2.Основні ознаки біоценозу

Головні ознаки біоценозу: видовий склад, структура і місцезнаходження біоценозу. Під видовим складом розуміють весь набір видів рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які трапляються в межах певного біотопу. Видовий склад фітоценозу, порівняно із зооценозом, є переважно стабільним. Тварини рухливі й можуть мігрувати з місця на місце. Структура біоценозу передбачає поділ на вертикальні й горизонтальні геопросторові частини. Ярусність біоценозів – перша і головна ознака вертикального поділу. До горизонтальних ярусів приурочені види, життєдіяльність яких пов’язана з повітряним середовищем, водою, ґрунтом.

3.Біоми кореальних хвойних лісів

У помірному поясі Євразії і Північної Америки простягається широка зона лісових біомів, яка на півночі змінюється лісотундрою, а на півдні – лісостепом. Під лісовою зоною біогеографи розуміють територію, на плакорах якої едифікаторну роль відіграє деревна рослинність. У межах лісової зони значну територію займають азональні угруповання, зокрема низинні та верхові болота. Клімат в ареалі лісової зони помірно прохолодний, різної континентальності, але опадів достатньо для проростання деревної рослинності (від 350 до 1000 мм на рік). Опади протягом року розподіляються досить рівномірно, але максимум припадає на теплу пору року. Літній і зимовий сезони чітко виражені, а в розвитку біоти простежується сезонна ритміка, яка припадає на теплу пору року з перервою вегетації взимку. Рослинність. Бореальні хвойні ліси, утворені модриною, кедром сибірським, ялиною сибірською, ялицею та кедровим стелюхом, називають тайгою. Ліси, в яких домінують нетайгові породи – ялина європейська та фінська, сосна, ялівець звичайний, тайгою не вважають.Хвойні ліси поділяють на темнохвойні, що складаються з тінелюбивих видів ялин, ялиць, тсуг тощо і світлохвойні, що складаються зі світлолюбивих сосни та модрини. Всі тайгові ліси мають чітко виражену ярусну структуру: деревний ярус, чагарниковий (ступінь вираженості залежить від типу лісу), чагарничково-трав’яний і мохово-лишайниковий наземний покрив.

БІЛЕТ 28

1.Острівні біоти і біоми

Своєрідність біоти будь-якого острова залежить від великої кількості чинників. Головні з них такі: географічне розташування острова;походження, вік, розміри;висота над рівнем моря;відстань від материка та ін.Перша закономірність щодо формування біоти полягає в тому, що кількість особин острівних популяцій завжди є меншою порівняно з кількістю такої ж території континенту і не досягає того мінімуму, який необхідний для нормального розмноження в умовах тривалої ізоляції. Друга закономірність полягає в тому, що чим дальше від континенту розміщений острів, тим більший на нього вплив океану. Ендемізм –найхаракт.,риса біоти о-вів. Чим давніший о-ів, тим більше там ендеміків. Найб.,пош.,способами заселення острова рослинами є: гідрофобний (водою), апемохорний (вітром), зоохорний (тваринами), антропохорний (людьми).

2.Життеві форми організмів за Раункієром

3.Еколого – морфологічний поділ суходолу на біоми

Еко-морф.,принцип поділу флори, фауни і біоти поляг.,у розмеж.,території за особливостями едаф-клім.,умов середовища, які зумовили розвиток однакових або близьких між собою за типовими умовами видів – едифікаторів. Рослинність – головний індикатор пош.,біоти, тому для поділу суші на біоми викор.,фітоценолог.,таксоном.,схему: асоціація, група асоціацій, формація іт.д. з доданням слова біоценозів. Біоценоз найвищого рангу – тип формацій біоценозів – біом. Це великий фіз..,-гео.,таксон, який територіально переважно збігається з прир.,-клім.,зоною. Біоми – типологічні категорії і можуть просторово повторюватись на різних материках.

БІЛЕТ 29