Фінансова система держави

За порядком формування публічні фонди поділяються на:

• Централізовані – тільки державні фонди;

• Децентралізовані фонди – це фонди підприємств різних форм власності, які їм надаються для своїх потреб.

За юридичною природою є цільові фонди, які утворюються:

1. У відповідності до законів, указів Президента та рішень інших компетентних органів.

2. В силу вимог законів (Пенсійний фонд).

Вони відбивають певну сферу виробничих відносин і належать до базисної категорії. Необхідною умовою функціонування кожної держави є управління фінансами. Фінанси обслуговують економіку і соціальну сферу і складаються з кількох гілок, або інститутів, які є сукупністю сфер фінансової діяльності, в процесі яких утворюються і використовуються різні грошові фонди.

Фінансова система поділяється на дві підсистеми:

1. Державні та муніципальні фінанси.

2. Фінанси господарюючих суб’єктів.

Перша підсистема – це публічні, державні та муніципальні фінанси. У цю підсистему входять:

1. централізовані фонди держави і органів місцевого самоврядування;

2. публічні централізовані цільові державні позабюджетні фонди. До них входять:

   1. Пенсійний фонд,

   2. фонд загальнообов’язкового державного страхування з тимчасової втрати працездатності,

   3. фонд соціального страхування на випадок безробіття,

   4. фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві,

   5. фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який створюється за рахунок внесків комерційними банками.

3. державний і муніципальний кредит;

4. державне обов’язкове особисте і майнове страхування;

5. фонди державних кредитних установ, крім НБУ (Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк, Родовідбанк, Промкредитбанк).

6. децентралізовані державні та муніципальні фонди, створювані державними і муніципальними підприємствами, яким було передано державне і муніципальне майно.

Фінансисти додають ще два фонди:

1. фонд пенсійного забезпечення працівників бюджетних установ, але ж він входить до спеціального фонду бюджету;

2. фонд соціального забезпечення інвалідів.

Друга підсистема – це фінанси господарюючих суб’єктів.

Ланки:

1. фонди підприємств різної форми власності, що займаються комерційною діяльністю;

2. фонди фінансових посередників (комерційних банків, приватних страхових організацій, недержавних пенсійних фондів);

3. фонди некомерційних (неприбуткових) організацій;

4. фінанси домашніх господарств, тобто доходи і видатки населення.

Держава за допомогою фінансово-правових норм регулює розподільні відносини і може дозволяти існування публічних органів разом із фондами. Все це свідчить про те, що публічними є не тільки державні та муніципальні фонди, але всі вони створюються з метою задоволення публічних фінансових інтересів.

Таким чином, фінансова система держави – це сукупність фінансових ланок, об’єднаних за ознакою спільності форм і методів організації, розподілу і використання публічних фондів коштів за ознакою їх правового регулювання.

Об’єктивна необхідність фінансів для будь-якої держави пояснюється:

1. дією закону вартості і існуванням товарно-грошових відносин;

2. використанням механізму розподілу ВВП для забезпечення функціонування держави і всіх публічних органів;

3. використанням фінансів для контролю за господарською діяльністю суб’єктів будь-якої форми власності.

Губерська Наталія Леонідівна – 245 ауд. – доцент кафедри фінансового права.

Орлюк – гарний підручник))

ПЕРЕПИСАТИ КОНСПЕКТ

Фінансово-правові норми, фінансово-правові відносини

Неімперативних правових норм не буває (не погоджуюся). Вони всі є загальнообов’язкові і забезпечені державним примусом. Норми фінансового права встановлюють порядок формування фондів коштів і надають владні повноваження певним органам. Фінансово-правові норми також надають владним органам право видавати юридичні акти (нормативні та індивідуальні приписи). Владний орган обов’язково наділяється фінансовими ресурсами для можливості виконання закріплених за ними повноважень шляхом розпорядження цими ресурсами. Фінансово-правова норма – не просто правило поведінки, а владний припис, веління компетентного органу, але у фінансово-правовій нормі імперативний характер виражений в категоричній формі. Фінансово-правові норми завжди є публічно правовими і регулюють відносини, які мають загальний публічний характер.