5. Поняття науки, класифікація юридичних наук

Наука – сфера людської діяльності, що передбачає отримання нових знань про суспільство, природу чи техніку.  В залежності від особливостей діяльності людини та змісту відносин, що виникають в суспільстві, науки прийнято класифікувати на три групи:  - технічні;  - природничі;  - суспільні;  Технічні науки – система знань, що визначає закономірності взаємодії людини та технічних засобів.  Природничі науки – система знань, що визначає закономірності функціонування людини як живої істоти та взаємодії людини та живої природи.  Суспільні науки - система знань, що визначає закономірності функціонування суспільства та діяльності особи як суспільної одиниці.  В системі суспільних наук розрізняють:  - філософія;  - історія;  - соціологія;  - психологія;  - юридична наука;  Юридична наука є суспільною, оскільки предметом її вивчення є держава і право як суспільні категорії.  Держава і право мають багатоаспектну структуру, тому їх вивчення визначає необхідність існування системи юридичних наук, що можуть бути розділені на три групи:  Загальнотеоретичні (теоретикоісторичні) науки, предметом вивчення яких є загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування, розвитку та вдосконалення держави і права. Серед них:  - теорія держави і права;  - історія держави і права;  - історія політичних і правових вчень;  - філософія права;  - політологія.  Галузеві науки. Предметом їх вивчення є особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин, що здійснюється завдяки наявності чітко визначеного предмету та методу регулювання. Серед них:  - конституційне право;  - адміністративне право;  - сімейне право;  - земельне право;  - кримінальне право;  - процесуальне право;  - виправно-трудове право;  - екологічне право і т. д.  Спеціально-прикладні науки – різновид юридичних наук, предметом вивчення яких є можливості використання знань неюридичного характеру в процесі вирішення конкретних юридичних справ. Серед них:  - судова медицина;  - юридична психологія;  - правова соціологія;  - правова статистика;  - судова психіатрія;  - кримінологія;  - криміналістика.  Отже, юридична наука є різновидом суспільної, що завдяки своєму комплексному характеру найбільш повно досліджує державно-правові явища.  3. Предмет теорії держави та права і його особливості.  Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань.  Предметом теорії держави і права є загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.  Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.  1. Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо випливають на державу та право.  2. Теорія вивчає закономірності, що мають об’єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відносин.  3. Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.  4. Оскільки основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.  5. Окрім держави існує система органів та організацій що приймають участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.  6. Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.  7. Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність. 8. Оскільки держава і право є динамічними явищами що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).  Отже, теорія держави і права є суспільною юридичною наукою і належить до загальнотеоретичних юридичних наук.