3. Необхідність планування деятельностипредприятия
Кожне підприємство, не залежне від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що приводить до витрат на ринку, нестабільному фінансовому становищу, банкрутству підприємства.
Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:
забезпечує підготовку до використання майбутніх властивих для підприємства умов;
попереджає про можливі проблеми;
стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень у подальшій діяльності;
спрощує координацію дій управлінського персоналу підприємства;
сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.
Вітчизняний і закордонний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві в більшості не забезпечує значного успіху, що проявляється в росту обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей зв'язок спостерігається тільки в 6 випадках з 100). Як правило, планування починають широко використати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським фахівцем із планування Р.Фіном, підтверджують викладену вище тезу й свідчать про те, що успіх досягається тільки в результаті довгострокового досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, що перевищує 2 роки).
Для українських підприємницьких структур можна виділити кілька сфер, де є відчутна потреба у використанні планування.
Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва приводять до створення нових організацій і підприємств, посиленню конкуренції між ними, банкрутству й закритті більшості з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період підстави. Цей документ дає чіткі відповіді на велику кількість питань й охороняє нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється
маркетинговий план; оцінюються реальні конкуренти; визначається стратегія розвитку; обґрунтовується оптимальний обсяг виробництва; визначається штат працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати й так далі.
Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в конкурентному середовищі, бажання передбачати майбутнє обґрунтовують необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарювання. У бізнес - плануванні гнучко поєднуються виробничий і ринковий, фінансовий і технічний, внутрішній і зовнішній аспекти діяльності підприємства.
Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію й диверсифікованість виробництва. В умовах росту конкуренції більшість підприємницьких структур змушені постійно піклуватися про вдосконалення продукції, освоєнні випуску нових конкурентних товарів і послуг, що приводить до значних структурних порушень у виробництві. Істотні зміни в техніку, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їхнього визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві визначає необхідність планування діяльності підприємства відповідно до умов, які зложилися або можуть зложитися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності є основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.
Державні, у тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Але традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу й прогнозування стану економіки залежно від змін у внутрішнім і зовнішнім середовищі. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно заново робити досвід планування діяльності.
Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумова для більше серйозного застосування планування діяльності підприємства. Крім того, масштаби й розмаїтість напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до:
х видам діяльності (виробнича, торговельна, посередницька, комерційна, науково - дослідницька й т.д.); х видам продукції (послуг); х джерелам й обсягам фінансування; ^ технологічним ресурсам (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили); <*• фінансовим результатам від кожного виду діяльності.
Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуває під постійним контролем і має підтримку галузевих міністерств і відомств, Кабінету Міністрів України. Тому планування їхньої діяльності є джерелом ефективності використання державного майна, одержання й розпорядження прибутком, організації й оплати праці.
4. Підприємства із частиною іноземних інвестицій у статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, бажають мати гарантії їхнього повернення, що відповідає доходу з урахуванням орієнтованого часу його одержання, забезпечення мінімального господарського ризику. Крім того, залежно від частини майна в статутному фонді, вони можуть брати участь у керуванні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість закордонних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обґрунтувань і розрахунків. Тому щільне співробітництво з ними вимагає такого планування діяльності, що ґрунтується на принципах і методах, зрозумілим обом сторонам.
Необхідність планування в економічній організації
Ще класики менеджменту звернули увагу на те, що відсутність планів на підприємстві супроводжується коливаннями, помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що є причиною поганого стану справ, якщо не краху їх.
Як показала практика, застосування планування створює наступні важливі переваги:
уможливлює підготовку до використання майбутніх сприятливих умов;
проясняє виникаючі проблеми;
стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень у подальшій роботі;
поліпшує координацію дій в організації;
створює передумови для підвищення освітньої підготовки менеджерів;
збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною інформацією;
сприяє більше раціональному розподілу ресурсів;
поліпшує контроль в організації.