Економічна ефективність спеціалізації і кооперування(№20)
Економічна ефективність спеціалізації і кооперування – результат організаційно-планових заходів та підвищення технічного рівня виробництва. Ефективність, організаційно-планових заходів проявляється у зниженні собівартості внаслідок зростання продуктивності праці та зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на одиницю продукції. Основна частка економічного ефекту від спеціалізації припадає на підвищення технічного рівня виробництва та якості продукції. Обидва ці напрямки збільшення ефективності виробництва діють одночасно.
Спеціалізація - важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, тому що вона відкриває простір для широкого використання нової високопродуктивної техніки, для все більш повної механізації і автоматизації виробництва, робить економічно виправданим її застосування в масовому виробництві, бо це різко підвищує продуктивність праці та масовість виробництва продукції, для виготовлення якої вона призначена.
• На спеціалізованих підприємствах технічний рівень виробництва значно вище, ніж на універсальних.
• Спеціалізація дозволяє максимально спростити виробничу структуру підприємств, т . е. число основних, допоміжних і обслуговуючих цехів і господарств. Чим вже номенклатура технологічно однорідної продукції (іншими словами, чим глибше спеціалізоване виробництво), тим менше число структурних підрозділів входить до складу підприємств.
• На основі спеціалізації і кооперування виробництва виникають більш стійкі зв'язки з постачальниками і споживачами, а отже, спрощуються матеріально - технічне забезпечення і збут. Для спеціалізованого підприємства потрібна обмежена номенклатура сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що поставляються за кооперування.
• Спеціалізація виробництва сприяє розвитку і зміцненню малого бізнесу.
Умовно річну (порівняльну) економічну ефективність ЕГ спеціалізації можна визначити за формулою приведених витрат з урахуванням зміни собівартості і транспортних витрат:
ЕГ = [(С1 + ТР1) - (С2 + ТP2)]/А2. (3.1)
С1 і С2 - повна собівартість одиниці продукції відповідно до і після проведення спеціалізації;
ТР1 і ТP2 - транспортні витрати з доставки готової продукції до і після проведення спеціалізації;
А2 - річний обсяг випуску продукції (за планом) після проведення спеціалізації.
Річний економічний ефект від спеціалізації можна розрахувати за формулою:
Еге = [(С1 + Тр1 + Ен * К1) - (С2 + ТР2 + Ен * К2)]/А'2 (3.2)
де Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
К1 і К2 - питомі капітальні вкладення відповідно до і після проведення спеціалізації;
А'2 - річний обсяг випуску продукції (фактичний) після проведення спеціалізацій.
Окупність капітальних вкладень на проведення спеціалізації (Т) визначається за формулою:
Т = До - Ф
Де К - обсяг капітальних вкладень на здійснення спеціалізації;
Ф - вартість основних фондів, що вивільняються в результаті спеціалізації і спрямовуються в інші виробництва чи реалізованих.
Для обґрунтування ефективності спеціалізації можуть прийматися в розрахунок і інші приватні показники ефективності: середня річна вироблення на одного працюючого, трудомісткість, матеріаломісткість, фондовіддача,рентабельність і ін..
Якщо капітальні витрати неоднаково розподіляються в часі або поточні витрати виробництва істотно змінюються за роками експлуатації,то при розрахунках річного економічного ефекту враховується фактор часу з коефіцієнтом приведення різночасних витрат dt до поточного моменту:
dt = (1 + Е),
де Е - норматив приведення (0.1) ; t - число років від другого року проведення спеціалізації до року здійснення витрат і одержання результатів.
Нету
Характерні риси сучасного етапу розвитку ПФГ(№20)
Современные финансово-промышленные группы (ФПГ) представляют собой диверсифицированные многофункциональные структуры, образующиеся в результате объединения капиталов предприятий, кредитно-финансовых и инвестиционных институтов, а также других организаций с целью максимизации прибыли, повышения эффективности производственных и финансовых операций, усиления конкурентоспособности на внутреннем и внешнем рынках, упрочения технологических и кооперационных связей, роста экономического потенциала их участников. Развитие финансово-промышленных групп становится перспективным путем формирования современного крупного производства.
Характерной чертой современного этапа развития финансово-промышленных групп является их многоотраслевая направленность, что позволяет оперативно реагировать на изменения рыночной конъюнктуры. Вместе с тем, несмотря на устойчивую тенденцию к диверсификации деятельности, наблюдается создание и функционирование финансово-промышленных групп с выраженной специализацией. Речь идет прежде всего о формировании финансово-промышленных групп на основе технологически связанных предприятий. Благодаря этому максимально концентрируются материальные и финансовые ресурсы на каком-либо одном или нескольких направлениях, дающих наибольший эффект, и отсекаются второстепенные, малоэффективные сферы деятельности. Такой подход достаточно оправдан в случаях формирования ФПГ на основе предприятий наиболее передовых, наукоемких отраслей, определяющих приоритетные направления научно-технического прогресса (например, в топливно-энергетическом комплексе, электронной промышленности и ряде других). Он позволяет, не нарушая отраслевой специализации, расширять сферу функционирования ФПГ за счет проникновения в смежные сферы деятельности.
Создание финансово-промышленных групп осуществляется несколькими способами: по инициативе участников, по решению государственных органов, по межправительственным соглашениям. Наиболее распространенным является добровольное объединение капиталов отдельных участников и учреждение акционерного общества, представляющего собой вновь созданную организационную структуру со всеми экономико-правовыми полномочиями и соответствующей юридической и хозяйственной ответственностью. Вторым способом является добровольная передача участниками создаваемой финансово-промышленной группы пакетов своих акций в управление одному из участников группы, как правило, банку или финансово-кредитному институту. Третий способ состоит в приобретении одним из участников группы пакетов акций других предприятий и организаций, которые в результате этого становятся участниками финансово-промышленной группы. Подобное приобретение пакетов акций не всегда носит добровольный характер и может быть органически связано с процессами слияний и поглощений одних компаний другими.
Тенденции формирования финансово-промышленных групп отражают закономерности развития мирового производства и носят универсальный характер. К таким закономерностям относятся: концентрация капитала (слияния и поглощения, создание стратегических альянсов); интеграция промышленного и финансового капитала; диверсификация форм и направлений деятельности. В этом же ряду находятся глобализация деятельности (распространение товаров и услуг, создание дочерних структур на наиболее привлекательных зарубежных рынках), интернационализация капитала (рост транснациональных компаний, привлечение зарубежных инвестиций и т. д.). Необходимо выделить и секьюритизацию активов компаний, использование новейших информационных технологий, распространение международных стандартов регулирования национальных рынков (капитала, товаров, услуг, труда).
ФПГ – крупные интегральные структуры разных видов, в которых финансовые институты играют не меньшую роль, чем производственные. Они организуются как по принципу горизонтальной – объединение многопрофильных производств , так и вертикальной интеграции – по технологическим цепочкам . Создание ФПГ подразумевает объединение «под одной крышей» трех структур: финансовой–банк., инвестиционная компания, пенсионный фонд, консалтинговая фирма, брокерские конторы, внешнеэкономические, информационно-рекламные подразделения; производственной – производственные предприятия; коммерческой– внешнеторговые компании, товарно-сырьевая биржа, страховая, транспортная и сервисные фирмы.
Создание и функционирование ФПГ дает возможность решать вопросы более эффективного инвестирования предприятий за счет привлечения внутренних и внешних инвестиций путем получения кредитов, размещения выпусков ценных бумаг, концентрации средств участников группы в целях производства конкурентоспособной продукции. Современной финансово-промышленной группе присущи оперативность и маневренность в управлении потоками финансовых ресурсов как между головной компанией и филиалами, так и между самими филиалами (подразделениями). Выбор варианта финансирования какой-либо операции – из центра (головной компании) или на уровне филиалов - предопределяется общей стратегией фирмы, а также тактическими предпочтениями в области организации внутренних финансовых потоков. Расширение масштабов финансово-промышленных групп за счет роста числа зарубежных подразделений может осуществляться посредством увеличения прямых заграничных инвестиций. Это может быть финансирование строительства новых производственных мощностей за границей или покупка контрольного пакета акций действующих предприятий.
4.Задача Рентабельність = (Прибуток/Собівартість)*100% 1) Прибуток =(5100-4520)*220000 = 127600000 грн. 2) Собівартість =( 4520*220000)+85280000 = 1079680000 грн. 3)Рентабельість =(12760000/1079680000)*100 = 11,82%
Білет № 21
1.Комбінування виробництва, його економічна ефективність.
Комбінування з економічних позицій являє собою одну з найбільш прогресивних форм концентрації та організації промислового виробництва, так як дозволяє найбільш повно використовувати всі ресурси підприємства.
Комбінування виробництва являє собою процес випуску різнорідної продукції на підприємстві за рахунок послідовності виконання технологічних стадій обробки сировини, комплексного використання сировини та відходів виробництва.
Комбінування - це об'єднання в одному промисловому підприємстві кількох технологічно пов'язаних спеціалізованих виробництв різних галузей. Провідне з цих виробництв визначає профіль, галузеві особливості, спеціалізацію з випуску тієї чи іншої готової продукції і в основному внутрипроизводственную структуру комбінату.
Економічна ефективність комбінування в промисловості
Економічна ефективність комбінування в промисловості досягається, перш за все, через концентрацію виробництва, так як комбіноване підприємство характеризується великим обсягом випуску продукції. К. Маркс, говорячи про економічну ефективність комбінування, підкреслював, що утворена в цьому випадку економія є «результат суспільної праці у великому масштабі. Тільки при такому масштабі відходи утворюються в таких значних масах, що вони самі стають знову предметом торгівлі, а, отже, новими елементами виробництва ». Наприклад, лише при потужності нафтопереробного заводу не менше 6 млн. т нафти на рік напівпродукти нефтеперегонки (етилен, бутилен і ін) утворюються в розмірах, достатніх для організації на їх основі виробництва пластмас, синтетичних смол, хімічних волокон, синтетичного каучуку та ін Високий ступінь концентрації виробництва на комбінатах надає широкий простір науково-технічному прогресу в галузі організації виробництва, автоматизації виробничих процесів із застосуванням електронно-обчислювальних машин.
Комбінування в промисловості сприяє:
1) економії витрат на знаряддя праці, економії предметів праці та робочої сили в основних виробництвах;
2) економії грошових витрат, пов'язаних з організацією виробництва;
3) розвитку процесів концентрації та спеціалізації виробництва;
4) розширення сировинної бази промисловості;
5) рівномірному розміщенню промислових підприємств по території країни;
6) комплексного розвитку господарства економічних районів;
2.Управлінський облік в системі вартісного регулювання діяльності підприємств об’єднань.
Управлі́нський о́блік — це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.
Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бухгалтерського обліку, зорієнтованого на складання фінансової звітності. На відміну від фінансового обліку, що ведеться з дотриманням визначених офіційних регламентів (інструкцій, стандартів і т. д.) встановлених державними органами або професійними організаціями, управлінський облік не обмежений у виборі методів і правил. Його форми і методи розробляються самим підприємством з урахуванням різних параметрів, приймаючи до уваги при підготовці варіантів управлінських рішень не тільки регламентні кількісні, але і якісні показники.