36. Анізотропія магматичних та метаморфічних порід.

Кожен клас гірських порід відзначається особливим набором неоднорідностей будови та анізотропними властивостями, серед яких виділяють більш чи менш важливі з позиції структурного аналізу.

Для магматичних: шаруватість( головним наслідком формування шаруватості у полі гравітації є її субгоризонтальне залягання, відхилення від якого сприймається як прояв тих чи інших деформаційних процесів); флюїдальність(площинна текстура виражена чергуванням мікросмуг різного забарвлення, часто звивисто-хвилястої форми, що формуються завдяки обтіканню вулканогенним матеріалом нерівностей поверхні течіння, уламків, включень, кристалів тощо); трахітоїдність( площинна текстура, утворена субпаралельною орієнтацією лускуватих та таблитчастих мінералів, що виникає завдяки течінню частково розкристалізованої магми.

Для метаморфічних: сланцюватість( об̍ємно-площинна текстура метаморфічних порід, виражена планпаралельним розташування лускуватих та таблитчастих мінералів); кліваж( здатністт гірських порід розщеплюватись не планпаралельні паралельні пластинки, що призводить до утворення кліваж них тріщин); смугастість(тектура виражена чергуванням смуг з різним мінеральним складом або структурою, може мати різне положення: власне метаморфічна, мігматитові і мілонітова).

Різні типи смугастості, сланцюватості і кліважу відображають поля напружень і деформацій, у яких вони утворились,і використовуються для розпізнавання форм залягання метаморфічних і утьтраметаморфічних утворень.

Лінійність представлена однаково орієнтованими видовженими мінералами та мінеральними агрегатами, видовженими фрагментами та будинами, борознами на площинах проковзування , лініями перетинами уявних площин та геологічних поверхонь тощо.

37. Прототектоніка рідкої фази.

Виникає за рахунок кристалізації в магмі з одночасним її рухом і що призводить до закономірного орієнтування мін. Та їх агрегатів і іїх розподіл у інтрузивах відповідно до напрямку переміщення магми. До стр- тект елементів відносять : первинну смугастість, лінійність.

38. Прототектоніка твердої фази.

Представлена первинною тріщинуватістю, яка може бути мінералізована. Формується за рахунок остигання, крист-ї і зменшення об»єму інтрузиву.

39. Фації та форми залягання вулканічних порід.

Магматичні тіла які виникли на поверхні називають ефузивними або вулканічними,а ті, котрі сформувалися при застиганні та кристалізації магми на певних глибинах – субвулканічними (не глибинні й тісно пов’язані з вулканічними тілами) та інтрузивними (більш глибинні, аніж субвулкан.)

Фації ефузивних гірських порід відображають різні умови їх утвор., різниці в фізико-географічному середовищі. В якій відбувається накопичення порід,особливості прояву самого вулканізму тощо. По латералі фації можуть переходити одна в одну,і не рідко змінюються дуже швидко,відображаючі складну та не стійку обстановку вулканічних процесів. Найбільш загальним являється поділ фацій на морські та континент. В кожній із груп можуть бути виділені покровні,експлозивні,екструзивні(жерлові) субвулкан.,та пірокластичні фації.

Покровні фації. Застиглі потоки лав що групуються навколо жерла вулкана, спускаючись зі схилів. Форма і розміри потоків значно залежать від рельєфу,складу порід і газового режиму вулкану:

Лавові покриви. Утвор.,головним чином при ефузивній та частково пірокластовій діяльності і являють собою застиглі потоки лави та лавобрекчій ,а також ігнімбритів. Найбільша частина таког матеріалу концентрується біля жерла , а менша,залежно від рельєфу поверхні, на якій він відкладається , та рухомості лави , яка в свою чегру залежить від хім. складу та темпер.,відходить від цього жерла на десятки і більше км. При цьому най більш значні за площею покриви утвор. лавами основного складу, темпер. Яких на виході в певних випадках досягає 1200-1400гр.

Лави кислих порід завжди більш основні ніж основні.Крім того на виході вони , як правило, мають меншу темпер., чим основні, Що також підвищує їх в’язкість .Тому вони розтікаються на значно менші відстані, ніж основні.

Ефузивні утворення не мають добре розвиненої шаруватості.Вони утвор тільки відносно грубі нашарування , які складаються з покривів , що відрізняються між собою за складом та текстурно-структурними особливостями вулканічних порід. У той же час такі нашарування все ж таки несуть деякі плоско-паралельні текстури, просторове положення яких певною мірою відображає положення саміх покривів.

Експлозивні фації.Експлозивні виверження представляють собою вибух,що супроводжуються викидами в повітря або у водний басейн під великим тиском газів і парів.Цей тип характеризується лавами кислого і лужного складу,рідше середнього та основного.

Яскравим типом цього виверження є игнімбрити.

Шаруваті накопичення кластичного матеріалу.Такі накопичення складаються продуктами наземної та підводної експлозивної та ефузивно-експлозивної діяльності вулканів.

Наземні накопичення складаються з вулкан. попелу , вулканічного піску,лапі лей та бомб, а в палеовулканічних структурах- зцементованими їх аналогами: туфами,туфобрекчіями та агломератами. У таких накопиченнях матеріал, представлений відносно крупними уламками,концентрується поблизу жерла, а такий же дрібно уламковий матеріал відкладається на більшій відстані від жерла. При цьому попільний матеріал може розноситися на значні відстані й відкладатися як на суходолі,так і на дні океанічних просторів разом з осадовим матеріалом. Винекнення шаруватості в цьому випадку пов’язано зі зміною речовинного та гранулометричного складу матеріалу кожного наступного викиду. Подібна шаруватість дуже невитримана за простяганням і має лінзоподібний і навіть переривчатий характер.

Підводні накопичення часто представлені змішаними, осадово-пірокластичними відкладами (туфіти,туфопісковики тощо). Склад порід у гранулометричному відношенні в цьому випадку також залежить від відстані до вулкана. Шаруватість цих накопичень за всіма геометричними характеристиками складених ними шарів наближається до шаруватості осадових тіл.

Наземні частини екструзій.Екструзії подібного типу являють собою тіла, що утворилися при впровадженні на поверхню дуже в’язкої, іноді навіть напів застиглої лави . Такі тіла нижче денної поверхні переходять у субвулканічні.

Форма наземних частин екструзій залежить від конфігурації жерла. Тому в різних випадках ці тіла мають вигляд куполів , стовпоподібних тіл тощо.

До субвулканічних належать тіла,які виникли при вулканіканічній діяльності за рахунок лав,що не досягли поверхні й кристалізувалися на незначних (до перших кілометрів) глибинах у каналах ,що підводили магму ,та невеличких проміжних камерах. Крім того,до цієї групи тіл відносять підземні частини екструзій. Часто(але не завжди) субвулканічні тіла мають прямий зв’язок ефузивними покривами у вигляді стовпоподібних та дайкоподібних відгалужень на глибину.

Субвулканічні тіла поділяються на: 1) тіла жерлової фації , та 2) екструзивні.

Субвулканічні тіла жерлової фації. Тіла цього типу заліковують канали , по яких підводилась магма до поверхні. Як правило, вони складені дрібнозернистими чи тонкозернистими або навіть напівсклуватими породами , а в певних випадках продуктами руйнування цих порід (еруптивної брекчії тощо).

Форма субвулканічних тіл данної фації в плані та по падінню повністю визначаеться конфігурацією та нахилом відзначених каналів. У зв’язку з цим серед субвулканічних тіл жерлової фації виділяють: 1) штоки 2)дайки 3)сили4)діатреми.

Штоки- це круто-чи вертикально падаючі тіла круглої, овальної та іншої більш-менш правильної форми в поперечнику. Подібні тіла,які безпосередньо заліковують жерло, називають неками. Діаметр їх коливається від кількох десятків метрів до кількох кілометрів.

Дайки(жили)- Крутопадаючі та круто нахилені тіла пластоподібної форми ,січні відносно елементів стратифікації (шаруватості,сланцюватості тощо) вмісних порід. Вони найчастіше заліковують крупно падаючі крупні тріщини, виникнення яких також тісно пов’язане з формуванням вулканічних апаратів,кальдер. Серед таких дайок за характером орієнтації відносноголовного жерела вулкана виділяють радіальні,кільцеві,конусоподібні…Характерною рисою субвулканічних тіл данного типу е невитриманість їх морфології та потужності по простяганню та падінню,а такох присутність у ряді випадків в їх складі кристаліного матеріалу. Потужність дайок найчастіше не перевершує перший десяток метрів.

Сили-пластоподібні тіла , поверхні яких субпаралельні шаруватості вмісних порід. Вини формуються при розтіканні магми вздовж горизонтально залягаючих чи полого нахилених поверхонь нашарування. Виникають у наслідок неспроможності лави подолати перешкоду горизонтально залягаючих тіл.Вони часто утворюють багатоповерхові спорудження типу «шаруватого пирога».

Діатреми-трубки вибуху,які виникають при одноактних, але дуже значних за масштабами,експлозіях. Подібні трубки на поверхні облямовуються невисокими валами, складеними шлаками й уламками порід, що потрапили із кратера. Нижче ,приблизно до глибини 400-500м, вони заповнені тонкозернистими та перем’ятими уламками вулканічних порід(вулканічними брекчіями), ще нижче базальтами .

Класичний матеріал у древніх діаметрах часто заміщений так званими синіми глинами.

Екструзії.Це мало глибинні субвулканічні тіла, що утворюються паралельно з вулканізмом і часто при в’язкому впровадженні магми. Вони відзначаються більшою різноманітнісю форм ,ніж тіла жерлової фації. Зокрема, серед них розвинені штоки,лаколіти,лаполіти,факоліти, тіла неправильної форми.

Екструзивні тіла найчастіше складено середньо кислими та кислими магматичними породами. Їх характеристичною ознакою є те,що вони часто несуть в структури в’язкої течії- трахітоїдність та флювіальність.