- •Инновационный менеджмент.
- •17. Признаки классификации инноваций. Особенности определения признаков.
- •18. Жизненный цикл инновационного процесса(ип) и жизненного цикла товара.
- •20. Методы разработки идей инн.Деятельности.
- •23. Основные виды стратегий инновационной фирмы.
- •24. Организационные роли в инновационном проекте.
- •25. Риск в инновационной деятельности.
- •26. Принципы измерения и показатели эффективности инн. Деятельности.
- •27.Система антикризисного управления инновационными предприятиями.
- •28. Формы финансирования инновационной деятельности.
- •29. Ценообразование на инновационную продукцию.
- •30. Стратегический и тактический инновационный маркетинг.
Инновационный менеджмент.
16. Диффузия и распространение инноваций.
17. Признаки классификации инноваций.
18. Жизненный цикл инновационного процесса.
19. Определение оптимального количества инновационных процессов.
20. Методы поиска инновационных идей.
21. Решения в инновационной деятельности.
22. Техника принятия решений в инновационной деятельности.
23. Основные виды стратегий инновационной фирмы.
24. организационные роли в инновационном процессе.
25. Риск в инновационной деятельности.
26.Принципы измерения и показатели эффективности инновационной деятельности.
27. Система антикризисного управления инновационными предприятиями.
28. Формы финансирования инновационной деятельности.
29. Ценообразование на инновационную продукцию.
30. Стратегический и тактический инновационный маркетинг.
16. Дифузія та розповсюдження інновації.
Процес передавання новації, яка пройшла певну стадію життєвого циклу, іншому користувачеві відбувається у такій послідовності:
новація, створена новатором на попередній стадії, переходить через посередництво ринку (якщо наукову розробку купують в іншої фірми) або плановий механізм (якщо новація є плановим продуктом одного з підрозділів фірми) до наступної стадії, наприклад із дослідно-конструкторського у виробничий відділ для організації пробного виробництва;
прийнята для реалізації новація стає інновацією (наприклад, новий вид устаткування). Організація здійснює інноваційну діяльність, освоюючи його виробництво, і на цей період стає інноватором;
створивши новий продукт, організація, як новатор, пропонує споживачу через ринок свою новинку (наприклад, верстат) наступному за циклом інноватору, який може використовувати її як технічний засіб для виготовлення нової продукції, що за споживчими якостями буде кращою, ніж попередня.
За великого потенціалу інновація, як правило, поширюється за межі підприємства шляхом дифузії (лат. diffusіо — поширення). Це особливо характерно для технологічних інновацій.
Поширення інновацій у різних галузях економіки відображає логістична крива, яку називають 8-подібною. Вона моделює процес переходу від одного відносно стабільного стану галузі до іншого, процес радикальних змін, який супроводжує інноваційну діяльність підприємств галузі, і відображає етапи миттєвого циклу інновації: зародження, дифузію і занепад. Дифузія відбувається нерівномірно у часі і поділяється на періоди :
інкубаційний період: характеризується повільною дифузією, малими значеннями параметрів зростання, які могли бути досягнуті стрибкоподібно за одиничного впровадження інновації (стадія зародження, точка А);
період прискореної дифузії: вигідність інновації помічена іншими суб'єктами підприємництва, які масово залучають інновації у виробництво. Це сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу продукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до інноваційного процесу;
період уповільнення дифузії і насичення: характеризується сповільненим поширенням інновації, оскільки її потенціал майже вичерпано і життєвий цикл наближається до завершення;
період витіснення: характеризується початком по ширення інновації нового покоління, яка забезпечує суттєвіше зростання економічних параметрів організації, ніж попередня інновація, яка вже перестала бути нею.
Якщо технологія знаходить нове застосування в іншій галузі (розвиток з повторним циклом), то такий стрибок може повторитися ще раз чи навіть кілька разів («гребінчикова крива розвитку»), але стадія затухання неодмінно настає.
Логістична крива має три точки перегину:
1.перехід від інкубаційного періоду до періоду прискореної, дифузії;
2.перелом на стадії, поширення новації, після чого інтенсивність дифузії дещо знижується;
3.точка насичення економіки даною інновацією.
Поширення інновації за такою схемою називають класичним: за ринкової економіки новинка привертає до себе увагу підприємців через свою комерційну вигідність, і поширення її відбувається доти, поки норма прибутку, отриманого в результаті її використання, задовольнятиме суб'єкт господарювання (підприємця). Емпіричні дані щодо поширення деяких технологій підтверджують таку закономірність.