Контрольні питання
1. Яким є геологічний вік Землі?
2. За допомогою яких методів визначають відносний вік геологічних порід?
3. На чому ґрунтується стратиграфічний метод визначення віку гірських порід?
4. Назвіть еони, ери, періоди та епохи геологічного розвитку Землі.
5. В якому періоді ми з вами живемо?
6. За допомогою яких методів визначають абсолютний вік гірських порід?
7. Схарактеризуйте призначення та структуру геохронологічної шкали.
Яка з ер займала найдовший період в історії розвитку Землі?
Чи існувала жива матерія на Землі в археї?
Що ознаменувало початок біологічної еволюції на Землі?
Коли з’явилися перші наземні тварини?
З яким періодом пов’язані деякі нафтогазові родовища в Україні?
Які гірські споруди були сформовані у кайнозої?
14. До якої епохи належить формування сучасної людини?
15. До якої ери приурочена герцинська епоха складчастості?
16. Як називають складчастість, що виникла наприкінці тріасу?
17. На основі яких геологічних факторів та процесів поділяються періоди розвитку нашої планети?
Глава 7 геологічна будова території україни
Територіально Україна розташована у південно-західній частині Східноєвропейської платформи. Вона оточена гірськими спорудами, які є частиною Середземноморської альпійської складчастої області. У будові платформи беруть участь породи докембрійського, палеозойського, мезозойського і кайнозойського віку, що утворюють три структурних поверхи – докембрійський, палеозойський та мезокайнозойський.
На платформенній частині України виділяються такі найважливіші геологічні структури: Український кристалічний щит та Воронезька антекліза; Дніпровсько-Донецька западина; Донецька складчаста споруда; Причорноморська, Львівська і Закарпатська западини; Волино-Подільська та Скіфська плити; Передкарпатський прогин; гірські споруди Карпат, Добруджі й Криму; шельф Чорного та Азовського морів (рис. 7.1).
Рисунок 7.1 – Схема геологічної будови України
7.1 Український кристалічний щит і Воронезька антекліза
Український кристалічний щит (УКЩ), займає центральну частину України. Він складений дуже дислокованими магматичними, метаморфічними і метасоматичними комплексами архею й нижнього протерозою. Найдревніші породи датуються 3,6 млрд. років.
Український кристалічний щит – брилове підняття кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, що в межах України простягається вздовж середньої течії Дніпра смугою довжиною понад 1000 км і шириною близько 250 км. Це найдавніша докембрійська споруда, яка сформувалася понад 3,7 млрд. років тому. Обмежений Дніпровсько-Донецьким і Прип’ятським палеорифтами на заході й півночі, щит похило занурюється в південному напрямку, де перекривається платформеним чохлом палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів. У будові щита із заходу на схід виділяється п’ять великих меридіальних блоків (зон): Волино-Подільський, Білоцерківсько-Уманський, Кіровоградський, Придніпровський і Приазовський. Їх розділяють меридіональні зони глибинних розломів – Оріхово-Павлоградська, Тальновська, Криворізька та інші, які були закладені в пізньому археї й активно розвинуті в протерозої. Український кристалічний щит на 85 – 90% утворений метаморфічними гірськими породами (мігматитами, гнейсами, гранітогнейсами, кристалічними сланцями тощо) та на 10 – 15% магматичними гірськими породами (гранітоїдами, габро, діабазами й ін.) архейського і протерозойського віку. У центральній частині вони виходять на денну поверхню або перекриті незначною товщею осадових порід, а на бортах щита занурюються під відклади Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин.
Український кристалічний щит вирізняється високою рудопродуктивністю. З гірськими породами різного віку тут пов’язані такі кристалічні копалини, як: залізні та уранові руди, руди рідкісних і благородних металів, будівельні матеріали, дорогоцінне каміння, мінеральні води тощо. З корами вивітрювання й осадовими відкладами пов’язані потужні родовища марганцю, ільменіту, циркону, каолінів. Потенційні ресурси цих корисних копалин у межах щита займають провідне місце в Європі та світі. Окремі типи рудних формацій є винятковими і встановлені тут уперше (наприклад, рідкіснометалічні та ураноносні лужні метосоматити, золоторудні об’єкти в тектоно-метосоматичних зонах, камерні пегматити та інші корисні копалини).
Воронезька антекліза (грецьк. – виступ), або Воронезький кристалічний масив, своєю південною частиною заходить на Північно-Східну частину України. Так, як і Український щит, структурно вона є виступом докембрійського фундаменту Східноєвропейської платформи, що перекритий палеозойськими та мезокайнозойськими породами. На території України антекліза, на південному зануреному блоці якої в осадовому комплексі утворилася Старобільсько-Мілерівська монокліналь, межує з Дніпровсько-Донецькою западиною.
Формування структури почалося в девоні, а її південного крила – у карбоні внаслідок розширення Донецької западини (синеклізи). Докембрійський фундамент антеклізи перекритий осадовим чохлом, товщина якого у склепінній частині не перевищує 100 – 150 м. Воронезький кристалічний масив добре вивчений у районі Курської магнітної аномалії, де він розбурений великою кількістю свердловин і розкритий численними гірничими виробітками. Фундамент утворений тими ж породами та структурними комплексами, що й фундамент Українського кристалічного щита. Він розбитий системами глибинних розломів, декотрі з яких мають продовження (через ДДЗ) і на Українському щиті.
Осадовий чохол антеклізи складений породами середнього і верхнього девону, карбону, верхньої юри, верхньої крейди, палеогену та четвертинними відкладами. Породи девону розвинуті на склепінні й північному крилі Воронезького щита і представлені континентальними та лагунними відкладами, які іноді вміщують багато рослинних решток, – барвистими пісковиками, доломітами, глинами, лінзами гіпса, кам’яною сіллю й потужною червоноколірною піщано-глинистою товщею. Кам’яновугільні відклади розповсюджені як на північному крилі, так і на південно-східному, «українському» схилі антеклізи. Це вапняки з прошарками глин, доломітів, пісковиків та пісків, у яких іноді вміщується вуглиста речовина. Верхня юра представлена глинами і пісковиками з фауною амонітів, які перекривають древніші утворення. Широкого розповсюдження набули породи верхньої крейди (біла крейда, мергелі, піски з різноманітною фауною амонітів, белемнітів, пелеципід, форамініфер і т. ін.). Палеоген представлений усіма ярусами і є подібним до палеогену Українського щита. Четвертинні відклади складені делювієм, лісовидними суглинками, алювієм.
В осадових комплексах Старобільсько-Мілерівської монокліналі встановлено поклади вуглеводнів.