Поняття бюджетного права

Бюджетне право – це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні (фінансові) відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, розподілом і використанням державного і місцевого бюджетів на території України. До них належать відносини при встановленні бюджетного устрою і бюджетної системи, з установленням доходів і видатків бюджетів і розподілом їх між ланками бюджетної системи, а також з розмежуванням бюджетної компетенції між державою, органами місцевого самоврядування, організацією бюджетного процесу та контролю за виконанням бюджету.

Бюджетні правовідносини – вид фінансових правовідносин.

У них бере участь більш вузьке коло суб’єктів, ніж у всіх інших видах фінансових правовідносин. Суб’єктів правовідносин можна об’єднати в 3 групи (держава та адміністративно-територіальні утворення; представницькі та виконавчі органи державної влади та місцевого самоврядування; державні та комунальні організації, підприємства, установи).

Суб’єкти бюджетних правовідносин обов’язково беруть участь:

1. В розподілі доходів і видатків між бюджетами

2. В бюджетному процесі (будь-якій стадії)

3. Мають зв’язок із бюджетом із приводу фінансування власних потреб

Ще однією особливістю бюджетних відносин є те, що вони є періодичними. Існують лише протягом бюджетного циклу.

Для бюджетного права характерний той самий метод правового регулювання – імперативний, оскільки це публічні відносини. Бюджетні відносини пов’язані з утворенням та використанням централізованих і муніципальних державних фондів. Права і обов’язки суб’єктів обумовлені формуванням і використанням бюджету.

Бюджетні відносини мають безперервний характер, бо щорічно повторюються.

ДОПИШИ КОНСПЕТ, СРОЧНО!

Норми бюджетного права поділяються на матеріальні та процесуальні.

Бюджетний устрій – це визначена правовими нормами та адміністративно-територіальним устроєм система бюджетів, що діють на території України, розподіл доходів і видатків між ними і повноваження органів представницької і виконавчої влади усіх рівнів у сфері бюджету.

В Україні діє дворівнева бюджетна система – державний бюджет і місцеві бюджети (бюджет АРК, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, тобто бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Про наші дома можна знімати фільм, який всі дивилися

12 111 – місцеві бюджети. Бюджети можуть мати лише державні та місцеві органи.

Зведені/консолідовані бюджети утворюються на державному рівні, на рівні області, міста з районним поділом, або районним бюджетом.

Консолідований бюджет – це сукупність показників бюджетів, що використовуються для повсякденного аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет держави включає в себе державний бюджет + зведений бюджет АРК, 24 зведених бюджетів областей, 2 зведених бюджетів міст з особливим статусом.

Зведений бюджет області включає в себе обласний бюджет + зведені бюджети районів, бюджети міст з районним поділом.

Зведений бюджет району включає районний бюджет + бюджети міст районного підпорядкування, сільський і селищний.

Зведені бюджети використовуються для розрахунків мінімальних соціальних і фінансових норм і нормативів, необхідних при бюджетному плануванні і при аналізі ефективного використання бюджетних коштів, і підставою надання допомоги нижчестоящих бюджетів з вищестоящих.

Мінімальний розмір місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, які розробляються КМУ і затверджуються ВРУ. Мінімальний бюджет – це розрахунковий об’єм доходів відповідного зведеного бюджету, який покриває гарантовані відповідним вищестоящим органом влади мінімальні витрати, частина яких у випадках недостатності об’єму закріплених доходів при бюджетному регулюванні.

Ст. 7 або 12 БКУ встановлює принципи бюджетної системи:

• Єдність;

• Збалансованість;

• Принцип повноти;

• Принцип ефективності;

• Принцип обґрунтованості;

• Субсидіарність – найбільш зручне розташування органів біля мешканців.

• Самостійність;

• Прозорість;

• Публічність – доведення до відома населення.

Друга складова частина бюджетного устрою – це бюджетні повноваження (права та обов’язки органів влади та управління). Вони встановлюються конституцією, ЗУ «Про місцеве самоврядування», законом про державний бюджет, в рішеннях місцевих органах влади.

Розподіл бюджетних прав за вертикаллю заснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження органів держави та органів місцевого самоврядування. Розподіл бюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня засновано на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади. Повноваження держави в галузі бюджету об’єднуються в три групи:

1. Повноваження в галузі зведеного бюджету держави;

2. Повноваження в галузі державного бюджету;

3. Повноваження в галузі місцевих бюджетів вищого рівня (обласні).

Ст. 20 БКУ: реалізуючи бюджетні повноваження Україна в галузі зведеного бюджету:

1. Встановлює види бюджетів, порядок і принципи їх об’єднання в бюджетній системі і визначає основні напрями бюджетної політики; визначає види видатків, які включаються в державний та місцеві бюджети (87 ст.),визначає склад і джерела доходів; встановлює загальний порядок формування видаткової частини бюджетів різного рівня, затверджує єдину бюджетну класифікацію, встановлює принципи та основи бюджетного процесу, незалежно від рівня його здійснення, встановлює основи бюджетних прав органів місцевого самоврядування, здійснює методичне керівництво бюджетною діяльністю та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, встановлює загальну систему заходів по збалансуванню бюджетів і керує складанням зведеного бюджету України.

2. Повноваження по формуванню, розподілу і використанню державного бюджету. До них належить право на свій бюджет, право на одержання закріплених доходів, дарунків і грантів держави, право на визначення направлень бюджетних асигнувань та їх розмірів за призначенням, право на організацію та здійснення бюджетного процесу, право на визначення межі дефіциту державного бюджету і визначення шляхів (заходів) на його скорочення під час виконання бюджету. Вони також мають право на затвердження оборотного залишку бюджетних коштів в складі державного бюджету, але не більше 2% об’єму видаткової частини бюджету.

3. Право на створення резервного фонду у складі державного бюджету, право на законодавче регулювання усіх питань по формуванню, розподілу та використанню державного бюджету, право на затвердження порядку реалізації стадій бюджетного процесу на державному рівні; затвердження диференційованих або єдиних нормативів відрахувань від регулюючих доходів для обласних та місцевих АРК та міських Києва та Севастополя бюджетів; право на визначення переліку регулюючих джерел у складі доходів державного бюджету; право на уточнення статей доходів і видатків по державному бюджету в процесі його виконання; право на затвердження звіту при виконанні державного бюджету та проведення контролю на всіх стадіях бюджетного процесу за додержанням бюджетного законодавства.

Субвенція – це часткова участь вищестоящого органу влади у фінансуванні бюджету нижчестоящого органу. Вона надається завжди тільки за рішенням представницького органу і завжди має цільове призначення.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на закріплені, які враховуються при визначені обсягів міжбюджетних трансфертів, і на власні, що не враховуються при визначенні. У місцевих бюджетах закріпленими доходами є такі, що одержуються від об’єктів комунальної власності, а доходи від об’єктів державної форми власності за порядком включення їх об’єднуються в закріплені на певний строк (або назавжди) та регулюючі, що визначаються щороку.

Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки у межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про державний бюджет або рішення про місцевий бюджет. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на цю мету.

Фінансування різних видатків провадиться з різних ланок бюджетної системи, але кожна установа або захід фінансується тільки з одного бюджету, при розмежуванні видатків виходять:

1. З компетенції органу, якому виділяються асигнування;

2. Його підпорядкованості;

3. Територіального розміщення.

Видатки бюджету – це прямі планові витрати держави та органів місцевого самоврядування, що забезпечують їх безперебійне функціонування і відбивають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини чистого доходу, що концентрується в бюджеті.

Видатки бюджетів відбивають значну частину витрат, які здійснюють держава та органи місцевого самоврядування, але розмір видатків завжди визначає міру свободи виконавчого органу.

Видатки – це витрати, пов’язані з виконанням першочергових завдань. В державному бюджеті до основних витрат належать витрати на фінансування мережі підприємств, установ і організацій, що діють на початок бюджетного періоду, а також витрати на фінансування інвестиційних та інноваційних заходів, на видачу субвенцій та інші видатки, що входять у розширене відтворення. У загальному фонді видатки місцевих бюджетів поділяються на виконання власних повноважень і виконання делегованих повноважень.

Видатки на фінансування власних повноважень можна поділити на обов’язкові та необов’язкові.

До обов’язкових витрат:

• Утримання установ освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, молодіжні центри, спортивні споруди комунальної власності;

• Ремонт і утримання доріг, фінансування житлово-комунального господарства;

• Благоустрій території, утримання кладовищ;

• Збирання та утилізація побутового сміття;

• Видатки на бюджет розвитку.

Обов’язкові – 90% витрат.

До необов’язкових:

• Допомога правоохоронним органам;

• Соціальні потреби;

• Допомога підприємствам, установам та організаціям, що надають соціально важливі послуги.

Органи місцевого самоврядування не можуть фінансувати видатки, які виходять за межі комунальної форми власності. Їм також заборонено здійснювати витрати на оборону та безпеку, зовнішню політику та дипломатичні витрати, фінансування політичних рухів і організацій, приватних інтересів.

Видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст.91):

1. Місцева пожежна охорона;

2. Позашкільна освіта;

3. Місцеві програми стосовно дітей, жінок, житлового господарства, благоустрою міст;

4. Кінофікація;

5. Місцевий транспорт, дороги місцевого значення;

6. Обслуговування боргу;

7. Управління комунальним майном.

Якщо нижчестоящі органи передають свої повноваження вищестоящим органам, то вони повинні передати кошти на ці заходи та навпаки.

Бюджетний кодекс дозволяє об’єднувати бюджетні доходи і передавати на підставі спільних рішень відповідним радам, але розмір коштів має бути пропорційним кількості користувачів послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органів влади, якім делегуються ці повноваження.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що передаються на фінансування державних програм, розподіляється на кількість мешканців або користувачів програми, але такі рішення мають прийматися до 1 серпня. Нормативи встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Передача коштів між загальним і спеціальним фондами на стадії виконання бюджету забороняється. Платежі за рахунок спеціального фонду виділяються тільки в межах надходжень на цю мету.

Захищені статті видатків – видатки на оплату праці, нарахування на зарплату (платежі від імені підприємства на своїх працівників), придбання медикаментів і перев’язочних матеріалів, забезпечення продуктами харчування особам, яким вони видаються, виплата процентів за державний борг, трансферти населенню, трансферти місцевим бюджетам, оплата комунальних послуг й енергоресурсів, підготовку кадрів у закладах І-ІІ рівнів акредитації, забезпечення інвалідів засобами реабілітації та індивідуального користування, фундаментальні дослідження, провідні наукові та науково-технічні розробки.

Дотації вирівнювання надаються з державного бюджету. Їх обсяг затверджується окремо для АРК, обласним бюджетам та Києву і Севастополю. При їх плануванні і розподілі застосовується формула: фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, кількість мешканців і споживачів послуг, індекс відносної податкової платоспроможності, тобто рівень податків у цьому адміністративно-територіальному районі у порівнянні по Україні, прогнозний кошик доходів.

Індекс відносної податкоспроможності – кількість податків на одного жителя.

У спеціальних фондах місцевих фондів виділяється бюджет розвитку. Ст. 71 БКУ зазначає, що включається до бюджетів розвитку:

• Кошти від відчуження майна комунальної власності;

• Дивіденди на акції господарюючих суб’єктів комунальної власності;

• Кошти від повернення позик і процентів від них.

Що фінансується з бюджету розвитку:

• Погашення з основної частини боргу;

• Капітальні вкладення;

• Внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів господарської діяльності.

Видатки на виконання повноважень, що виконуються за рахунок бюджетних коштів включають:

1. Видатки на забезпечення конституційного ладу держави та суверенітету; незалежне судочинство; видатки, що не можуть бути передані на місцеві бюджети;

2. На освіту дошкільну, загальноосвітню, денну/вечірню, дитячі садки, допомога громадянам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, на первинну медичну допомогу, клуби, бібліотеки, палаци культури.

3. Видатки на утримання бюджетних установ, що забезпечують гарантовані державні послуги для окремих категорій громадян.

Таємні видатки. Порядок контролю за ними встановлює ВРУ та РП.