- •1) Предмет та метод історії держави і права України
- •3) Утворення Центральної Ради.
- •4) Всеукраїнські з'їзди (військовий, селянський, робітничий) і їх роль в процесі національно-державного відродження України.
- •5) І Універсал Центральної Ради
- •6) Генеральний Секретаріат України: утворення, склад, діяльність. В.Винниченко.
- •7) Іі Універсал Центральної Ради
- •8) Мала Рада, її компетенція.
- •9) Статут Генерального Секретаріату — "перша Конституція України" (м.Грушевський)
- •11) Ііі універсал Центральної Ради
- •12) IV Універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •13) Організація органів влади і управління після прийняття III Універсалу.
- •14) Організація місцевої влади після прийняття III Універсалу.
- •15) Конституція унр
- •16) Військове будівництво в унр.
- •17) Утворення вільного козацтва в унр.
- •18) Утворення органів охорони громадського порядку в унр.
- •19) Судова система унр: структура, нормативні акти.
- •20) Законодавча діяльність Центральної Ради.
- •21) Законодавство Центральної Ради в галузі державного будівництва.
- •22) Земельне, трудове та соціальне законодавство Центральної Ради.
- •23) Закон Центральної Ради «про національно-персональну автономію»від 9 січня 1918
- •24) Закон Центральної Ради «про громадянство» від 2-4 березня 1918
- •25) Закон Центральної Ради "Про національну символіку" від 12 березня 1918 року.
- •26) Утворення гетьманської держави
- •27) Організація влади в Українській гетьманській державі.
- •28) Судова система Української гетьманської держави
- •29) Законодавство Української гетьманської держави.
- •31) Організація органів влади і управління в часи Директорії.
- •32) Законодавство Директорії.
- •33) Падіння української державності. Варшавський та Ризький договори.
- •35) Органи влади і управління зунр.
- •36) Органи охорони правопорядку та судова система зунр.
- •37) Місцеві органи влади зунр.
- •38) Законодавтсво зунр.
- •39) Акт злуки зунр від 22 січня 1919
- •40) Падіння зунр
- •41) 1 Всеукраїнський з'їзд рад
- •42) Система органів влади та управління Української радянської республіки.
- •43) III Всеукраїнський з їзд Рад. Конституція усрр 1919 р.
- •46) Утворення надзвичайних органів влади в Україні ( 1917-1920 р.Р. ).
- •47) Становлення радянського права в Україні ( 1917-1920 р.Р. ).
- •48) Нова економічна політика в Україні.
- •49) Судова реформа 1922 року в Україні.
- •50) Утворення прокуратури і адвокатури в усрр.
- •51) Система органів влади і управління усрр після утворення срср.
- •52) Конституція усрр 1929 року.
- •53) Комнезами в Україні: створення, функції, діяльність
- •54) Утворення Молдавської асрр в складі усрр.
- •55) Положення про судоустрій усрр 1925 року.
- •56) Постанова вуцвк і рнк усрр від зо квітня 1925 року "Про заходи термінового проведення повної українізації радянського апарату"
- •57) Кодифікація радянського права в 20-ті роки.
- •60) Кодифікація процесуального права в 20-ті роки.
- •61) Кодифікація адміністративного права в 20-ті роки.
- •62) Кодифікація сімейного права в 20-ті роки.
- •65) Кодифікація виправно-трудового права в 20-ті роки.
- •66) Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років.
- •67) Суд і прокуратура усрр в першій половині 30-х років.
- •68) Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр в 30-ті роки.
- •83) Український національний рух на заключному етапі другої світової війни.
- •98) Відродження ідеї незалежної "Самостійної Соборної Української Держави" в роки перебудови.
- •100) Зміни в законодавстві урср в роки перебудови.
16) Військове будівництво в унр.
Лідери УЦР пропонували створення не регулярної армії, а народної міліції. 12 листопада 1917 р. розпочало роботу Генеральне Секретарство військових справ; його очолив С.Петлюра, а по його відставці наприкінці грудня – М.Порш. У листопаді 1917 р. Генеральне Секретарство військових справ прийняло рішення утворити Генеральний військовий штаб, до складу якого увійшло кілька управлінь, зокрема військово-політичне та інтендантське, і відділів (організаційний, загальний, військово-комісаріатський, артилерійський, зв’язку) та спеціальна комісія для вирішення проблеми офіцерів-українців, вибулих зі служби у російській армії. М.Порш видав наказ, за яким до українського війська приймались офіцери лише родом з України. 23 грудня 1917 р. видано Закон “Про відстрочення призова на військову службу і відкомандирування з неї громадян Української Республіки”, згодом – Закон “Про утворення Комітету по демобілізації армії”, а 16 січня 1918 р. – Тимчасовий закон про утворення українського народного війська, за яким тодішню армію належало демобілізувати і замінити народною міліцією для оборони від зовнішнього ворога, притому до прийняття остаточного закону мав розпочатися набір інструкторів, які після відповідної підготовки приступили б до організації народної міліції. Але наступ російських радянських військ під командуванням М.Муравйова на Київ у січні-лютому 1918 р. виявив катастрофічну нестачу української регулярної армії. Після повернення УЦР до Києва на початку березня 1918 р. вона змінила військову концепцію; було проведено реорганізацію Генерального військового штабу, а у квітні Військове міністерство і Генеральний штаб виробили новий план організації армії на основі територіального набору. Українська армія мала складатись з 8 корпусів піхоти і 4 корпусів кінноти. Розроблялись й інші заходи (зокрема, план призову, який мав розпочатись восени), спрямовані на формування регулярної армії. Крім того, УЦР прагнула розв’язати питання, пов’язані із соціальним захистом військовослужбовців. Ідея народної міліції, ілюзорність якої усвідомила вже УЦР, за гетьманства остаточно поступилась місцем програмі формування регулярних, професійно підготованих збройних сил. Крім Військового міністерства, в якому діяли Головне артилерійське, Головне інтендантське і Головне інженерне управління, було створено Генеральний штаб. Законодавча база військового будівництва складалась з кількох актів, зокрема Закону про загальний військовий обов’язок від 24 липня 1918 р. (строк служби у піхоті – 2 р., а у кінноті і артилерії – 3 р.), Закону “Про політично-правове становище службовців військового відомства” від 1 серпня 1918 р., який позбавляв їх активного і пасивного виборчого права і права входити до складу будь-яких спілок, товариств, партій, рад, комітетів та інших організацій, що мають політичний характер. У вересні 1918 р. Рада Міністрів за згодою гетьмана ухвалила підготований Генеральним штабом план організації української армії, яка мала складатись з 8 армійських корпусів, що комплектувались територіально відповідно до кількості військових округів: Київського, Волинського, Одеського, Полтавського, Харківського, Чернігівського, Катеринославського і Подільського. У листопаді 1918 р. чисельність гетьманської армії становила близько 60 тисяч. 2 червня 1918 р. гетьман у листі до Військового міністерства оголосив ліквідованими усі приватні вільно-козачі організації, створені ще під егідою УЦР, та, водночас, доручив йому негайно утворити Козацьку раду для розроблення Статуту для організації козацтва на Україні. Попри усю законодавчу базу військового забезпечення, не було сформовано реальної потужної військової сили, і навіть гвардійська сердюцька дивізія, до якої набирали представників заможного селянства і яка вважалась опорою гетьманства, перейшла на бік Директорії. |