- •1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
- •2.3. Українська національна і літературна мова. Ознаки літературної мови.
- •4. Поняття мовної норми і її види.
- •Ознаки усної та писемної форм літературної мови
- •7. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •8. Характеристика наукового стилю.
- •9. Характеристика офіційно- ділового стилю.
- •10. Загальні вимоги до культури усного професійного мовлення.
- •12. Енциклопедичні словники. Їх характеристика
- •13. Філологічні словники. Їх характеристика
- •14.Усне літературне мовлення
- •15.Основні форми вираження усного ділового мовлення
- •16. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •17. Невербальні засоби професійного спілкування.
- •18. Український мовленнєвий етикет, його види, тональність
- •19. Характеристика жанрів приватного діалогічного мовлення.
- •20. Лексичні норми професійного спілкування.
- •22. Лексика української мови за походженням.
- •24. Лексика української мови з погляду її вживання
- •25.Терміни: їхні ознаки та функціонування. Основін вимоги до них
- •26. Омоніми, пароніми, синоніми, антоніми та їх функції в мові проф. Спілкування.
- •27. Явища евфемізму і перифрази
- •30. Труднощі визначення роду іменників (рід іменників на позначення професій, звань, посад; незмінювані іменники іншомовного походження, абревіатури).
- •Нормативність уживання форм числа іменників.
- •32.Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові.
- •33. Нормативність уживання граматичних форм займенника.
- •34. Функціонування числівників у мові професійного спілкування. Словозміна числівників.
- •35. Особливості вживання дієслівних форм у мові професійного спілкування.
- •36. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.
- •37. Координація присудка з простим і складеним підметом.
- •38. Складні випадки керування.
- •40. Документ, його функції.
- •41. Класифікація сучасних документів.
- •42. Реквізити та основні вимоги до їх оформлення.
- •18.Резолюція.
- •44. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
- •45. Текст як основний реквізит документа.
22. Лексика української мови за походженням.
Лексика сучасної української літературної мови не однорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику.
Корінна лексика - це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Ядро її становлять слова, успадковані від індоєвропейського лексичного фонду, напр.: мати, брат, сестра, око, дім.
Спільнослов'янська лексика — це слова, які виникли в період спільнослов'янської мовної єдності й іншим групам індоєвропейських мов невідомі. Слів, які успадкувала українська мова від праслов'янської і які вживають тепер, приблизно 2 тисячі, напр.: чоловік, свідок; губа, палець, серце; пшениця, ожина, пиво. Спільносхіднослов'янська лексика — це слова, які виникли в період виділення східнослов'янських діалектів зі спільнослов'янської мовної єдності. Власне українська лексика - це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно найбагатший та найбільш різноманітний пласт корінної лексики, який утворюють загальновживані слова різних тематичних груп, назви страв і напоїв, одягу та взуття, рослин, явищ природи, абстрактна лексика, напр.: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, підручник, іспит, освіта.
Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов., напр.: влада(з чеської), міст(з польської), посланник, чиновник (з російської), бадьорий, дьоготь (з білоруської), левада, огірок, м 'ята (з грецької) козак, шаровари (з тюркських мов).
Більшість запозичених слів зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад, для запозичень із грецької мови характерні голосні [а], [е] на початку слова: афера, ера, епос; звукосполучення пс, кс у середині слова: лексика, псевдонім; суфікси -ад(а), -ид(а), -ід(а): олімпіада, панахида, піраміда та ін.
Своєрідним різновидом запозичень в українській мові є кальки. Калька - це слово або вислів, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі. Наприклад, українське слово прамова постало з німецького Ursprache, а слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотруд-ник. Розрізняють кальки лексичні, семантичні, фразеологічні.
24. Лексика української мови з погляду її вживання
Терміни також поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні.
Загальнонаукові терміни – це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають (ідея, гіпотеза, процес, формула, аналіз, синтез, закон, документ, охорона). „Вони не завжди зручні, – зауважує А. Корж, – часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватися то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті”4.
Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, юридичної: правовідносини, юридична особа, речовий доказ, неправдиве свідчення, законопроект, свідок; економічної: інвестиційні ресурси, комерційний банк, обіг коштів, прибуток-нетто, надкомпенсація тощо. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність.