- •3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній філософії та культурології.
- •6.Світова та національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7.Українська культура як складова та невід'ємна частина світової культури .Передумови її виникнення та джерела формування.
- •8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти.Охарактеризуйте основні періоди становлення українського етносу.
- •9. Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу
- •10. Матеріальна і духовна культура східнослов"янських племен дохристиянської Русі.
- •14.Запровадження християнства та його вплив на духовну культуру Київської Русі
- •16.Проаналізуйте визначні памятки архітектури Київської Русі.
- •17.Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі.
- •18.Розвиток писемності та освіти.Літературні памятки Київської Русі
- •19. «Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі.
- •20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім».
- •25.Поширення ідеї реального гуманізму в україні в добу ренесансу
- •27.Розвиток освіти і наукових знань в добу ренесансу.
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру україни.
- •29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу ренесансу.
- •30.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили. Могилянська доба в історії української культури.
- •32.Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу
- •33.Золотий вік Львівської архітектури ренесансу.
- •36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга пол. 17-18 ст.
- •1.Поняття і сутність культури
- •2.Українська культура як соціальний та духовний феномен.
- •4.Предмет української культури.
- •12.Зарубинецька та черняхівські культури.
- •13.Язичницькі релігійні вірування.
- •15.Розвиок писемності та освіти.
- •23. Етнокультурні процеси в Україні 14-1-й половині 17 ст.
- •24.Діяльність культурно просвітницьких осередків.
- •26.Острозька академія.
- •31.Полемічна література.
- •34.Музика і театр.
- •35.Культура козацької держави.
- •37.Києво-Могилянська академія.
- •38.Роль івана мазепи в розвитку духовної культури
6.Світова та національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки.
Предметні й особисті форми культури являють собою неподільну цілісність і становлять певний тип культури.Свій тип к-ри притаманний кожному народові як етнічній та історичній цілісності.Культурна цілісність характерна і для регіонів(європейська, африканська,арабо-мусульманська) а також історичних епох(антична, середньовічна, доби Просвітництва) І хоч зі зміною історичних епох змінюється тип к-ри, це зовсім не означає розриву культурної спадщини і традицій, бо кожна нова доба з необхідністю успадковує культурні досягнення попередньої. Все це дає змогу розглядати культурну історію людства як світовий процес, вживати поняття світової культури. Співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної культурології. її розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності.Мабуть, позитивна відповідь на питання про існування світової культури, а отже, і людства як єдиного цілого, сприяє виробленню оптимістичного погляду на наше майбуття. Водночас погляд сучасної людини на культуру випливає з емпірично наочного факту множинності культур, їх національної своєрідності. Світ, у якому ми перебуваємо, складний і багатоманітний у культурному відношенні. Мудрість нашого часу полягає у визнанні за кожною національною культурою права на самостійне існування та розвиток, у відстоюванні принципу рівноправного співіснування всіх культур, що заперечує не тільки будь-який культуроцентризм (наприклад, європоцентризм), а й взагалі претензію на культурне лідерство окремої національної культури. Світова культура за природою не моністична, вона плюралістична — такий переважаючий умонастрій нашого часу. Зауважуючи світоглядне значення поняття національної культури,варто зупинитись на ньому докладніше. Передусім слід зазначити, що в сучасній культурології розрізняються поняття "етнічна" та "національна культура". Перша є предметом вивчення етнографії . Приналежність до етнічної культури визначається спільністю походження — кровним спорідненням. Ця культура патріархальна, позбавлена розвинутої індивідуальної самосвідомості. Культура, яка є достатньою для існування етносу, перестає бути такою, коли йдеться про життя нації. На відміну від етнічної культури національна передбачає існування нових типів комунікації між людьми, складніших стосунків, ніж природні кровно-родинні. Таким принципово новим типом комунікації є писемність. За допомогою писемності загальні для всієї нації ідеї поширюються серед населення. Писемна культура, до складу якої входять різні тексти, ніби протистоїть стихії живої народної мови з її місцевими діалектами та семантичними відмінностями. Носіями такої культури стають освічені шари суспільства. Національна культура, отже, твориться не етносом загалом, а тими представниками суспільства, які беруть на себе функцію індивідуального авторства, — письменниками, філософами, вченими, священиками, митцями.До певного часу така культура може навіть залишатися чужою для народу,* мати на собі відбиток кастовості, елітаризму. Проте творці такої культури говорять, зазвичай, від імені народу, звертаються до скарбниць народного досвіду й мудрості. Розрив між інтелігенцією, яка є провідником національних цінностей, національної культури, і традиційною етнічною культурою долається розвитком розвитком освіти в народі, його піднесенням до рівня загальнонаціональної ідеї, з одного боку, а з іншого — через зміни соціальних засад народного буття, пробудження не тільки національної, а й розвинутої індивідуальної самосвідомості.Нація не заперечує, не відкидає етнос, а пристосовує його для існування в умовах нового громадянського суспільства, в умовах духовної та економічної самостійності індивідів. Етнічні елементи зберігаються в межах національної культури, але вже не обмежують її змісту. Це вищий рівень культурного життя, коли народна й елітарна культури гармонійно поєднані.