- •1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею.
- •2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі.
- •3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування.
- •4. Поняття, види і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації.
- •5. Методологічні основи криміналістики.
- •6. Поняття, об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації, її види і форми.
- •7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації.
- •8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників.
- •10. Поняття і значення фіксації криміналістичної інформації як методу повного і точного відображення змісту слідчої дії та її результатів.
- •11. Форми фіксації інформації, що має криміналістичне (доказове) значення.
- •12. Загальна характеристика технічних засобів, методів, прийомів та видів криміналістичної фотографії.
- •13. Процесуальні й технічні правила оформлення фототаблиць, відеоплівок як додатків до відповідних протоколів слідчих дій.
- •14. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів.
- •15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини.
- •16. Криміналістична відео-фоноскопія. Наукові засади і сучасні можливості дослідження звукових слідів та їх використання для розшуку й ототожнення джерела звуку.
- •17. Криміналістична трасологія (слідознавство): поняття, система, завдання.
- •18. Поняття та класифікація слідів злочину в криміналістиці.
- •19. Сліди рук людини (дактилоскопія).
- •20. Сліди засобів учинення злочину.
- •21. Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів.
- •22. Криміналістична одорологія. Техніко-криміналістичні засоби і прийоми роботи зі слідами запаху на місці події.
- •23. Експертно-трасологічні дослідження та їх значення в розслідуванні злочинів.
- •24. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Класифікація ідентифікаційних ознак письма і почерку.
- •25. Поняття документу в криміналістиці. Характеристика основних способів підроблення документів та ознаки, що вказують на них.
- •26. Дослідження відтисків печаток і штампів.
- •27. Дослідження поліграфічної продукції (державних цінних паперів, казначейських білетів, білетів Національного банку України, іноземної валюти, матеріалів порнографічного змісту та ін.).
- •28. Виявлення, фіксація та вилучення комп’ютерної інформації.
- •29. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування.
- •30. Класифікація балістичних об’єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження.
- •31. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.
- •32. Поняття, науково-правові засади та завдання криміналістичної реєстрації як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності.
- •33. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними і експертно-криміналістичними центрами мвс України.
- •34. Проблема допустимості використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних криміналістичних знань і методів.
- •37. Основні поняття і категорії криміналістичної тактики, їх класифікація та загальна характеристика.
- •38. Криміналістична версія: поняття, види, правила висування та перевірки.
- •39. Поняття і значення планування, як умови і методу наукової організації розслідування. Принципи, види і технологія планування розслідування.
- •40. Організаційно-тактичні основи огляду місця події.
- •41. Організаційно-тактичні основи огляду транспортних засобів.
- •42. Організаційно-тактичні основи ексгумації та огляду трупу.
- •43. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).
- •44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).
- •45. Організаційно-тактичні основи обшуку в помешканні.
- •46. Організаційно-тактичні особливості особистого обшуку.
- •47. Організаційно-тактичні основи виїмки.
- •48. Організаційно-тактичні основи зняття інформації з каналів зв’язку.
- •49. Організаційно-тактичні основи допиту потерпілих і свідків.
- •50. Організаційно-тактичні основи допиту підозрюваних і обвинувачених.
- •51. Організаційно-тактичні основи очної ставки.
- •54. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів.
- •55. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі перевірки й уточнення показань на місці).
- •56. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі слідчого експерименту).
- •57. Організаційно-тактичні основи одержання зразків для порівняльного дослідження.
- •58. Організаційно-тактичні основи підготовки і призначення судових експертиз.
- •59. Організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів до участі у проведенні слідчих дій.
- •61. Розслідування вбивств.
- •62. Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.
- •63. Розслідування зґвалтувань.
- •64. Розслідування контрабанди.
- •65. Розслідування крадіжок.
- •66. Розслідування грабежів і розбійних нападів.
- •67. Розслідування вимагання.
- •68. Розслідування шахрайства.
- •69. Розслідування ухилення від сплати податків.
- •70. Розслідування хабарництва (корупції).
- •71. Розслідування злочинів проти довкілля.
- •72. Розслідування хуліганства.
- •73. Розслідування дорожньо-транспортних подій.
- •74. Розслідування підпалів і злочинного порушення правил пожежної безпеки.
- •75. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.
- •76. Розслідування злочинів, учинених неповнолітніми.
- •77. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням.
- •78. Розслідування злочинів по «свіжих слідах».
- •79. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років.
- •80. Профілактична діяльність слідчого за матеріалами розслідування.
43. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).
44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).
Згідно зі ст. 106 КПК України орган дізнання, а також слідчий (ст. 115 КПК України) та прокурор (ст. 227 КПК України) мають право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Затримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в передбаченому законом порядку.
Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч 1 ст. 106 КПК України може бути затримана за наявності однієї з названих в ст. 106 КПК України підстав:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
4) за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину
Для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд із вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву.
Затримані за підозрою у вчиненні злочину беруться під варту й утримуються в ізоляторах тимчасового утримання на таких самих правах, як і заарештовані.
В таких випадках для затримання санкція прокурора чи дозвіл суду не потрібні.
Також особа може бути затрима на підставі постанови про розшук і затримання, винесеної органом дізнання або слідчим
Підготовка до затриманяння включає:
- вивчення особи затримуваного; вивчення міся затримання; визначення часу затриманя; підбір учасників, розподіл обовязків; складання плану затримання; онащення учасників затримання, підготовка технічних засобів.
Порядлок дій при затриманні такий:
- прибуття до місця затримання; прогникнення у приміщення, блокування місця затримання; захват особи, його обезброювання; обшук особи; доставка затриманого в ОВС; особистий обшук затриманого; складання протоколу затримання; повідомлення прокурору; повідомлення родичам; утримання затриманого в СІЗО.
Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією й раптовістю.
Учасники затримки потай, наближаючись до затримуваного, вступають у безпосередній контакт під видом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т.п. Потім слідує раптове й рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби вчинити опір, бігти, позбутися від яких-небудь предметів або документів. Судячи з обставин, можуть знадобитися міри, що попереджають замах на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від навколишнє й негайне запровадження його в спецтранспорт.
Дії оперативної групи повинні бути так сплановані й здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника.
При одночасній затримці декількох осіб, що перебувають у різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про зроблену затримку або про зненацька виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, втеча, узяття затримуваним заручника й ін.) невідкладно передається в чергову частину органа внутрішніх справ, що координує захоплення для того, щоб вчасно внести, корективи в дії інших груп.
Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримки. Якщо ретельний обшук у даній ситуації неможливий, у кожному разі повинні бути вилучені зброя й інші кошти нападу, особисті документи й предмети, що перебувають в одязі затриманого.
В органі дізнання (ізоляторі тимчасового уримування) складається протокол затримки. У протоколі відображаються відомості про особистість затриманого, його психічному й фізичному стані, ознаках алкогольного або наркотичного сп'яніння, його одягу, взуттю, предметах, що були при ньому або в його одязі, ушкодженнях тіла й одяги. У протоколі описуються обставини затримки, поводження затриманого в ході цієї операції, відзначаються його спроби позбутися від тих або інших об'єктів (викинути, проковтнути, знищити), зробити втечу й т.п.
Як правило, перед запровадженням затриманого в камеру він повинен бути допитаний. Його повідомляють про підстави затримки, роз'ясняють його права. Затриманий може бути підданий освідуванню, його одяг - огляду; про ці слідчі дії складаються окремі протоколи.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК, права мати захисника та побачення з ним до першого допиту.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання, слідчий або прокурор:
1) звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону;
2) звільняють затриманого й обирають йому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою;
3) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту