2.Едафічні чинники та їх характеристика .

Едафічні чинники х-ють грунт. Рослини споживають воду і поживні речовини, які містяться в грунті. Ґрунтовий покрив починається формуватися тоді, появляються перші рослини. Структура грунту визначається за його гранулометричним складом: петрофіти (гірські породи) і псалофіти (пісок). У кожній прир.,зоні форм.,різні типи грунтів. Це формування підпоря Пош.,Г-тів на земній поверхні пічиняється наступним законам 1) широтної зональності 2)вертикальної поясності 3)інтразональності – це поза зональні Г-ти, які зустріч.,в різних зонах. (болотні, солончаки). 4)азональні – зустріч.,в декількох прир.,зонах і приурочені до долині заплавок великих рік, які перетинають декілька прир.,зон. Червоно-жовті – екваторіальні; червоні – савани; сірі і бурі – пустельні; каштанові – на пд..,від степу; чорноземи – степ; підзолисті – тайга; арктичні – Арктика і т.д.

3.Австралійське флористичне царство .

. Австралійське царство займає всю Австралію та о Тасманію. Флора його дуже багата й самобутня. Внаслідок тривалої ізоляції, яку спричинила морська трансгресія у крейдяному періоді, біота, насамперед флора, материкової частини Австралії має значні відмінності. Тому після регресії моря й аридизації клімату тут утворилися три центри еволюції організмів: північно-східний, центральний і південно-західний. Це стало підставою для виділення А. Тахтадж’яном відповідно трьох флористичних областей.У складі флори налічують близько 20 ендемічних родин, понад 570 ендемічних родів і 75% ендемічних видів, що сформувалися ще в крейдяний період. Найважливішу роль відіграють злакові, бобові, миртові, протейні, орхідні, лілійні, молочайні. Ядро австралійської флори виникло з давньої голантарктичної флори під впливом ксерофітизації.

БІЛЕТ 12

1.Процес фотосинтезу та його значення для біосфери .

Зелені рослини синтезують органічні речовини за допомогою сонячної енергії з вуглекислого газу та води. Цей процес має назву фотосинтез.. Процес фотсинтезу вивчав і детально розкрив його механізм М.Келвін. За Кельвіном, процес фотосинтезу відбувається так: СО2 потрапляє в середину зеленого листка і приєднується до акцептора, де спостерігається подальше перетворення. Завдяки ферменту альдолази, спеціальної білкової речовини, що зумовлює перетворення, утворюєть простий цукор-глюкоза, а з нього сахароза і крохмал. Частина синтезуючої речовини знову переходить в акцептор і таким чином функціонує циклічний процес. Фотосинтез є саморегульованим процесом. За участю інших ферментів цукри перетворюються в білки, жири та інші органічні речовини, потрібні для життя рослин.. Реакція фотосинтезу: 6СО2+:Н2О+674ккалС6Н12О6+6О2↑ Процес фотосинтезу є системою складних реакцій.

2.Мутуалізм і коменсалізм – різновидності симбіозу .

Мутуалізм– це одна із форм співіснування видів, коли кожний з видів може пристосовуватись різним чином: один має ліпший доступ до їжі, інший отримує захист від ворогів, ще інший має залишити потомство. До мутуалістичних зв»язків належат запилення і розселення рослин шляхом перенесення їхніх плодів і насіння, взаємовплив бульбашкових бактерій з рослинами-господарями…Мутуалістичні зв»язки можуть існувати протягом усього життя видів або бути тимчасовими Залежно від вигоди виділяють6 1) факультативний мутуалізм (коли кожен із організмів отримує вигоду, але не залежить від іншого, тобто може існувати автономно); 2) облігатний для одного, а факультативний для іншого виду(коли одна тварина живиться рештками їжі іншої); 3) облігатний для обох видів. Коменсалізм – це тип біотичних взаємовідносин, між двома видами коменсалами, коли діяльність одного із них постачає харчування або притулок коменсалу. Коменсалізм полягає насамперед в односторонньому наданні притулку одним видом іншому. Характерним є те, що вид, який одержав для себе певну користь не завдає помітної шкоди своєму господарю