3. Проблеми інвестиційної політики в Україні.

У вітчизняних умовах інвестиційна політика набуває особливо важливого значення. Адже за час трансформаційних перетворень відбулося катастрофічне зменшення інвестицій, зокрема, у основний капітал (табл. 9.1.)

Таблиця 9.1.

Темпи зростання (зменшення) % інвестицій у основний капітал

	До відповідного періоду попереднього року	До 1990 року
1991	92,9	92,9
1992	63,1	58,6
1993	89,6	52,5
1994	77,5	40,7
1995	71,5	29,1
1996	78,0	22,7
1997	91,2	20,7
1998	106,1	21,9
1999	100,4	22,0
2000	114,4	25,2
2001	120,8	30,4
2002	108,9	33,1
2003	131,3	43,5
2004	128,0	55,7
2005	101,9	56,8
2006	119,0	67,6
2007	129,8	87,7
2008	97,4	85,4
2009	58,5	50,0
січень-вересень 2010	97,1	х

Обвальне падіння інвестицій обумовило такий масштаб розпаду української економіки ,що її само відбудова (як засвідчує практика) виключається, тим більше, що мова іде не просто про відбудову, а відродження в принципово інших структурних вимірах. Перейти до стабільного розвитку можливо лише в одному випадку – за реанімації, ефективного регулювання інвестиційного процесу, адже усім відома прописна істина – без інвестицій немає економічного розвитку.

Проаналізуємо як в Україні використовуються основні джерела інвестиційних ресурсів, в які сфери і галузі та у яких об’ємах вони вкладаються, як поліпшити якість наявних інвестицій.

Як відомо, джерелами інвестиційних ресурсів є заощадження, до яких відносяться:

• заощадження держави (частина бюджетних коштів, які ідуть на інвестиції, плюс кошти від перевищення доходів над видатками, які направляються на ринок капіталів);

• заощадження підприємств - амортизаційні фонди та перерозподілюваний прибуток;

• заощадження домашніх господарств - вкладення в фінансові активи;

• зовнішні заощадження - приплив іноземного капіталу.

Про роль кожного з відзначених джерел інвестиційних ресурсів можна судити зі структури вкладень в основний капітал (табл. 9.2.).

Таблиця 9.2.

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування [1].

Показники	2000р.		2002р.		2004р.		2005р.		2006р.
	Млрд. грн.	Відсоток у загальному обсязі	Млрд. грн.	Відсоток у загальному обсязі	Млрд. грн.	Відсоток у загальному обсязі	Млрд. грн.	Відсоток у загальному обсязі	Млрд. грн.	Відсоток у загальному обсязі
Усього	23.6	100	37.2	100	75.7	100	93.1	100	125.2	100
У тому числі за рахунок
- коштів державного бюджету	1.2	5.1	1.9	5.0	7.9	10.5	5.1	5.5	6.8	5.5
- коштів місцевих бюджетів	0.9	4.1	1.4	3.7	3.5	4.7	3.9	4.2	5.4	4.3
- власних коштів підприємств та організацій	16.2	68 6	24.5	65.8	46.7	61.7	53.4	57.4	72.3	57.7
- коштів іноземних інвесторів	1.4	5.9	2.1	5.6	2.7	3.6	4.7	5.0	4.6	3.7
- коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	1,2	5.0	1.5	4.2	2.5	3.4	3.1	3.3	5.1	4.1
- кредитів банків та інших позик	0.4	1.7	1.9	5.3	5.7	7.6	13.7	14.8	19.4	15.5
- інших джерел фінансування	2.3	9.6	3.8	10.4	6.5	8.5	9.1	9.8	11.5	9.1

Дані таблиці показують, що основним джерелом фінансування капіталовкладень суб’єктів господарювання є їх власні кошти (57,7%), які формуються за рахунок амортизації та прибутку, який реінвестується.

Амортизаційні кошти – основне і найефективніше джерело інвестиційних ресурсів підприємств. Це обумовлюється такими обставинами:

• за рахунок амортизаційних відрахувань господарюючі суб’єкти одержують додаткові кошти, які, на відміну від чистого прибутку, не обтяжені податками;

• амортизаційні відрахування, на відміну від прибутку і позикових коштів, слугують найстабільнішим джерелом фінансів, оскільки на них набагато менше впливають спади виробництва, підвищення ставок по кредитах, зміна цін, тощо;

• амортизаційні відрахування – це власні кошти підприємств, і в разі відмови від позикових коштів вони дають змогу економити на виплаті процентів;

• амортизаційні кошти не можна використовувати на інші потреби, окрім капіталовкладень. Натомість прибуток може використовуватися на інвестиційні цілі лише за бажанням власника підприємства, і будь-яких законів, які зобов’язують спрямовувати частину прибутку на відновлення основних фондів, в Україні не існує.

Досвід розвинених країн свідчить, що в періоди криз амортизаційні відрахування повинні складати 70-75% усіх коштів на фінансування інвестицій, а в благополучні періоди частка амортизації в валових інвестиціях досягає 50-60%.

В США величина амортизаційних відрахувань у валових інвестиціях (65-70%) залишається незмінною не залежно від циклічних коливань. В Україні, коли вона вступила в активну фазу кризи 90-х років ХХ ст., частка амортизацій не перевищувала 10%, а на кінець 2005 р. дорівнювала 42,8%, що й призвело, як зазначалося, до значного фізичного та морального старіння основних виробничих фондів та до втрати країною індустріального потенціалу.

За таких умов необхідно внести суттєві корективи в амортизаційну політику держави з метою відновлення економічної функції амортизації та підвищення її частки у складі нагромадження основного капіталу. З цією метою необхідно:

• щорічно проводити індексацію основних фондів відповідно до темпів зростання цін;

• запровадити такий порядок встановлення норм амортизації, за якого вони б гнучко прив’язувалися до реального зносу основних фондів, терміну та особливостей їх експлуатації;

• дозволити підприємствам самостійно обирати методи амортизації та вільно переходити з прискорених методів на рівномірні;

• запровадити систему контролю цільового використання амортизаційних фондів на цілі інвестування у виробництво та передбачити санкції за нецільове використання амортизаційних відрахувань.

Використання прибутку підприємств в якості джерела капіталовкладень залежить від їх рентабельності та величини сплачуваних податків. Рентабельність є вузьким місцем усіх галузей економіки, за виключенням хіба-що фінансової діяльності (табл. 9.3.).

Таблиця 9.3.