Основні показники регіональної структури економіки України за 2005р. [5.7.]

(грн. на 1 чол.)

Регіон	Валовий регіональний продукт	Продукція промисловості	Продукція сільського господарства	Інвестиції в основний капітал	Експорт товарів (дол.)	Вимоги банків за кредитами в економіку України	Рівень доходів	Місячна середня зарплата (грн.)	Рівень зареєстрованого безробіття %
АР Крим	5290	2901	1161	1704	179	1360	5272	730	2,9
Вінницький	5003	3275	2189	994	250	972	5673	597	4,3
Волинський	4651	4175	1901	1140	270	1528	1575	591	4,0
Дніпропетровський	9106	12314	1221	2253	1724	4725	6659	913	2,4
Донецький	9256	12151	809	2071	1775	2533	6762	962	1,9
Житомирський	4341	3087	1689	848	201	992	5402	602	4,3
Закарпатський	4363	2003	1002	896	442	1175	4670	665	3,4
Запорізький	8320	13763	1368	1766	1427	2576	6663	860	3,0
Івано-Франківський	5332	3212	1175	1212	585	1573	5039	718	4,1
Київський	7061	6404	2461	2560	282	928	6272	811	2,5
Кіровоградський	5273	2969	2591	1202	173	897	5314	624	4,6
Луганський	6194	9147	886	1803	899	1155	5780	805	2,3
Львівський	5418	2864	1075	1826	241	1672	5794	713	3,4
Миколаївський	6720	5745	1673	2071	722	2020	5877	744	4,2
Одеський	7053	3122	1332	2149	425	2978	5671	768	2,1
Полтавський	8975	9227	2319	2384	1215	2264	6325	758	4,4
Рівненський	5020	3326	1558	1023	203	1238	5098	685	5,2
Сумський	5358	5121	1705	1169	469	1039	5733	663	4,0
Тернопільський	3756	1625	1729	800	69	929	4701	553	6,6
Харківський	7523	6355	1398	2046	255	2598	6010	759	2,6
Херсонський	4431	1681	2019	953	208	1444	5082	625	4,0
Хмельницький	4947	2942	1789	1061	135	953	5510	584	3,7
Черкаський	5169	3655	2599	1521	253	1202	5308	642	5,2
Чернівецький	3836	1246	1426	832	112	1110	4763	621	4,9
Чернігівський	5454	4326	2185	1140	214	1242	5725	602	3,8
Київ	24992	11935	-	7379	1544	21652	10518	1314	0,4
Севастополь	6135	-	-	1445	209	1271	5372	803	0,8

Узагальнюючим показником, що відображає місце регіону в регіональній структурі, є валовий регіональний продукт (ВРП). Дані табл. 7.5 показують, що частка регіонів (Київського, Донецького, Дніпропетровського, Харківського, Одеського, Запорізького та Луганського) у загальному обсягу ВРП становила 59,3 %. У 18 регіонах розмір ВРП на 1 чол. у 2005 р. був нижчий, ніж середній по Україні (6629 грн.) Розрив між максимальним значенням ВРП на 1 чол. у Києві (24992 грн.) та мінімальним у Тернопільському регіоні (3756 грн.) становив 6,7 раз.

Суттєвою залишається диференціація між регіонами за результатами функціонування промислового комплексу. Варіація показника виробництва промислової продукції на 1 чол. у 2005 р. становила 11 разів (Запорізька обл. – 13763, Чернівецька – 1246 грн.). Як показують дані таблиці найрезультативнішим промислове виробництво було у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Луганській і Харківській областях.

Більше половини інвестицій в основний капітал (56,4 %) зосереджено в шести регіонах (Києві, Донецькому, Дніпропетровському, Харківському, Одеському та Львівському). По 16- ти регіонах розмір інвестицій в основний капітал на 1 чол. нижчий, ніж середній по Україні (1709 грн.). За цим показником у 2005 р. співвідношення між його максимальним (Київ – 7229 грн.) і мінімальним (Тернопільський регіон – 800 грн.) значеннями становило 9 разів.

У 2005 р. лідерами за показником експорту на душу населення були Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська області, м. Київ, де середня величина показника складала 1537 грн., що в 6,5 раз більше, ніж у групі регіонів – аутсайдерів (Житомирська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області).

Значні диспропорції спостерігаються у акумуляції і використанні кредитних ресурсів банків. Так, 65,3 % вимог банків по кредитах, наданих суб’єктам господарювання, сконцентровано у чотирьох регіонах (в Києві, Дніпропетровському, Донецькому та Харківському). Співвідношення між максимальним (Київ – 21652 грн.) та мінімальним (Кіровоградський регіон – 897 грн.) значеннями кредитної заборгованості становило у 2005 р. 24,1 раз.

В Україні мають місце суттєві регіональні відмінності у доходах населення: 54,1 % доходів сконцентровано у восьми регіонах ( в Києві, Донецькому, Дніпропетровському, Харківському, Львівському, Луганському, Одеському та Запорізькому). Співвідношення між максимальним та мінімальним рівнями доходів на 1 чол. становило 2,3 рази (максимальне значення у Києві – 10518 грн., мінімальне – у Закарпатському регіоні – 4670 грн.).

Надзвичайно великими диспропорціями характеризуються регіональні ринки праці. Коефіцієнт варіації зареєстрованого рівня безробіття у 2005 р. становив 16,5 рази (найвищий рівень безробіття – 6,6 % - був у Тернопільському регіоні, найнижчий – 0,4 % – у Києві).

Таким чином, в економічному та соціальному розвитку регіонів України існують значні відмінності. Ті регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу і потребують державного стимулювання розвитку називають депресивними. Фахівці диференціюють регіони і за іншими ознаками, наприклад, такими як «відсталі», «самодостатні», «проблемні», «кризові» тощо. Так, П. Матвієнко [7] на основі власної методики визначення рейтингу регіонів поділив їх на дві групи – самодостатні розвинуті регіони та проблемні регіони.

Група І. Самодостатні розвинуті регіони	Група ІІ. Проблемні регіони.
м. Київ Донецький Дніпропетровський Харківський Запорізький Одеський Київський Луганський Миколаївський Полтавський Львівський м. Севастополь	АР Крим Івано-Франківський Закарпатський Волинський Рівненський Чернівецький Сумський Вінницький Житомирський Черкаський Хмельницький Чернігівський Кіровоградський Херсонський Тернопільський

Нерівномірність регіонального розвитку і рівня життя населення створює передумови для соціальної напруги в суспільстві, загрожує територіальній цілісності країни, стримує динаміку соціально-економічних показників, уповільнює ринкові перетворення та знижує їх ефективність.

Оптимізація регіональної структури економіки вимагає:

• забезпечення комплексного розвитку усіх районів та регіонів країни на основі раціонального використання наявних ресурсів (трудових, земельних, водних, енергетичних тощо);

• усунення диспропорції у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку;

• гармонізації загальнодержавних та регіональних інтересів.

С оціальна структура відображає розподіл народного господарства за формами власності, за організайно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення, їх становищем в суспільстві.

В результаті роздержавлення та приватизації в нашій країні було подолано монополізм державної власності і створено досить могутній приватний сектор, що складається з індивідуальних та асоційованих приватних власників. Приватна власність стала домінуючою (табл.7.6.)

Таблиця 7.6.