- •Матриці, основні поняття. Різновиди матриць
- •Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями
- •Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників
- •4. Визначник н-го порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці
- •9. Основні поняття системи п лінійних алгебраїчних рівнянь з п змінними. Правило Крамера.
- •10. Матричний метод розв`язання слар. Алгоритм розв`язування системи матричним способом
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язування слар
- •12. Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними.
- •13. Метод Жордана-Гауса. Алгоритм кроку перетворення Жордана-Гаусса
- •14. Основні поняття слар. Системи лінійних однорідних рівнянь.
- •15. Скалярний і векторний добуток. Властивості векторного добутку
- •16. Мішаний добуток, властивості мішаного добутку.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Вивести векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої і його частинні випадки
- •21.Вивести нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •22.Кут між двома прямими заданими канонічним рівнянням. Умови паралельності і перпендикулярності прямих.
- •23. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Відстань від точки до прямої
- •24. Кут між прямими, що задані рівнянням з кутовим коефіцієнтом. Умови паралельності і перпендикулярності прямих
- •25. Різновиди рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •27. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини
- •29. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини
- •30. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло
- •31.Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси
- •32.Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола.
- •33.Парабола: означення, рівняння, графік, вершина, фокус.
- •34. Поняття числової послідовності: формула п-го члена, зростаюча спадна, обмежена послідовність.
- •35. Геометрична інтерпретація границі послідовності.
- •37. Нескінченно малі функції в точці і на нескінченності означення, властивості, геометрична інтерпретація означення, приклади
- •38.Нескінченно великі функції в точці і на нескінченності.
- •39. Теорема про зв`язок між нескінченно малими і нескінченно великими функціями. Теорема про зв`язок між нескінченно малими функціями та границею функції
- •41.Властивості функцій, які мають границю в точці
- •42. Властивості границь функцій.
- •45. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функції та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій
- •46. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей
- •51. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них
- •53. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної
- •4.1.2. Геометричний зміст похідної
- •54. Похідна складної та оберненої функцій
- •55. Диференціювання параметрично заданих функцій
- •62. Застосування правила Лопіталя у невизначеностях виду
- •64. Екстремум функції, необхідна та достатня умови існування екстремуму
- •65. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції
- •66. Точки перегину графіка функції. Необхідна і достатня умови існування точок перегину
- •78.Знаходження найбільшого та найменшого значення функції в області d
- •79.Первісна для заданої функції, її основні властивості
- •80.Невизначений інтеграл і його властивості
- •81.Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів
- •82.Знаходження невизначених інтегралів методом заміни змінної
- •83.Знаходження невизначених інтегралів методом інтегрування частинами
- •84.Інтегрування функцій, які містять у знаменнику квадратний тричлен.
- •86.Метод невизначених коефіцієнтів
- •87.Інтегрування функцій, що містять ірраціональності
- •88.Інтегрування тригонометричних функці
- •89.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •90.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •91.Визначений інтеграл і його властивості
- •92.Задача, що призводить до поняття визначеного інтеграла
- •93.Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів
- •102.Метод найменших квадратів
- •103.Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума
- •105.Необхідна ознака збіжності ряду
- •106.Еталонні ряли
- •107.Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів. Ознака порівняння
- •113.Абсолютна та умовна збіжність рядів
- •114.Функціональні ряди. Основні поняття
- •115.Степеневі ряди. Основні поняття. Теорема Абеля
- •116.Радіус, інтервал, область збіжності ряду
- •117.Ряд Тейлора
- •Використання рядів до наближених обчислень функції
- •Використання рядів до наближених обчислень визначених інтегралів
- •121.Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення
- •128.Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку
- •129.Рівняння Бернуллі
- •130.Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
- •131.Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
106.Еталонні ряли
107.Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів. Ознака порівняння
Розглянемо ряд з додатними членами . Частинні суми ряду (9.2) утворюють при цьому монотонно зростаючу послідовність .
Теорема 6 (основна). Для того щоб ряд з додатними членами збігався, необхідно і достатньо, щоб усі його частинні суми були обмеженими.
Наслідок. Для того щоб ряд з додатними членами розбігався, необхідно і достатньо, щоб послідовність його частинних сум була необмеженою.
Теорема. 7 (ознака порівняння рядів). Якщо для рядів з додатними членами:
(9.6)
(9.7)
виконується умова то:
а) із збіжності ряду (9.7) випливає збіжність ряду (9.6);
б) із розбіжності ряду (9.6) випливає розбіжність ряду (9.7).
Означення. Якщо для рядів (9.6), (9.7) виконується умова , то ряд (9.7) називається мажорантним відносно ряду (9.6), а ряд (9.6) — мінорантним відносно ряду (9.7).
108.Гранична ознака порівняння
Якщо для рядів з додатними членами (9.6), (9.7) існує границя , то ряди (9.6) і (9.7) збігаються або розбігаються разом.
109.Ознака Даламбера
Якщо для ряду з додатними членами існує границя тоді:
при ряд збігається;
при ряд розбігається;
при питання про збіжність ряду ознака не вирішує
110.Радикальна ознака Коші
Якщо для ряду з додатними членами існує границя , тоді:
при ряд збігається;
при ряд розбігається;
при питання про збіжність ряду ознака не вирішує.
111.Інтегральна ознака Коші
Якщо функція неперервна, додатна і монотонно спадає при то ряд і невластивий інтеграл збігаються або розбігаються разом.
112.Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца
Ряд називається знакозмінним, якщо він містить нескінченне число як додатних, так і від’ємних членів.
Якщо члени знакопочергового ряду спадають за абсолютною величиною і границя абсо- лютної величини загального члена ряду дорівнює нулю, то ряд збігається. Коротко цю теорему можна записати так:
Наслідок 1. Знак суми збіжного знакопочергового ряду такий само, як і знак першого члена ряду (на рис. 9.1 ).
Геометрична інтерпретація
Рис. 9.1
Наслідок 2. Якщо знакопочерговий ряд збігається, то його сума за абсолютною величиною не перевищує першого члена ряду, тобто (на рис. 9.1) 0< S <a1).
Наслідок 3. Якщо при обчисленні суми збіжного знакопочергового ряду обмежитись тільки першими n членами, а всі інші відкинути, то похибка за абсолютною величиною не перевищить першого із відкинутих членів, тобто .
Наслідок 4. Якщо для ряду не виконується умова теореми Лейбніца , то ряд розбігається (не виконується необхідна умова збіжності).
113.Абсолютна та умовна збіжність рядів
Знакозмінний ряд називається абсолютно збіжним, якщо збігається ряд із абсолютних величин членів знакозмінного ряду.
Знакозмінний ряд називається умовно збіжним, якщо цей ряд збігається, а ряд із абсолютних величин його членів розбігається.
Якщо знакозмінний ряд збігається абсолютно, то його збіжність зумовлена достатнім спаданням за абсолютною величиною його членів
Якщо знакозмінний ряд збігається умовно, то його збіжність зумовлена не тільки спаданням за абсолютною величиною його членів, але і взаємною компенсацією додатних і від’ємних членів ряду.