- •Правила техніки безпеки при роботі в лабораторії ботаніки
- •Лабораторне заняття № 1
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання для контролю знань:
- •Хід роботи
- •Лабораторне заняття № 2
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Лабораторне заняття № 3
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Лабораторне заняття № 4
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Форми зрослопелюсткових актиноморфних віночків:
- •1. Трубка 2. Відгин 3. Зів
- •Типи неправильних віночків
- •Діаграми квіток
- •Лабораторне заняття № 5
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Лабораторне заняття № 6
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Прості суцвіття з видовженою віссю
- •Прості суцвіття з вкороченою віссю
- •Складні агрегатні суцвіття
- •Лабораторне заняття № 7
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •Апокарпні плоди
- •Синкарпні плоди
- •Синкарпні кістянкоподібні соковиті плоди
- •Синкарпні ягодоподібні плоди
- •Завдання 3:Вивчити і зарисувати:
- •Паракарпні плоди
- •Лізікарпні плоди
- •Лабораторне заняття № 8
- •Об’єкти дослідження: сухе та набрякле насіння квасолі, рицини, куколю, зернівки пшениці. Постійні препарати поздовжніх зрізів зернівок злаків. Паростки квасолі, гарбуза, пшениці.
- •Питання до самопідготовки:
- •Питання до контролю знань:
- •Хід роботи
- •1. Поздовжній зріз 2. Перпендикулярний зріз
- •Самостійна робота
- •Завдання № 1. Тема „Вегетативні органи” Заповнити таблицю 1. – „Метаморфози вегетативних органів”
- •Завдання № 2. Тема „Життєві форми рослин” Заповнити таблицю 2. – „Еколого-морфологічна класифікація життєвих форм рослин за габітусом і тривалістю життя”
- •Заповнити таблицю 3 - „Класифікація життєвих форм рослин за Раункієром”
- •Завдання № 3. Тема „Суцвіття”
- •Завдання № 4. Тема „Плоди” Заповнити таблицю 5 - „Типи плодів”
- •Заповнити таблицю 6 - „Способи поширення плодів”.
- •Питання модульного контролю:
- •План еколого-морфологічного опису трав’янистих рослин
- •Екологічні умови
- •Характеристика вегетативних органів
- •Характеристика генеративних органів
- •Глосарій
- •Література: Основна:
- •Ботаніка. Морфологія рослин Навчально-методичний посібник
Характеристика генеративних органів
Якщо можливо спостерігати цвітіння та плодоношення, описати суцвіття, квіти, плоди, насіння, відмітити термін цвітіння, тип запилення, засоби поширення плодів та насіння.
Суцвіття: тип (просте, складне); назва (китиця, колос, волоть, тирс); характер розташування листків (фрондозні, брактеозні, фрондульозні); особливості апікальних меристем; послідовність розкриття квіток (відкриті, бокоцвітні, верхоцвітні, закриті); тип і характеристика об’єднаних суцвіть – моно- чи політелічні, тирсоїдні тощо.
Квітка: на квітконіжці, або сидяча; квітколоже (опукле, плоске, увігнуте); характер симетрії (правильна, неправильна); розташування частин квітки на квітколожі (циклічне, ациклічне, геміциклічне), двостатева або одностатева квітка; тип оцвітини (проста, складна).
Проста оцвітина: форма, кількість листочків, їх забарвлення, опушеність тощо.
Чашечка: форма, кількість чашолистиків, їх форма, ступінь зростання, забарвлення, опушення тощо.
Віночок: форма; форма і зростання пелюсток; наявність відгинів, забарвлення, особливості зіва тощо.
Андроцей: кількість тичинок, характер їх розташування, ступінь зростання (для бобових одно- або двобратній андроцей); особливості будови тичинкових ниток та пиляків; характер розкриття пиляків: розкриваються щілинами або дірочками; злипання пиляків (складноцвіті).
Гінецей: тип (апокарпний, ценокарпний, син-, пара-, або лізікарпний); кількість плодолистиків (для апокарпного – моно- або полімерний); положення і форма зав’язі, ступінь вираженості стовпчика, форма та забарвлення приймочки; спосіб запилення; формула та діаграма квітки.
Плоди та насіння:
Плоди: тип (апо- або ценокарпні); назва (горішки, листянки, боби, коробочки, стручки, ягоди тощо); особливості розкриття сухих багатонасінних плодів, консистенція та забарвлення соковитих плодів.
Насіння: розмір; форма; забарвлення; наявність принасінника; особливості структури та забарвлення насіннєвої шкірки; екологія поширення плодів та насіння. Чи всі плоди та все насіння однакові за формою та біологічними особливостями, чи має місце гетерокарпія та гетероспермія?
Практичне значення, використання людиною.
Глосарій
Аналогічні органи – органи, подібні за будовою і виконуваними функціями, але відмінні за походженням.
Автотрофи – організми, які синтезують власні органічні сполуки з простих неорганічних речовин середовища, використовуючи при цьому зовнішні джерела енергії.
Агрегатні суцвіття – суцвіття, що утворені поєднанням різних типів суцвіть.
Актиноморфні (правильні) квітки – квітки, через які можна провести декілька площин симетрії.
Андроцей – сукупність тичинок однієї квітки.
Анемофілія – перенесення пилку при запиленні за допомогою вітру.
Анемохорія – поширення плодів повітряними течіями (вітром).
Антеридії – чоловічі статеві органи рослин.
Антиподи – три гаплоїдні клітини на протилежному полюсі зародкового мішка квіткових рослин.
Антропохорія – поширення плодів і насіння за участю людини.
Апогамія – розвиток зародка у квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини зародкового мішка, крім яйцеклітини.
Апокарпний (незрослий) гінецей – багаточленний гінецей, кожен плодолистик якого утворює свою індивідуальну маточку.
Апоміксис – випадки розвитку зародка без попереднього запліднення.
Апоспорія – розвиток зародка квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини насіннєвого зачатка, крім клітин зародкового мішка.
Архегонії – жіночі багатоклітинні статеві органи рослин.
Археспоріальна клітина – одна з клітин нуцелуса, з якої утворюються мегаспори квіткових рослин.
Асиметричні квітки – квітки, які не мають площин симетрії.
Ацидофіли – рослини, що ростуть на кислих ґрунтах.
Ациклічні квітки – квітки із спіральним розміщенням квітколистків на квітколожі.
Багаточленний гінецей – гінецей, утворений декількома плодолистиками.
Базальний полюс органа – фізіологічно нижній кінець органа рослини (яким він прикріплюється до основного тіла рослини).
Базифіли – рослини, що ростуть на лужних ґрунтах.
Біб – одногніздний плід з одного плодолистка, розкривається двома швами: спинним та черевним.
Біоморфа (життєва форма) – групи рослин, що характеризуються певними анатомо-морфологічними і еколого-фізіологічними ознаками, що виробилися і спадково закріпилися в процесі еволюції під впливом комплексу факторів середовища.
Бічні корені – відгалуження головного і додаткових коренів.
Брунька – вкорочений зачатковий пагін.
Брунькові лусочки – зовнішні, видозмінені, шкірясті листочки захищених бруньок.
Бульба – видозмінений запасаючий пагін, який виникає внаслідок потовщення стеблової його частини.
Бульбоцибулина – видозмінений пагін, у потовщеній стебловій частині якого відкладаються запасні продукти, а листки перетворилися в сухі лусочки, які виконують захисні функції.
Бульбочки коренів – округлі здуття (пухлини) на коренях переважно бобових рослин, які виникають внаслідок симбіозу коренів цих рослин з так званими бульбочковими бактеріями (рід Rhizobium).
Вегетативна брунька – брунька з якої утворюються звичайні вегетативні пагони.
Вегетативні органи – органи, що забезпечують індивідуальне життя рослини та її вегетативне розмноження.
Вегетативно-репродуктивна брунька – вегетативна брунька у якої конус наростання перетворився на зачаткову квітку чи суцвіття.
Верхівкова формація листків – видозмінені чи недорозвинуті листки квітконосних пагонів і суцвіть: приквітники, обгортки тощо.
Верхня зав’язь – зав’язь, розміщена вище інших елементів квітки і незросла з ними.
Виводкові бруньки – додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження, швидко відділяються від рослини і перетворюються у самостійні пагони.
Виткі пагони – пагони, які піднімаються у вищі яруси та використовують для цього зовнішні опори (як правило, інші рослини), обвиваються навколо них.
Віночок – частина оцвітини, утворена пелюстками.
Вічка – бруньки на підземній бульбі, розміщені в пазухах редукованих листків.
Вкорочений пагін – пагін, у якому міжвузля практично непомітні.
Волоть – складне моноподіальне, дуже розгалужене суцвіття, нижні гілочки якого галузяться сильніше, ніж верхні.
Вторинне ядро – диплоїдне ядро (клітина) у центрі зародкового мішка квіткових рослин.
Вузол (пагона) – ділянка стебла, до якої прикріплюються листки.
Вуса – надземні видозмінені повзучі пагони, які втратили функцію фотосинтезу і служать в основному для вегетативного розмноження.
Вусики – видозмінені органи пагіневого чи листкового походження, якими чіпкі рослини прикріплюються до зовнішніх опор.
Габітус – зовнішній вигляд організму.
Галофіти – рослини, що ростуть на дуже засолених ґрунтах.
Гаметангії – статеві органи, у яких формуються статеві клітини – гамети.
Гаметофіт – статеве покоління в циклі розвитку рослин.
Гарбузина – несправжній простий плід, утворений з нижньої зав’язі трьома плодолистиками; екзокарп здерев’янілий, мезокарп і ендокарп соковиті.
Гаусторії – корені-присоски паразитичних рослин.
Гейтеногамія (сусіднє запилення) – перехресне запилення між квітками в межах однієї особини квіткових рослин.
Геліофіти (світлолюбні рослини) – рослини, що потребують для свого розвитку багато світла.
Гемікриптофіти – багаторічні рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрунту.
Геміцикличні квітки – квітки, у яких частина квітколисточків розміщена на квітколожі спірально, а частина колами.
Генеративна клітина – клітина пилку, з якої утворюються спермії.
Генеративні (репродуктивні) органи – органи рослин, призначені для статевого чи безстатевого (спорового) розмноження.
Геотропізм – здатність органа визначати напрям росту під впливом дії сили земного тяжіння.
Гермафродитні (двостатеві) квітки – квітки, в яких одночасно розвинуті тичинки і маточки.
Гетерогамія – статевий процес внаслідок злиття подібних за формою, але відмінних за розмірами гамет.
Гетеростилія – різностовпчатість квіток – невідповідність у довжині тичинкових ниток стовпчикам маточок, один з механізмів, що перешкоджає самозапиленню квіток.
Гетеротрофи – організми, які для свого живлення використовують готові органічні речовини, створені іншими живими істотами.
Гетерофілія – наявність значних морфологічних відмін між листками середньої формації однієї рослини.
Гігрофіти – наземні рослини, які ростуть лише в умовах великого зволоження.
Гідрофілія – перенесення пилку під час запилення за допомогою води.
Гідрофіти – водяні рослини, які занурені у воду цілком чи частково.
Гідрохорія – поширення плодів і насіння водою.
Гілчаста коренева система – коренева система, у якій бічні галуження (вторинні осі) майже не поступаються в розвитку осям першого порядку.
Гінецей – сукупність плодолистків (маточок) однієї квітки.
Гіподерма – додатковий захисний покрив хвої, утворений клітинами з потовщеними здерев’янілими стінками.
Гіпокотиль (підсем'ядольне коліно) - ділянка зародкового стебла між кореневою шийкою і сім’ядолями.
Голі бруньки – бруньки, які не вкриті захисними лусочками.
Головка – просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої скупчені сидячі квітки.
Головний корінь – корінь, який виникає із зародкового корінця.
Гомологічні органи – органи, які мають однакове походження, але відрізняються будовою внаслідок виконання неоднорідних функцій.
Горіх, горішок – однонасінний нерозкривний плід з жорстким дерев’янистим оплоднем. Горішок відрізняється від гороху меншими розмірами.
Губчаста паренхіма – мезофіл листка з округлих клітин і великих міжклітинників.
Дводомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, тичинкові квітки розміщені на одних особинах, а маточкові – на інших.
Денце – вкорочене видозмінене стебло цибулини.
Дихазій – складне симподіальне суцвіття з супротивним галуженням бічних осей, будь-яка вісь завжди закінчується квіткою, під якою утворюються осі наступних порядків.
Дихогамія – неодночасність дозрівання пилку і насінних зачатків в одній квітці, що перешкоджає їх самозапиленню.
Дихотомічне галуження пагона – верхівкове галуження пагона внаслідок поділу конуса наростання на дві рівноцінні гілочки.
Дихотомічне жилкування – жилки, які виходять з основи листової пластинки багаторазово вилчасто галузяться, кожен раз на дві рівноцінні гілочки.
Діаграма квітки – графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.
Додаткові бруньки – бруньки, які виникають на стеблі ендогенно, внаслідок діяльності бічної меристеми.
Додаткові корені – корені, які виникають на стеблі, листках чи їх видозмінах.
Дорсовентральні листки – листки, диференційовані на верхню (спинну) і нижню (черевну) сторони.
Дугове жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених дугоподібних жилок.
Екзина – зовнішній шар спородерми.
Екзодерма – покривна тканина первинної кори кореня.
Екзокарп – зовнішній шар оплодня (перикарпа).
Ендодерма (кореня) – найглибший шар клітин первинної кори кореня.
Ендокарп – найглибший, внутрішній шар оплодня (перикарпа).
Ендосперм – тканина в насінні, у якій відкладаються запасні поживні речовини для живлення зародка при проростанні.
Ентомофілія – запилення за участю комах.
Епібласт – друга, редукована сім’ядоля зернівок злакових, яка знаходиться на гіпокотилю з протилежного боку щитка.
Епікотиль (надсім'ядольне коліно) – ділянка стебла між сім’ядолями і першими справжніми листочками проростка.
Епіфіти – рослини, які живуть на тілі інших рослин, використовуючи їх як місце існування.
Етильовані рослини – бліді, безхлорофільні рослини, які виростають в умовах недостатнього освітлення.
Еутрофи – рослини, що нормально розвиваються на багатих поживними речовинами ґрунтах.
Ефемери – однорічні рослини з дуже коротким періодом розвитку, що триває декілька тижнів.
Ефемероїди – багаторічні трав’янисті рослини з коротким, здебільшого весняним періодом розвитку.
Живець – відрізана від материнської рослини частина тіла чи орган з метою штучного вегетативного розмноження.
Жилки листка – судинно-волокнисті провідні пучки листка.
Жилкування листка – система провідних пучків у листовій пластинці.
Жолудь – горіхоподібний плід з менш жорстким, ніж у горіха оплоднем, і оточений біля основи чашоподібною плискою.
Заболонь – світлий периферичний шар деревини стовбура деяких дерев.
Зав’язь – нижня розширена порожниста частина матки.
Запасаючи корені – видозмінені корені, у яких відкладаються запасні продукти.
Зародковий мішок – жіночий гаметофіт квіткових рослин.
Захищені бруньки – бруньки, які вкриті захисними бруньковими лусочками.
Збірні (складні) плоди – плоди, що утворені декількома маточками однієї квітки.
Зернівка – однонасінний нерозкривний плід з шкірястим оплоднем, який зростається із спермодермою.
Зигоморфна (неправильна) квітка – квітка, яка має лише одну площину симетрії.
Зигота – запліднена яйцеклітина.
Змішана коренева система – коренева система, утворена системами головного і додаткових коренів.
Зона всмоктування (кореня) – ділянка молодого кореня, яка служить для вбирання води і поживних речовин з ґрунту (інакше, зона кореневих волосків).
Зона кущіння – приземна чи підземна основа пагона, у якій відбувається його бічне галуження.
Зона поділу клітин (кореня) – апікальна меристема кореня (конус наростання).
Зона розтягування клітин (кореня) – ділянка молодого кореня, у якій новоутворені клітини значно збільшують розміри за рахунок натягування води.
Зонтик – просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої прикріплені квітки приблизно однакові за довжиною квітконіжок.
Зооспорангії – органи безстатевого розмноження, у яких утворюються зооспори.
Зооспори – рухомі, джгутикові спори безстатевого розмноження.
Зоохорія – поширення плодів і насіння за участю тварин.
Ізогамія – статевий процес внаслідок злиття подібних за формою та розмірами гамет.
Ізолатеральний листок – листок з однорідною внутрішньою структурою по всій його товщі, недиференційований на верхню і нижню сторони.
Інтегументи – покриви насінного зачатка.
Інтина – внутрішній шар спородерми.
Кальцефіли – рослини, що ростуть на ґрунтах, багатих вуглекислим кальцієм.
Кальцефоби – рослини, що негативно реагують на наявність у ґрунті солей кальцію.
Квітка – видозмінений пагін, призначений для статевого і нестатевого (спорового) розмноження і утворення плодів та насіння.
Квітколоже – розширена стеблова частина квітки, на якій розміщуються квітколистки.
Квітконіжка – звужена, видовжена стеблова частина квітки, якою вона кріпиться на рослині.
Китиця – просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки з квітконіжками.
Кільця потовщення – бічна меристема, яка виникає з перициклу і призводить до вторинних потовщень стебла деяких груп однодольних рослин.
Кістянка – однонасінний плід, оплодень якого диференційований на плівчастий тонкий екзокарп, м’ясистий соковитий мезокарп і потовщений дерев’янистий ендокарп.
Клейстогамні квітки – нерозкривні самозапильні квітки.
Клітина-трубка – вегетативна клітина пилку.
Колеоптиль – захисний зародковий листочок, що вкриває зародкову брунечку насінини злакових рослин.
Колеориза – коренева піхва зародкового корінчика зародка насінини.
Колос – просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки без квітконіжок.
Колючки – захисні видозмінені органи пагіневого, листкового чи епідермального походження.
Комахоїдні рослини – рослини, що поліпшують своє мінеральне живлення (в першу чергу, азотне) та використовують комах як поживу.
Контрактильні (скоротливі) корені – корені, призначені для втягування в ґрунт пагонів з бруньками відновлення.
Коренева система головного кореня – система утворена головним коренем і його бічними галуженнями (осями наступних порядків).
Коренева система додаткових коренів – система, утворена додатковими коренями, що утворюються з будь-якої частини стебла чи листка.
Коренева шийка – місце переходу кореня в стебло.
Кореневий чохлик – група тонкостінних клітин, що вкривають ззовні конус наростання кореня і захищають зону поділу клітин від пошкоджень.
Кореневище – багаторічний підземний видозмінений пагін, який служить для накопичення запасних продуктів, вегетативного відновлення і розмноження.
Кореневищні злаки – злаки у луківництві з довгими горизонтальними кореневищами.
Кореневі бульби (кореневі шишки) – запасаючи корені, що виникли як видозміни бічних чи додаткових коренів.
Кореневі волоски – видовжені зовнішні вирости клітин епіблеми молодого кореня в зоні всмоктування.
Кореневі мички – короткочасні ниткоподібні корені, що виникають у зв’язку з сильним зволоженням ґрунту.
Коренеплоди – запасаючи корені, що виникають як видозміна головного кореня і нижньої частини стебла (гіпокотилю).
Корінь – осьовий полісиметричний, переважно підземний орган необмеженого росту, на якому ніколи не утворюються листки.
Коробочка – багатонасінний, утворений декількома маточками, плід з сухим оплоднем, з різноманітними способами розкривання.
Кошик – просте суцвіття з укороченою головною віссю, яке розростається у ложе, з щільно розміщеними на ньому квітками.
Крилатка – сухий, однонасінний, нерозкривний плід, оплодень якого має шкірястий чи плівчастий крилоподібний виріст.
Криптофіти – багаторічні трав’янисті рослини, у яких надземні органи на зиму відмирають, а бруньки відновлення знаходяться під землею чи під водою на кореневищах, бульбах, цибулинах тощо.
Крохмаленосна піхва – ендодерма первинної кори стебел деяких рослин, клітини якої містять крохмальні зерна.
Ксеногамія – власне перехресне запилення рослин, що відбувається між квітками різних особин одного виду рослин.
Ксерофіти – рослини, що пристосовані до посушливих умов існування.
Кущіння – одна з форм галуження пагона, коли бічні гілки утворюються лише біля основи пагона в приземній чи підземній його ділянках.
Кущові злаки – злаки у луківництві з короткими вертикальними кореневищами.
Листкові примордії – зачаткові листочки бруньки.
Листок – це тимчасовий бічний орган обмеженого росту.
Листопад – явище масової втрати листків рослиною, яке має захисне біологічне значення для зменшення витрат при випаровуванні в несприятливих умовах існування.
Листянка – сухий багатонасінний, утворений одним плодолистиком, одногніздний плід, який розкривається щілиною по черевному шву.
Ліани – рослини з тонкими, гнучкими, швидкоростучими стеблами, які використовують для підняття вгору зовнішні опори, певним чином прикріплюючись до них.
Ловильні апарати – видозмінені листки комахоїдних рослин, призначені для ловлі та засвоєння комах.
Лопатеві листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає не більше чверті ширини половини пластинки.
Маточка – закрите вмістилище насінних зачатків, що утворене при зростанні країв плодолистків.
Маточкові (жіночі) квітки – роздільностатеві квітки, у яких із статевих частин є лише маточки.
Мегаспора – спора статевого розмноження, з якої виростає жіночий гаметофіт рослин.
Мегаспорангій – спорангій, призначений для утворення гаплоїдних мегаспор.
Мегаспорогенез – процес утворення гаплоїдних мегаспор у вищих рослин.
Мегаспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мегаспорангії.
Мезокарп – середній шар оплодня (перикарпа).
Мезотрофи – рослини, помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у ґрунті.
Мезофіл – асиміляційна хлорофілоносна паренхіма листка.
Мезофіти – рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження.
Метамер (пагона) – структурна ланка пагона, яка складається з вузла із листком і брунькою та міжвузля, розміщеного нижче.
Метамерія – явище повторюваності (чергування) структурних ланок (метамерів) у органі (властиве пагонам).
Метаморфози органів – спадково закріплені зміни типової будови органа під впливом умов існування чи для виконання специфічної функції.
Мичкувата коренева система – коренева система, у якій головний корінь непомітний у масі додаткових коренів.
Міжвузля пагона – ділянка стебла між двома сусідніми вузлами.
Мікориза (грибокорінь) – симбіоз коренів вищих рослин з деякими ґрунтовими грибами.
Мікропіле (пилковхід) – отвір у покривах (інтегументах) для утворення гаплоїдних мікроспор.
Мікроспора – спора статевого розмноження, з якої виростає чоловічий гаметофіт рослин.
Мікроспорангій – спорангій призначений для утворення гаплоїдних мікроспор.
Мікроспорогенез – утворення гаплоїдних мікроспор у вищих рослин.
Мікроспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мікроспорангії.
Мірмекофілія – один з видів ентомофілії – запилення за участю мурах.
Монокамбіальні коренеплоди – коренеплоди з одним кільцем камбію.
Моноподіальне (невизначене) галуження пагона – система галуження пагона, коли верхівковий конус наростання функціонує невизначено довго, а бічні гілки (осі другого і наступних порядків) не переганяють у рості основну вісь пагона.
Моноподіальні (невизначені, ботричні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь наростає невизначено довго, а розкриття квіток відбувається від основи до верхівки.
Моносиметричний орган – орган, через який можна провести лише одну площину симетрії.
Монохазій – складне симподіальне суцвіття з черговим галуженням бічних осей.
Мутовчасте листорозміщення – розміщення трьох і більше листків на одному вузлі.
Надземний столон – недовговічний повзучий пагін, призначений для вегетативного розмноження (майже те ж саме, що й вус).
Напівнижня зав’язь – зав’язь, нижня частина якої, зрослась з іншими елементами квітки.
Насінина – орган, що містить зародок рослини і призначений для поширення рослин та перенесення несприятливих умов зимівлі насінними рослинами.
Насінний зачаток – видозмінений мегаспорангій насінних рослин, вкритий покривами – інтегументами.
Негативний геотропізм – напрям росту органа в протилежну від центра Землі сторону.
Нейтрофіли – рослини, що ростуть на ґрунтах з реакцією, близькою до нейтральної.
Несправжні плоди – плоди, в утворені яких, окрім гінецею, приймають участь й інші частини квітки.
Нижня зав’язь – зав’язь, в утворенні якої крім плодолистків беруть участь й інші елементи квітки.
Низова формація листків – недорозвинуті чи видозмінені приземні та підземні листки, що виконують захисні й запасаючи функції.
Нітрифіли – рослини, які нормально розвиваються лише на ґрунтах, що містять значні кількості засвоюваного азоту.
Нуцелус – мегаспорангій насінних рослин, ядро насінного зачатка.
Однодомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, у яких, на одних і тих самих особинах, містяться і маточкові, і тичинкові квітки.
Одночленний гінецей – гінецей з одного плодолистка.
Оліготрофи – рослини, що ростуть на неродючих, бідних ґрунтах.
Оогамія – статевий процес внаслідок злиття нерухомої яйцеклітини з рухомими сперматозоїдами (іноді, з нерухомими сперміями).
Орнітофілія – запилення за участю птахів.
Ортотропні органи – органи рослин, що орієнтовані вертикально поверхні Землі.
Оцвітина – безплідна (стерильна) частина квітки.
Пагін – молоде стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками.
Пазушна брунька – брунька, розміщена в куті, утвореному стеблом і відхиленим листком.
Пальчасте жилкування – сітчасте жилкування, утворене декількома головними жилками, що виходять з основи листової пластинки.
Пальчастоскладні листки – утворені декількома простими листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.
Паразити – організми, які живуть у тілі (чи на тілі) інших живих істот, використовуючи їх як джерело органічного живлення.
Паралельне жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених паралельних жилок.
Партеногенез – явище розвитку зародка з незаплідненої яйцеклітини.
Партенокарпічні плоди – безнасінні плоди, які утворюються без попереднього запліднення.
Пелюстки – яскраво забарвлені листочки оцвітини не зеленого кольору.
Перехресне запилення – запилення квітки пилком іншої квітки.
Перикарп (оплодень) – стінка плоду, яка формується переважно із стінок зав’язі.
Перисперм – запасна тканина насінини, яка утворюється з нуцелуса.
Перисте жилкування – сітчасте жилкування, утворене однією головною жилкою, від якої відходять численні бічні галуження.
Перистоскладні листки – утворені простими листочками, прикріпленими супротивно по всій довжині рахісу.
Перицикл – шар живих клітин, що вкриває ззовні центральний циліндр молодого кореня чи стебла.
Перицикличні волокна – механічні волокна склеренхіми у складі перициклу стебел деяких рослин.
Пилкова трубка – цитоплазматичний виріст вегетативної клітини пилку (клітини-трубки), який проникає по тканинах маточки до насінних зачатків.
Пилкові гнізда (пилкові мішки) – порожнини в пиляках тичинок, виповнені пилком.
Пилок – чоловічий гаметофіт квіткових рослин.
Пиляк – розширена верхня частина тичинки – видозмінений мікроспорангій квіткових рослин.
Підчаша квітки – коло листоподібних утворень під чашечкою квіток у деяких рослин.
Піхва листка – розросла основа черешка, яка охоплює стебло на деякій відстані.
Плагіотропні органи – органи рослин, що орієнтовані паралельно (чи під певним кутом) до поверхні Землі.
Плацента – місце прикріплення ніжки насінного зачатка до стінок зав’язі.
Плейохазій – складне симподіальне суцвіття з мутовчастим розміщенням нижніх розгалужень.
Плід – орган, що утворюється з квітки (переважно з гінецею) і служить для захисту та поширення насіння.
Плодолистики – видозмінені мегаспорофіли покритонасінних рослин.
Повзучі пагони – сланкі пагони з додатковими коренями у вузлах.
Подвійна оцвітина – оцвітина, у складі якої виділяють чашечку і віночок.
Подовжений пагін – пагін з добре помітними вузлами та міжвузлями.
Позитивний геотропізм – явище росту органа у напрямі дії сили земного тяжіння (до центру Землі).
Поліембріонія – явище багатозародковості в насінині.
Полікамбіальні коренеплоди - коренеплоди з декількома концентричними кільцями камбію.
Полісиметричний орган – орган, через який можна провести декілька площин симетрії.
Полярність (органів рослин) – явище морфо-фізіологічних відмін між відділеними кінцями (полюсами) органа.
Померанець (гесперидій) – багатонасінний плід із соковитим оплоднем, екзокарп якого шкірястий, мезокарп сухий, губчастий, а ендокарп м’ясистий і соковитий.
Початок – просте суцвіття з подовженою і потовщеною віссю, по довжині якої розміщуються сидячі квітки, вкриті спільним покривалом.
Приймочка – часто розширена і різноманітного вигляду верхня частина стовпчика маточки, призначена для уловлювання пилку.
Прилистки – парні бічні вирости при основі черешка листка.
Провідна зона (кореня) – зона кореня розміщена вище зони кореневих волосків (інакше, зона бічних галужень).
Пропускні клітини ендодерми – живі клітини ендодерми з нездерев'янілими тонкими стінками навпроти ділянок ксилеми.
Проста оцвітина – оцвітина, що утворена листочками лише одного якогось кольору.
Просте жилкування – утворене однією нерозгалуженою жилкою, що пронизує листок від основи до верхівки.
Простий плід – плід утворений лише з однієї маточки.
Прості листки – листки, що мають лише одну листову пластинку.
Прості суцвіття – нерозгалужені суцвіття, у яких квітки розміщуються на головній осі.
Радіальні промені кореня – ділянки тонкостінної паренхіми, які розділяють ділянки вторинної ксилеми кореня.
Рахіс – спільний черешок листочків складного листка.
Регенерація – відновлення організмом втрачених частин тіла чи органів.
Репродуктивна брунька – брунька, що утворена лише зачатковою квіткою чи суцвіттям без зачатків фотосинтезуючих листків.
Річні кільця – добре помітні концентричні шари деревини на поперечному розпилі стовбурів дерев, що є результатом періодичної і нерівномірної протягом сезону діяльності камбію.
Роздільні листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає 1/3 ширини половини пластинки.
Роздільностатеві квітки – квітки, у яких є або лише тичинки, або лише маточки.
Розсічені листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки досягає головної жилки.
Розтруб – трубчаста структура, що утворюється внаслідок зростання прилистків.
Самозапилення – запилення квітки власним пилком.
Сапрофіти – організми, які використовують для живлення органічні речовини (рештки) відмерлих рослин та тварин.
Середня формація листків – основна маса хлорофілоносних листків рослин.
Сережка – просте суцвіття з пониклою головною віссю, по всій довжині якої розміщені сидячі квітки.
Серцевина – тонкостінна великоклітинна паренхіма в центрі стебла.
Серцевинні промені – ділянки паренхіми, що розподіляють окремі провідні пучки у стеблі.
Сидяча приймочка – приймочка, розміщена безпосередньо на зав’язі (стовпчик відсутній).
Сидячий листок – листок, у якого немає черешка.
Сидячі квітки – квітки без помітних квітконіжок.
Симбіоз – взаємовигідне співіснування двох різних біологічних видів.
Симподіальні (визначені, цимозні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь завжди закінчується квіткою, а розкриття квіток здійснюється від верхівки до основи суцвіття.
Симподільне (визначене) галуження пагона – система галуження пагона, при якій верхівкова меристема функціонує лише один сезон, а подальше наростання пагона здійснюється брунькою, розміщеною нижче.
Синергіди – клітини-супутниці яйцеклітини.
Сім’ядолі – зародкові органи живлення зародка насінини.
Сім’янка – однонасінний нерозкривний плід з сухим шкірястим оплоднем, що не зростається із спермодермою.
Сітчасте жилкування – утворення великої кількості дрібних жилок, що є бічними відгалуженнями однієї чи декількох головних жилок.
Складний зонтик – складне моноподіальне суцвіття, у якому на довгих осях, що виходять з верхівки головної осі розміщуються прості зонтики з короткими квітконіжками.
Складний колос – складне моноподіальне суцвіття, на бічних розгалуженнях якого розміщуються квітки без квітконіжок; ці бічні галуження називають колосками.
Складні листки – утворені певною кількістю листочків, прикріплених до загального черешка.
Складні суцвіття – суцвіття, в яких квітки розташовані на бічних розгалуженнях головної осі.
Складчаста паренхіма – клітини мезофілу хвої, які мають вгини поверхні (складки) всередину клітини, що збільшує їх загальну поверхневу площу.
Склерофіти – посухостійкі рослини з жорсткими листками, вкритими потужною кутикулою.
Сланкі пагони – пагони, що лежать на ґрунті.
Соломина – порожнисте стебло злакових рослин.
Соматогамія – статевий процес внаслідок злиття неспеціалізованих клітин тіла (члеників у грибів).
Сперматозоїд – дрібна чоловіча рухома (джгутикова) гамета.
Спермій – чоловіча безджгутикова гамета квіткових рослин.
Спермодерма – насінна шкірка – зовнішній покрив насінини.
Спіральне (чергове) листорозміщення – розміщення одного листка на вузлі пагона.
Спорангії – органи безстатевого розмноження, у яких формуються спори.
Спори – клітини безстатевого розмноження, кожна з яких є початком організму нового покоління.
Спородерма – зовнішній покрив спор.
Спорофіт – нестатеве покоління в циклі розвитку рослин.
Стамінодії – безплідні тичинки у квітках деяких рослин.
Стебло – осьовий полісиметричний орган необмеженого верхівкового, іноді вставного росту, на якому утворюються листки та бруньки.
Стовпчаста (палісадна) паренхіма – мезофіл дорсовентральних листків, утворений видовженими, вертикально розміщеними клітинами.
Стовпчик маточки – видовжена середня частина маточки, на верхівці якої міститься приймочка.
Столон – недовговічний підземний пагін деяких рослин, з якого утворюються бульби.
Стрижнева коренева система – система у якій головний корінь значно переважає в розвитку всі інші корені (добре помітний).
Стручок, стручечок – сухий багатонасінний плід, утворений двома плодолистиками (розкривається двома швами), насіння в якому прикріплюється до поперечної перегородки. У стручечка довжина перевищує ширину не більш як у два-три рази.
Сукуленти – рослини з соковитими, м’ясистими стеблами чи листками, у яких нагромаджується багато води.
Супліддя – результат зростання декількох плодів різних квіток чи суцвіття.
Супротивне листорозміщення – розміщення двох листків на одному вузлі пагона, направленими в протилежні сторони.
Сціофіти (тіньолюбні рослини) – рослини, що живуть в умовах постійного затінення.
Термінальний полюс органа – фізіологічно верхній (віддалений від основного тіла) кінець органа рослини.
Терофіти – однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у стані насіння.
Тирс – складне симподіальне суцвіття пірамідальної форми, на головній осі якого розміщені складні суцвіття інших видів – монохазій, дихазій тощо.
Тичинки – видозмінені мікроспорофіли квіткових рослин.
Тичинкові (чоловічі) квітки – квітки, у складі яких з плідних елементів є лише тичинки (маточки відсутні).
Тіньовитривалі рослини – рослини, що витримують умови значного затінення, але можуть рости і при доброму освітленні.
Трійчастоскладні листки – утворені трьома листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.
Фанерофіти – дерева й кущі, бруньки відновлення яких знаходяться високо над поверхнею ґрунту.
Філокладії – видозмінені листоподібні пагони, розміщені в пазухах редукованих листків, які служать для утворення квіток.
Формація листків – угрупування листків однієї рослини, що різняться походження, морфологією і функціями.
Формула квітки – графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.
Фунікулус – ніжка насінного зачатка, якою він кріпиться до стінки зав’язі.
Хамефіти – напівкущі та дрібні кущики, бруньки відновлення яких знаходяться невисоко над поверхнею ґрунту і взимку вкриті снігом.
Хвоя – голчасті листки хвойних голонасінних рослин.
Хемосинтез – процес утворення органічних речовин деякими формами автотрофних організмів з простих неорганічних сполук за рахунок енергії окислення певних неорганічних речовин.
Хологамія – статевий процес внаслідок злиття двох одноклітинних особин.
Ценокарпний гінецей – багаточленний гінецей, плодолистики якого зрослися в одну маточку.
Цибулина – видозмінений запасаючий пагін із вкороченим стеблом, на якому тісно розміщені листки і додаткові корені.
Циклічні квітки – квітки із коловим розташуванням квітколистків на квітколожі.
Чашечка – частина подвійної оцвітини, утворена зеленими листочками.
Чашолистки – листочки зеленого кольору, які утворюються чашечку.
Черешок – звужена частина листка, якою він прикріплюється до стебла.
Чіпкі пагони – пагони, які піднімаючись у вищі яруси використовують зовнішні опори, укріплюючись на них вусиками.
Щиток – просте моноподіальне суцвіття, у якому на видовженій головній осі знаходяться квітки з квітконіжками неоднакової довжини, що закінчуються майже на одній висоті (в одній площині).
Ювенільні листочки – перші справжні листки проростка рослини.
Яблуко – несправжній соковитий багатонасінний плід, утворений п’ятьма зрослими плодолистиками з нижньої зав’язі.
Ягода – простий, переважно багатонасінний, плід з соковитим, за винятком тонкого екзокарпу, оплоднем.
Ядрова деревина – центральний шар деревини темного кольору у стовбурах деяких дерев.
Язичок піхви – плівчастий виріст на межі листової пластинки і піхви листків злакових рослин.
Яйцеклітина – велика нерухома жіноча гамета організмів.