства: навч. посіб. для самост. роботи студ. - Львів: Вид-во Львів, комерц. акад., 2010.- 152 с.

14. Павловська Л. Д. Економіка підприємства: навч. посіб. - Житомир: Житомир, нац. агроекол. ун-т., 2011. - 612 с.

15. Палига Є. М. Економіка підприємства: підруч. - Львів: Українська академія друкарства, 2010. - 599 с.

16. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. - К.: Наук, думка, 2000. -327 с.

17. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: підруч. - К.: КНЕУ, 2009. - 528 с.

18. Протопопова В. О. Економіка ресторанного господар­ства: навч. посіб. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 368 с.

19. Фастовець А. А. Економіка підприємства. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2000. - 571 с.

20. Шваб Л. І. Економіка підприємства: наоч. посіб. - К.: Каравела, 2005. - 568 с.

Швидаиенко Г. О. та ін. Економіка підприємства: підруч. - К.: КНЕУ, 2009. - 528 с.г

І М І ІМНІІІМИЧІ Підприємстві! Ч. 2

1