1.Класифікація і коротка характеристика відділів нижчих рослин

Нижчі рослини, або справжні водорості, охоплюють дев’ять відділів водоростей (деякі автори виділяють більшу кількість): пірофітові, золотисті, діатомові, бурі, червоні, жовто-зелені, евгленові, зелені й харові. Отже, водорості – це велика група нижчих рослин, які у переважній більшості живуть у воді. Відділ пірофітові водорості (Pyrrophyta) – різноджгутикові, здебільшого одноклітинні рухливі форми. Відділ золотисті водорості, або хризофітові (Chrysophyta). Це одноклітинні, колоніальні, або багатоклітинні (диско-, ниткоподібні або кущисті) здебільшого мікроскопічні організми, максимальної довжини до 2 см, які вільно плавають або прикріплені до субстрату. Відділ діатомові водорості (Bacillariophyta). Діатомові, діатомеї, кремнеземні або бацілярієві водорості надзвичайно різноманітні, мікроскопічно малі, у більшості одноклітинні організми. Відділ жовтозелені водорості (Xanthophyta). Раніше їх називали різноджгутиковими водоростями тому, що зооспори мають два нерівних джгутики: короткий – гладкий, а довгий – перистий. Відділ бурі водорості (Phaeophyta). Це багатоклітинні морські рослини. Їх характерною ознакою є буре забарвлення, зумовлене тим, що у хлоропластах, крім хлорофілу, містяться ще жовті та бурі пігменти – каротин, ксеантофіл, фукоксантин. Відділ червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta). Ці водорості відрізняються від інших тим, що в циклі їх розвитку немає джгутикової стадії а також у них своєрідний статевий процес. Відділ евгленові водорості (Euglenophyta). Це рухливі одноклітинні організми, які за допомогою одного або двох джгутиків, що відходять від переднього заглибленого кінця клітини (гортані), постійно рухаються субстратом або обертаються навколо своєї осі, заглиблюючись таким чином у водуВідділ зелені водорості (Chlorophyta). Їх ще називають справжніми зеленими водоростями. Це найбільший за кількістю (близько 20 тис. видів) відділ нижчих рослин.Відділ харові водорості (Charophyta) є своєрідними рослинами, розміри яких сягають 20–30 см, максимальні – до 1–2 м.

2.Трофічні відносини серед організмів

трофічні (від грец. τροφή – їжа, живлення), коли організми пов’язані між собою кормовими зв’язками, які забезпечують їм необхідний рівень життєвих процесів (рослини – травоїдні, тварини – хижаки).Взаємозв’язки між організмами в біоценозі можуть бути постійними (сесильними – ісп. sisal – жорсткий) і тимчасовими (вагільними – лат. vagus – рухливий). Постійність характеризує насамперед рослин. Тварини в біоценозі переважно перебувають тимчасово, протягом доби, сезону або в короткий період міграції

3.Мадагаскарське біотичне царство

Мадагаскарське царство охоплює острів Мадагаскар, Мас-каренські, Сейшельські, Амірантські, Коморські острови. З представників різних таксонів, що мешкають у Мадагаскарському царстві, одні ‑ релікти раніше широко поширених груп, інші – спадщина новіших зв'язків з Афротропічним і Орієнтальним царствами, що були наявні до четвертинного періоду.У флорі царства налічують шість–дев’ять ендемічніх родин квіткових рослин, у тому числі Didiereaceae, охоплюючи сукулентні види чагарників і дерев. Кількість ендемічніх родів становить не менше 450, а з близько 8500 судинних рослин ендемічніх є понад 80%, зокрема, квіткових ‑ близько 89%.Стосовно фауни хребетних, то нечисленні прісноводні риби мають головно ефіопське походження. З примітивних форм ссавців особливу різноманітність мають напівмавпи, серед яких ендемічна родина лемурів Загалом Мадагаскарське царство досить однорідне, тому в його межах виділяють єдину Мадагаскарську область, хоча острівний характер виявляється в тому, що значна кількість видів і навіть родів властиві лише частині острівних груп, переважно Мадагаскару, або одному з архіпелагів.

БІЛЕТ 23