- •Матриці, основні поняття. Різновиди матриць
- •Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями
- •Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників
- •4. Визначник н-го порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці
- •9. Основні поняття системи п лінійних алгебраїчних рівнянь з п змінними. Правило Крамера.
- •10. Матричний метод розв`язання слар. Алгоритм розв`язування системи матричним способом
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язування слар
- •12. Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними.
- •13. Метод Жордана-Гауса. Алгоритм кроку перетворення Жордана-Гаусса
- •14. Основні поняття слар. Системи лінійних однорідних рівнянь.
- •15. Скалярний і векторний добуток. Властивості векторного добутку
- •16. Мішаний добуток, властивості мішаного добутку.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Вивести векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої і його частинні випадки
- •21.Вивести нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •22.Кут між двома прямими заданими канонічним рівнянням. Умови паралельності і перпендикулярності прямих.
- •23. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Відстань від точки до прямої
- •24. Кут між прямими, що задані рівнянням з кутовим коефіцієнтом. Умови паралельності і перпендикулярності прямих
- •25. Різновиди рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •27. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини
- •29. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини
- •30. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло
- •31.Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси
- •32.Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола.
- •33.Парабола: означення, рівняння, графік, вершина, фокус.
- •34. Поняття числової послідовності: формула п-го члена, зростаюча спадна, обмежена послідовність.
- •35. Геометрична інтерпретація границі послідовності.
- •37. Нескінченно малі функції в точці і на нескінченності означення, властивості, геометрична інтерпретація означення, приклади
- •38.Нескінченно великі функції в точці і на нескінченності.
- •39. Теорема про зв`язок між нескінченно малими і нескінченно великими функціями. Теорема про зв`язок між нескінченно малими функціями та границею функції
- •41.Властивості функцій, які мають границю в точці
- •42. Властивості границь функцій.
- •45. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функції та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій
- •46. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей
- •51. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них
- •53. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної
- •4.1.2. Геометричний зміст похідної
- •54. Похідна складної та оберненої функцій
- •55. Диференціювання параметрично заданих функцій
- •62. Застосування правила Лопіталя у невизначеностях виду
- •64. Екстремум функції, необхідна та достатня умови існування екстремуму
- •65. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції
- •66. Точки перегину графіка функції. Необхідна і достатня умови існування точок перегину
- •78.Знаходження найбільшого та найменшого значення функції в області d
- •79.Первісна для заданої функції, її основні властивості
- •80.Невизначений інтеграл і його властивості
- •81.Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів
- •82.Знаходження невизначених інтегралів методом заміни змінної
- •83.Знаходження невизначених інтегралів методом інтегрування частинами
- •84.Інтегрування функцій, які містять у знаменнику квадратний тричлен.
- •86.Метод невизначених коефіцієнтів
- •87.Інтегрування функцій, що містять ірраціональності
- •88.Інтегрування тригонометричних функці
- •89.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •90.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •91.Визначений інтеграл і його властивості
- •92.Задача, що призводить до поняття визначеного інтеграла
- •93.Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів
- •102.Метод найменших квадратів
- •103.Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума
- •105.Необхідна ознака збіжності ряду
- •106.Еталонні ряли
- •107.Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів. Ознака порівняння
- •113.Абсолютна та умовна збіжність рядів
- •114.Функціональні ряди. Основні поняття
- •115.Степеневі ряди. Основні поняття. Теорема Абеля
- •116.Радіус, інтервал, область збіжності ряду
- •117.Ряд Тейлора
- •Використання рядів до наближених обчислень функції
- •Використання рядів до наближених обчислень визначених інтегралів
- •121.Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення
- •128.Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку
- •129.Рівняння Бернуллі
- •130.Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
- •131.Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
114.Функціональні ряди. Основні поняття
Ряд
, (9.10)
де членами ряду є функції від аргументу х, називається функціональним рядом. При х=х0 ряд (9.10) перетворюється на числовий
(9.11)
Якщо ряд (9.11) збігається (розбігається), то кажуть, що при х=х0 збігається (розбігається) функціональний ряд
Усі значення аргументу х, при яких функціональний ряд збіжний, називаються областю збіжності функціонального ряду.
В області збіжності існує границя часткових сум функціонального ряду
,
де функція — сума ряду.
Ряд називається залишком ряду.
В області збіжності функціонального ряду виконується формула , де .
Ряд (9.11) збіжний для всіх х із області Х, називається рівномірно збіжним у цій області, якщо для будь-якого числа існує такий незалежний від х номер N, що при n > N виконується одночасно для всіх така нерівність:
115.Степеневі ряди. Основні поняття. Теорема Абеля
Функціональний ряд
(9.12)
називається степеневим рядом, його загальний член ; числа називаються коефіцієнтами степеневого ряду.
Розглядають і більш загальний вигляд степеневого ряду
(9.13)
Якщо в (9.13) візьмемо х – с = у, то дістанемо ряд типу (9.12), тому властивості ряду (9.12) неважко перефразувати і для ря- ду (9.13).
Теорема 14 (Абеля). Якщо степеневий ряд (9.12):
1) збігається при х = х0, то він абсолютно збігається для будь-якого х, що задовольняє нерівність ;
2) якщо ряд (9.12) розбігається при х = х1, то він розбігається при всіх х, що задовольняють нерівність .
116.Радіус, інтервал, область збіжності ряду
Інтервалом збіжності степеневого ряду називається такий інтервал, у всіх внутрішніх точках якого ряд збігається абсолютно, а для всіх точок ряд є розбіжним; при цьому число R > 0 називається радіусом збіжності степеневого ряду.
Для узагальненого степеневого ряду (9.13) інтервал збіжності має центр симетрії в точці х = с.
Радіус збіжності визначається за формулою
.
Аналогічно, використовуючи радикальну ознаку Коші, можна дістати формулу для радіуса збіжності, степеневого ряду у вигляді: .
Усі значення аргументу х, при яких функціональний ряд збіжний, називаються областю збіжності функціонального ряду.
В області збіжності існує границя часткових сум функціонального ряду
,
де функція — сума ряду.
Ряд називається залишком ряду.
В області збіжності функціонального ряду виконується формула , де .
117.Ряд Тейлора
Формули, що подають функцію f(x) у вигляді степеневих рядів, мають вигляд:
(9.18)
Кажуть, що ряд Тейлора (9.18) — дає розвинення функції в ряд поблизу точки х = с. Справді, як далі буде показано, чим ближче х до точки розвинення функції f(x) у ряд, тим меншою кількістю членів ряду буде досягнуто більшої точності при обчисленні f(x).
118.Ряд Маклорена
(9.17)
Кажуть, що ряд Маклорена (9.17) дає розвинення функції в ряд поблизу точки х = 0
Справді, як далі буде показано, чим ближче х до точки розвинення функції f(x) у ряд, тим меншою кількістю членів ряду буде досягнуто більшої точності при обчисленні f(x).
Теорема 15 (достатня умова розвинення функції в ряд Маклорена). Якщо на проміжку похідні будь-якого порядку для функції f(x) обмежені одним і тим самим числом то на інтервалі функція f(x) може бути розвинена в ряд Маклорена). Іншими словами, ряд Маклорена для f(x) у кожній точці із збігається абсолютно.
Залишок ряду Маклорена можна замінити одним залишковим членом , який у формі Лагранжа такий:
(9.19)
Тоді ряд Маклорена (9.17) набирає вигляду формули Маклорена
(9.20)
Теорема 16. Для того щоб функцію f(x) можна було розвинути в ряд Маклорена на інтервалі , необхідно і достатньо, щоб на цьому інтервалі