7. Православ'я.

Ядром православного віровчення є спільний для всього християнства Символ віри. Символ віри – стислий ви­клад основних догматів, на яких будується вся розгалужена система певного віровчення. Християнський Символ віри прийнято на перших Вселенських соборах церкви в Нікеї (325р.) та Константинополі (381 р.) після тривалих богослов­ських дискусій. Зміст Сим­волу віри майже єдиний для православ'я та католицизму.

Символ віри виконується як молитва на богослужіннях і в по­буті, у традиціях православ'я та здійснюється його хорове виконання у храмах. Змістове тлумачення Символу віри подано в православному Катехизисі, що виконує функцію навчального посібника в системі початкової релігійної освіти парафіян.

Ідейним джерелом православного віровчення є Біблія та Священ­ний Переказ, який охоплює рішення перших семи Вселенських соборів, що відбулися в ІV–ІХ ст., а також теологічну та теософську спадщини, політико-соціальні доктрини отців церкви, християнських письменників ІІ–VШ ст. – Юстина, Тертулліана, Климента Александрійського, Орігени, Василія Великого, Григорія Нісського, Августина та ін.

Православ’я розглядає земне життя як підготовку до вічного блаженства в потойбічному світі, вимагає від пастви невтомних молитов, сумлінного відвідування храмів, ретельного дотримання релігійних обрядів і відповідних християнській моралі вчинків.

Основою православного вчення є віра в надприродні сили та явища. Православ’я має в своєму пантеоні неосяжну кількість надприродних істот, яким поклоняються віруючі: всемогутній Бог – найвища нематеріальна сила, безплотний дух, творець і управитель світу та його протилежність – не менш могутній Люцифер, диявол (Богом створений, проте занепалий ангел). Існують уявлення про інші духовні сутності – безліч ангелів, які становлять небесне воїн­ство, і чортів. Завершують цей уявний світ над­природних істот образи святих, тобто людей, удостоєних життя в раю за виняткові заслуги перед Богом. Православний кален­дар містить понад тисячу імен святих, серед яких царі, імператори та видатні церковні діячі.

Православна церква дотримується рішення III Вселенського собору в Ефесі (431 р.) про визнання діви Марії богородицею, матір'ю Ісуса Христа, що був народжений внаслідок непороч­ного зачаття. Вшанування діви Марії як Матері Божої, заступ­ниці знедолених сприяє піднесенню авторитету православної релігії серед віруючих жінок.

Культ у православ'ї має свої особливості та видові відмінності. Культові дії православ'я формувалися в надрах християнства та сягають давніх вірувань наших пращурів. Серед культових особливостей православ'я слід виокремити:

1) Культ ікон – живописних зображень Ісуса Христа, Діви Марії, святих, різних церковних подій – є відлунням первісних релігійних вірувань, зокрема, фетишизму та магії. Ікона в православ'ї є ніби фетишем (магічною річчю). Вшановуючи її, віруючі сприймають іконопис як молитовний образ, який може вплинути в бажаному напрямі на Бога та святих. Водночас ікона сприймається і як само­стійне божество, наділене магічною силою. Через ікони церква впливає на почуття віруючих ще й могутньою силою мистецтва.

2) Культ мощів. Мощі – це останки померлих людей, котрі за певних умов муміфікува­лися. Нетлінність останків церква визнає чудом, доказом святості земного життя людини. Через культ мощів православ'я прагне підтримати та зміцнити віру в святих, божих угодників; їхні мощі сповнені чудодійної сили, а місця поховання святих мають цілющі властивості.

3) Культ хреста як священного символу розіп’ятого Ісуса Христа, знаряддя його страти. Вшанування хреста було узаконене в християнській церкві в IV ст. У православ'ї існують чотири-, шести- та восьмиконечні конфігурації хреста.

4) Вшанування святої води, яка має цілющу та очисну силу, а також використовується для різних магічних дій.

5) Молитва. Місцем колективних молитов є право­славні храми. Тексти молитов вміщуються в молитовниках. Молитви є чинником інтеграцій, що згуртовує одновірців під склепінням храму; вони виробляють стійку емоційно-психо­логічну потребу в колективних діях, формують переконання про рятівну місію православної церкви.

Важливу роль у житті православних віруючих відіграють релігійні обряди. Вони впливають на почуття та розум віруючих, сприяють піднесенню урочистості релігійного життя. Чільне місце в православ'ї займають церковні таїнства, свята та пости.

Особливості православного календаря. Християнське літочислення здійснювалося тривалий час за Юліанським кален­дарем, яке запровадив у 46 р. до н. е. Юлій Цезар, а в 325 р. цей календар було затверджено на Нікейському соборі. Таке літочислення виявилося не зовсім точним. З огляду на це, Папа Римський Григорій XIII на­казав скоригувати календарне числення й увів з XIV ст. нове літочислення, що отримало назву Григоріанського календаря. Тож Юліанський календар (календар Православної Церкви) від­стає від Григоріанського (календар Католицької Церкви) на 13 діб.

Православ’я, на відміну від католицизму, не має єдиного управлінського центру. У світі в наш час налічується 15 автокефаль­них православних національних церков. Вони діють автономно в організації внутрішньо-церковного життя, їх очолюють патріархи, архієпископи чи митрополити, котрих обирають довічно Помісні собори. При главах церков діють синоди – колегіальні органи управління.

Українська православна церква (Київський патріархат) (УПЦ(КП)). Виникла у 1992 р. на базі об'єднання частини релігій­них громад і духовенства УПЦ, які вийшли з підпорядкування Московському Патріархові, й частини релігійних громад і духовенства УАПЦ. За догматикою і культовою практикою не відрізняється від інших православних церков. Особливість полягає в тому, що ця церква ні від кого не залежна в управлінні, має свого Патріарха, котрого обирають на помісному соборі. Вона вважає себе спадкоємницею православ'я, запровадженого в Київській Русі. Керує церквою Вища церковна рада на чолі з Патріархом Філаретом, який має титул «Патріарх Київський і всієї Руси-України». Ієрархи церкви зазначають, що УПЦ (КП) є національ­ною церквою, що претендує на статус державної. УПЦ (КП) має 20 єпархій, понад три тисячі релігійних громад, більше, ніж 30 монастирів. Найбільше релігійних громад УПЦ (КП) має в західних областях України.

Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Була відновлена в 1990 р., коли на помісному соборі патріархом було обрано Мстислава (Скрипника). Після його смерті було проведено черговий помісний собор (вересень 1993 р.) і обрано патріархом УАПЦ Димитрія (Ярему), який помер у 2000 р. Після Димитрія патріарха цієї церкви не обирали. УАПЦ має понад 1 тис. релігійних громад і 530 священиків. Переважна більшість парафій (понад 80 %) мешкають у Львівській області.

Українська православна церква (Московський патріархат) (УПЦ (МП)). Її очолює митрополит Київський і всієї України блаженніший Володимир. Управління єпархіями здійснюють єпархіальні архієреї. Єпархії поділяються на церковні округи. Нижче духовенство підпорядковується вищому. УПЦ має 35 єпархій, в яких діють понад 8 тис. громад віруючих, налічує 105 жіночих і чоловічих монастирів. Серед них найвідоміші – Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська лаври. Діють 12 духовних навчальних за­кладів. Найбільші релігійні громади сконцентровані в східних областях України.

Російська православна церква (РПЦ). Раніше діяла на території колишнього СРСР. Її очолює з 2008 р. Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. При ньому діє Священний Синод. Має у підпорядкуванні 89 єпархій, понад 60 млн. віруючих.