Марксизм як політико-соціологічна теорія

Марксизм – одна з течій суспільно-політичної думки, яка спричинила політичний вплив на розвиток суспільних наук і відіграла значну роль в європейській і світовій історії ХІХ-ХХ ст.

Об’єктивними передумовами зародження марксизму були економічні фактори: кризові явища в розвитку капіталізму першої половини ХІХ століття – анархія виробництва, стихія ринку, криза в промисловості); різке посилення майнової нерівності, зниження рівня життя більшості; зубожіння широких мас трудящих – пролетаризація населення. Суспільно-політичні фактори: відкритий виступ пролетаріату проти експлуататорів (чартиський рух, повстання в Ліоні, бунт сілезьких робітників).

Особливості марксизму як суспільно-політичної доктрини

1. Переосмислення у матеріалістичному дусі гегелівської діалектики і максимальне використання її можливостей для аналізу економічних, політичних та державно-правових проблем суспільства.

2. Діалектико-матеріалістичне осмислення політичних та державно-правових явищ.

3. Виведення законів і принципів суспільного розвитку з об’єктивної реальності, а не з мислення.

4. Аналіз природи держави і права як основних політичних інститутів суспільства, що мають специфіку та існують як відносно самостійні.

Принципові положення марксизму

1. Матеріалістичне розуміння історії: положення про те, що на певному рівні розвитку продуктивні сили вступають в протиріччя з існуючою економічною і політичною організацією суспільства, що призводить до зміни способу виробництва, а з ним і всієї суспільної організації.

2. Розкриття ролі продуктивних сил і виробничих відносин як таких, що визначають зміст політичної та ідеологічної надбудови.

3. Нові виробничі відносини, що відповідають досягнутому рівню продуктивних сил, формують певний тип суспільно-політичного ладу.

4. Історичні способи виробництва (рабовласницький, феодальний, капіталістичний) послідовно змінюють один одного як сходини суспільного прогресу.

5. Панівні класи, використовуючи свою економічну і політичну владу, експлуатують більшу частину населення, привласнюючи собі додаткову вартість (теорія додаткової вартості).

6. Класова боротьба експлуатованих мас заради справедливого розподілу власності та політичної влади є рушійною силою суспільного прогресу.

В сучасній політології розрізняють класичний (ортодоксальний) марксизм – К. Маркс, Ф. Енгельс та критичний соціал-демократичний марксизм – Карл Каутський, Едуард Бернштейн.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології. – К., 2001.

2. Шляхтун П.П. Політологія. – К., 2003.7

3. Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія – наука про політику. – К., 2009.

4. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. – К., 2008.

5. Кулагін Ю.І., Полуріз В.І. Політологія. – К., 2002.

6. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів 2010.

7. Шляхтун П.П. Політологія. Історія та теорія – К., 2010.