8. Католицизм

Фундамент віровчення католицизму становлять всехристиянський Символ віри та сім таїнств, які визнає і православ'я.

Основні особливості віровчення та культу католицизму, що відрізняють його від інших напрямків християнства:

1. Визнання не лише Святого Письма (Біблії), а й Святого переказу – сукупності релігійних положень і приписів, які утворю­ють постанови 21 Вселенського собору та булли й енцикліки (офіційні послання) глави католицької церкви – Папи Римського.

2. Учення про главенство Папи Римського над усіма христия­нами. Його проголошено намісником Ісуса Христа на землі та наступником святого апостола Петра, котрий заснував першу в світі християнську громаду, що засвідчує намагання католи­цької церкви уособлювати все християнство.

3. Догмат про непогрішимість Папи Римського, прийнятий Ватиканським собором у 1870 р., визнає непогрішимими офіційні виступи Папи, оскільки тоді його устами говорить Бог.

4. Догмат про філіокве (від лат. filioque – “і від сина”) – вчення про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, прийняте на Толедському Вселенському соборі в 582 р.

5. Догмат про чистилище, прийнятий у 1439 р. на Флорентій­ському соборі, визначає, що душа віруючої людини після її смерті потрапляє до чистилища — місця між пеклом і раєм, щоб на очищувальному вогні звільнитися від гріхів.

6. Догмат про запас добрих справ, проголошений в 1344 р. Папою Климентієм І та підтверджений І Ватиканським собором (1870 р.), згідно з ним, Ісус Христос, Божа Матір та всі святі католицької церкви своєю діяльністю зробили стільки святих справ, що їх вистачить для прощення гріхів і забезпечення потойбічного блаженства всьому нинішньому та майбутньому людству

7. Положення про індульгенції (від лат. indulgentic – милість) сплата церкві, за яку можна було отримати папську грамоту, що давала віруючим відпущення гріхів за рахунок вищевказаного запасу добрих справ.

8. Догмат про непорочне зачаття Діви Марії, котра зачала від Святого Духа та народила Ісуса – Сина Божого. Прийнятий на ІІІ Вселенському соборі (Ефес, 431 р.). У 1854 р. прийнято доказ про її непорочне зачаття й тілесне вознесіння на небо, що зробило вшанування Діви Марії (Мадонни) рівним вшануванню Бога-Отця та Ісуса Христа.

9. Особлива роль духовенства, котра визначається тим, що віруюча людина не може заслужити Божої милості без його допомоги, воно має виняткове право тлумачення Біблії та здійснює причастя прісним хлібом (тілом Божим) і Його кров'ю (вином), що підкреслює його особливі заслуги перед Богом, а миряни причащаються лише прісним хлібом.

10. Виокремлення особливої групи священиків – кардиналів, яких по життєво возводить у цей сан Папа Римський з-поміж єпископів, священиків та дияконів, він вручає їм червону мантію, червону шапочку, червону парасольку, перстень з червоним дорогоцінним каменем і трон, який встановлюється в тому храмі, де до цього служив священнослужитель.

11. Целібат – обов'язкова безшлюбність для священнослужи­телів, які на все життя залишаються в сані, навіть якщо з певних причин відходять від культової діяльності.

12. Конфірмація (таїнство миропомазання) – здійснює ви­нятково єпископ тоді, коли дитині виповнюється 7-12 років.

13. Необхідність систематичної таємної сповіді віруючих – кожен католик повинен мати свого духівника, котрого ще за життя називають «святий Отець», і регулярно звітувати йому про свої думки та вчинки, а таємниця сповіді полягає в тому, що при сповіді віруючий перебуває в окремій кабінці, щоб священик його не бачив.

14. Католицькі храми (костели) відзначаються пишнотою та довершеністю форм, у них домінує скульптурне зображення святих, немає вівтарів, проте в усіх храмах має бути 12 ікон із зображенням хресного шляху Ісуса Христа.

15. Католицькі богослужіння супроводжуються органною музикою, що було запроваджено в XVII ст., і хоровими та сольними співами латиною.

Католицизм поєднує в собі три групи церков: Римську католицьку церкву, уніатські церкви та старокатолицькі церкви.

Римська католицька церква має міжнародний центр управління – місто-державу Ватикан і главу церкви – Папу Римського. Територія Ватикану становить 44 га й має всі державні атрибути (герб, прапор, гімн, збройні сили, гроші, в’язницю).

Обирає Папу пожиттєво конклав – зібрання кардиналів не старших за 80 років. Вибори відбуваються таємним голосу­ванням бюлетенями у Сікстинській капелі в ізольованому приміщенні, всі входи до якого на той час опечатують. Папою стане один із присутніх на конклаві кардиналів, за якого віддадуть не менше від 2/3 голосів. Після обрання папи над пічною трубою Сікстинської капели піднімається білий дим, який утворюється при спалюванні бюле­тенів. Чорний дим свідчить, що Папу не обрано та голосування повторюється до обрання нового Папи.

За всю історію Римської католицької церкви було обрано 262 Папи. У 1523–1978 рр. папський престол посідали тільки італійці. У 2004 р. Папою Римським було обрано Бенедикта ХVІ.

Символом папської влади є Святий престол. Папа очолює Римську курію – центральний виконавчий апарат Римської католицької церкви. Вона складається з державного секретаріату, папської конгрегації (дев'яти церковних міністерств) і трьох суддів (трибуналів). Допомагає папі керувати курією Свята колегія, до якої належать кардинали. Повне зібрання кардиналів утворює Папську консисторію – найвищу допоміжну установу при Папі, що керує церковними організаціями, які діють у багатьох країнах світу. Поточними церковними справами опікується також дорадчий орган – Синод.

Віруючі католики об'єднуються в релігійні громади (парафії чи душпастирські осередки), справами яких опікуються свяще­ники. Декілька парафій утворюють деканати. Деканати об'єдну­ються в діоцезії, архідіоцезії, патріархати, якими керують при­значені Папою вищі ієрархи – єпископи, архієпископи, митро­полити, кардинали.

Помітну роль у католицькій церкві відіграють братства й ордени ченців. Їх загалом є близько 180. Вони відіграють важливу роль у втіленні в життя політики Ватикану та місіонерській діяльності. Ордени підпорядковані безпосередньо Папі Римському, в якій би країні вони не діяли.

Католицька віра дуже пластична. Рішеннями II Ватиканського собору (1962–1965) дозволено частину меси служити місцевою мовою із залученням до католицького культу елементів місцевих релігій, рекомендовано більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити кілька разів на день, щоби люди могли відвідувати їх у зручний час тощо.

Сьогодні католицизм об'єднує понад 900 млн. віруючих і поширений на всіх континентах світу.

За Радянської влади в Україні було припинено існування більшості парафій, закрито багато храмів, зазнавали гонінь священнослужителі. Відновлення католицьких єпархій в Україні відбулося в січні 1991 р. Нині в Україні функціонують п'ять єпархій, які об'єднують понад 800 релігійних громад (парафій). Із них зараз діють Український католицький університет імені Св. Климентія, велика та мала папські семінарії. Керівним виконавчим органом Римської католицької церкви в Україні є Львівська митрополія, що безпосередньо підпорядко­вана Апостольській столиці.

До римської католицької церкви також належать 14 старокатолицьких церков, які утворилися після 1870 р., коли рішенням II Ватиканського собору було проголошено догмат про папську безпомилковість. Вони утворюють Міжнародний старокатолицький конгрес із центром у м. Утрехт (Нідерланди).

Також до римської католицької церкви належать 13 уніатських церков, які свого часу відкололися від Східних (православних) і визнали католицьке віровчення й адміністративний і духовний авторитет Папи Римського, проте зберегли свою етнонаціональну культуру та самобутність. Серед них і Українська уніатська (греко-католицька) церква.

Українська греко-католицька церква (УГКЦ) – українська католицька церква візантійської обрядової традиції, яка виникла внаслідок укладення Берестейської церковної унії у 1596 р. між Київською митрополією та Апостольським престолом у Римі. До положень цієї унії, які прийняла УГКЦ, належать:

1) Святий дух походить не від двох начал і не сходить подвійним способом (від Бога-Отця та Бога-Сина), а з одного начала – від Бога-Отця через Бога-Сина.

2) Догмат про чистилище.

3) Свята повинні відзначатися за старим (Юліанським) календарем та зберігалися грецькі (православні) обряди.

4) Священики мають право одружуватися за давнім православним звичаєм.

5) Митрополичі, єпископські й інші духовні звання надаються тільки особам української нації.

6) Висвячення єпископів має здійснювати митрополит Київський, який складає присягу про відданість Папі.

7) Архімандрити, ігумени, диякони уніатського обряду користуються тими ж правами та привілеями, що й особи римського обряду. Допускаються одруження мішаних обрядів (уніатського та римського).

З 1774 р. уніатська церква стала називатися Україн­ською греко-католицькою церквою (УГКЦ). Наприкінці XVIII ст. Греко-католицька церква складалася з чотирьох єпархій: Брест­ської, Віденської, Полоцької та Луцької.

Після встановлення у Галичині Радянської влади УГКЦ була звинувачена у співробітництві з німцями, почалися репресії.

У березні 1946 р. у Львові було скликано собор УГКЦ, який скасував постанови Берестейського собору 1596 р., ліквідував унію та спробував повернути віруючих до православної віри.

Від 1987р. почав ширитися рух за відновлення УГКЦ. 30 листопада 1989р. Рада у справах релігії при Раді Міністрів УРСР зробила заяву про реєстрацію релігійних громад греко-католиків. Отже, УГКЦ офіційно відновила свої структури в західних областях України.