3.Характерні риси сучасного етапу розвитку промислово-фінансових груп.

Процес розвитку промислово-фінансових груп різ-них видів у країнах, що розвиваються (у тому числі в Україні), став невід'ємною частиною економічної стру-ктури суспільства і вимагає від науковців та практиків відповідей щодо сучасних форм існування ПФГ, їх-нього впливу на економічні перетворення в країні та шляхи подальшого розвитку. Сьогодні необхідно чітко усвідомлювати статуспромислово-фінансових груп в Україні, як багатофунк-ціонального інституту, що дає можливість більш обґру-нтовано визначити їх місце в системі економічних від-носин. Також варто враховувати й той факт, що зареє-строваних ПФГ в Україні не існує, єдиним винятком є промислово-фінансова група "Титан" і та створена на основі державних підприємств та фінансових інститутів на основі державного рішення про утворення. Для розкриття сутності такого складного і масш-табного за своєю організаційною будовою явища, як промислово-фінансова група, необхідно підкресли-ти, що принцип їхньої діяльності нагадує державний метод утворення та перерозподілу доходів. У рамках ПФГ виробничі відносини є специфічними відноси-нами власності, обміну сировиною та продукцією, розподілу та перерозподілу отриманого спільними зусиллями прибутку. Дослідивши процес створення фінансово-промис-лових груп закордоном, ми можемо зробити висновки, які матимуть певну цінність щодо теорії та практики формування промислово-фінансових груп в Україні. Однією з очевидних переваг японських і південно-корейських конгломератів стало зниження ступеня ба-нківського кредитування і перехід на внутрішні джерела самофінансування завдяки значному нагромадженню власного потенціалу і агресивній політиці зростання. Для українських промислово-фінансових груп досвід цих країн може бути особливо корисним, беручи до ува-ги дефіцит фінансових ресурсів і обережну політику бан-ків щодо кредитування промислових підприємств. Вітчизня-ним ПФГ буде корисно проаналізувати, удосконалити та запровадити в Україні модель стратегічного планування, яка використовується японськими ФПГ. Суть моделі основана на максимальному залученні до складу фінансово-промис-лової групи самостійних виробничих структур з коректуван-ням їхньої діяльності на усіх рівнях господарювання групи. Окремі підрозділи в складі ФПГ самі визначають стра-тегію свого розвитку і групи в цілому. Але при цьому в межах фінансово-промислової групи існує твердо визна-чений напрямок розвитку, який істотно звужує можливості щодо вибору напрямку стратегічного розвитку групи окремими підрозділами. Український досвід функціону-вання промислово-фінансових груп показує, що усі функ-ції стратегічного планування і прийняття рішень зосере-джені на рівні головної компанії. У певних випадках стра-тегія розвитку вітчизняних ПФГ порушується, при цьому група починає шукати фінансові активи для приватизації незапланованого, але дуже перспективного та рентабе-льного об'єкту, який не очікувано з'явився на ринку. Провівши детальний аналіз іноземного досвіду функ-ціонування ПФГ, до недоліків українських промислово-фінансових груп, можна виділити наступні позиції: 1. Політична та економічна нестабільність у країні. 2. Відсутність інноваційної спрямованості інвестицій-них програм розвитку. 3. Недосконалість нормативно-методичного та зако-нодавчого забезпечення, що регламентує діяльність ПФГ. 4. Відсутність ефективних і послідовних методів до-стовірного аналізу, доцільності та актуальності об'єднан-ня промислових підприємств і фінансових інститутів у промислово-фінансові групи. 5. Відсутність висококваліфікованого складу управлі-нців вищої та середньої ланок, чітких процедур плану-вання, мотивації, контролю за господарською діяльністю, культури корпоративного управління. Сьогодні розвиток вітчизняних груп потребує класифі-кації, як за кількісними та якісними критеріями, так і за організаційно-структурними формами промислово-фінансових груп. До основних критеріїв класифікації можна віднести: розмір групи; центр формування групи (головна компанія); спосіб формування; спосіб інтегрування; межі діяльності групи на внутрішньому та зовніш-ньому ринках. В умовах коли держава потерпає від нестачі інвести-ційних ресурсів, а іноземні інвестори не поспішають вкла-дати кошти в нашу економіку, єдиним виходом із ситуації, що склалися, можуть стати національні інвестори в особі провідних (найбільших) промислово-фінансових груп Укра-їни. Саме ці структури здатні залучити такі необхідні кошти для розвитку нашої країни, але для цього їм необхідно стати привабливими на зовнішніх ринках і привернути ува-гу потенційних інвесторів, тому ми пропонуємо такі шляхи підвищення інвестиційної привабливості ПФГ.

Білет №28

1. Комбінування виробництва, його економічна ефективність.

2. Порядок створення реєстрації, реорганізації та ліквідації промислово- фінансової групи.

3. Методи державного управління економікою, їх класифікація та характеристика.

4. Об’єднання розглядає можливість інвестування коштів у проект пов'язаний з випуском нової продукції. Для реалізації проекту необхідні слідуючі обсяги фінансування: перший рік - 300 тис.грн., другий рік - 200 тис.грн., третій рік - 150 тис.грн. З третього року планується розпочати масове виробництво нової продукції із щорічним прибутком 420 тис.грн. Життєвий цикл проекту 5 років. Дисконтна ставка 10%. Розрахувати чистий приведений дохід та термін окупності інвестицій

1. Комбінування виробництва, його економічна ефективність

Комбінування виробництва — форма концентрації виробництва, заснована на поєднанні різних галузей його в межах одного підприємства, в якому продукти одного виробництва є сировиною, напівфабрикатом або допоміжним матеріалом для інших. Комбінування  виробництва найбільш поширене в кольоровій металургії, хімічній, деревообробній, легкій, харчовій промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Воно створює умови для раціонального використання природних багатств, рівномірного розміщення продуктивних сил.

Комбінування виробництва є однією з найбільш елективних форм організації виробництва. Комбінування акумулює економічний ефект, який досягається концентрацією, спеціалізацією і кооперуванням виробництва. Комбінат, звичайно, велике підприємство і, отже, користується всіма перевагами концентрації виробництва, великомасштабного виробництва. Комбінат отримує ефект від спеціалізації виробництва, так само як і від кооперування. Крім того, комбінати мають додатковий ефект, що випливає з факту тісного з'єднання технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв. Джерела економічної ефективності комбінування виробництва більш наочно видно при розгляді по його окремих форм - вертикальної і горизонтальним. При вертикальній формі комбінування виробництва економічний ефект досягається за рахунок наступного. 1. Утворюється економія на адміністративно-управлінських витратах. Додаються при комбінуванні виробництва не збільшують ці витрати пропорційно, вони зростають незначно. 2. В окремих галузях, наприклад, при комбінуванні цукрово-пісочного, цукрово-рафінадного або кондитерського виробництва, використовується фізичне тепло напівпродуктів, а значить знижується витрата енергії на кожного з цих видів продукції. Отже, одним з найважливіших джерел економії при комбінуванні виробництва є теплоенергетичні ресурси. 3. Значне зниження витрат забезпечується на транспортних витратах. Напівпродукти обробляються на комбінаті в єдиному потоці, без транспортування з заводу на завод, без зайвих вантажно-розвантажувальних робіт. 4. Безсумнівний ефект забезпечує використовуваний при вертикальному комбінуванні сам безперервно-потоковий метод виробництва. Все вищесказане добре видно на схемі конкретного вертикального комбінування. Буряк -> Цукор-пісок -> Цукор-рафінад -> Кондитерський виріб Економічний ефект при горизонтальних формат комбінування складається з: 1. Економії на сировинних ресурсах. Продукт здешевлюється в міру утилізації відходів і покидьків. У галузях харчової промисловості це дуже ефективно, бо частка сировини в собівартості продукції перевищує 80%. 2. Зниження витрат на транспортних витратах з переміщення відходів і покидьків. Поза комбінування на їх вивезення витрачаються кошти, до того ж засмічуючи довкілля або здійснюючи додаткові витрати на їх знищення. При комбінуванні ж вони переробляються на місці їх виникнення. 3. Скорочення адміністративно-управлінських витрат. При переробці відходів і покидьків на спеціалізованих самостійних утільпредпріятіях потрібен відповідний штат як загальногосподарського, так і цехової. При комбінуванні ж потрібен лише невеликий цехової штат. 4. Досягається екологічного ефекту. При комбінуванні спільно всіма виробництвами використовуються не тільки об'єкти допоміжного виробництва, як при кооперуванні особливої ​​фірми, а й багато об'єктів основного виробництва та персонал. Ось чому економічний ефект при раціональному комбінуванні кратно перевищує досягається ефект при кооперуванні на спільному використанні частини виробничого потенціалу. Величина економічного ефекту тим вище, чим більше охоплення стадій або видів перероблюваних відходів, але за обов'язкової умови дотримання мінімально допустимих масштабів виробництва. Так, при комбінуванні за схемою "борошно-хліб", якщо взяти досягається ефект за 1,0, то. за схемою "борошно-хліб-макарони" він складе 1,2, а якщо ще додати комбікорму з відходів та кондитерські вироби з борошна "- 1,5, тобто зростає в 1,5 рази. Те ж саме виходить і при переробці відходів виноробства, досліджена і перевірена на практиці самим автором. Економічна ефективність комбінування виробництва безперечна. Однак при порівнянні з іншими формами н методами організації виробництва потрібна спеціальна порівняльна розрахункова ефективність, як приватний варіант визначення економічної ефективності інвестицій.