- •3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній філософії та культурології.
- •6.Світова та національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7.Українська культура як складова та невід'ємна частина світової культури .Передумови її виникнення та джерела формування.
- •8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти.Охарактеризуйте основні періоди становлення українського етносу.
- •9. Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу
- •10. Матеріальна і духовна культура східнослов"янських племен дохристиянської Русі.
- •14.Запровадження християнства та його вплив на духовну культуру Київської Русі
- •16.Проаналізуйте визначні памятки архітектури Київської Русі.
- •17.Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі.
- •18.Розвиток писемності та освіти.Літературні памятки Київської Русі
- •19. «Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі.
- •20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім».
- •25.Поширення ідеї реального гуманізму в україні в добу ренесансу
- •27.Розвиток освіти і наукових знань в добу ренесансу.
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру україни.
- •29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу ренесансу.
- •30.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили. Могилянська доба в історії української культури.
- •32.Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу
- •33.Золотий вік Львівської архітектури ренесансу.
- •36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга пол. 17-18 ст.
- •1.Поняття і сутність культури
- •2.Українська культура як соціальний та духовний феномен.
- •4.Предмет української культури.
- •12.Зарубинецька та черняхівські культури.
- •13.Язичницькі релігійні вірування.
- •15.Розвиок писемності та освіти.
- •23. Етнокультурні процеси в Україні 14-1-й половині 17 ст.
- •24.Діяльність культурно просвітницьких осередків.
- •26.Острозька академія.
- •31.Полемічна література.
- •34.Музика і театр.
- •35.Культура козацької держави.
- •37.Києво-Могилянська академія.
- •38.Роль івана мазепи в розвитку духовної культури
25.Поширення ідеї реального гуманізму в україні в добу ренесансу
Тривалий час вважалося майже правилом гарного тону протиставляти епоху середніх віків і добу Відродження на користь останньої. Нині домінує поміркованіша думка, висловлена голландським істориком І. Гейзінгою, що епоха раннього Відродження була водночас "осінню" Середньовіччя, яке неквапно поступалося своїми позиціями. Фундаментальними досягненнями епохи Ренесансу можна вважати важливі зрушення у природознавстві, великі географічні відкриття, внаслідок яких було переглянуто традиційну картину світу, коперниківську революцію в астрономії, винайдення друкарського верстата, виникнення національних монархій, поява у царині медицини наукової анатомії людини... Важливі зрушення відбулись і в філософії, де під терміном "Відродження" розумілася сукупність учень, автори яких, спираючись на ренесансний неоплатонізм, обґрунтовували земне стихійне самоутвердження людської особистості та її прагнення охопити і осмислити світ у його цілісності. Оскільки такі духовні процеси відбувалися не тільки в Італії, але й по всій Європі, то цілком справедливо говорити про Відродження як про панєвропейське явище.
У філософсько-теоретичному плані Відродження являло собою "світлий світський вільномислячий і індивідуалістично трансформований антично-середньовічний неоплатонізм, що переживався цілком іманентно-суб’єктивно" і цілком ренесансну думку до художніх, структурно гнучких і повністю чуттєвих побудов у галузі космології і натурфілософії. З другого ж боку, у філософсько-практичному аспекті Ренесанс виявляв себе як гуманізм. Сьогодні термін "гуманізм" (лат. humanus — людяний, людський) вживається у двох значеннях: 1. Як морально-етична риса суспільно-політичних ідей і течій, спрямованих проти соціального і національного поневолення людини в будь-яку епоху; 2. Як ідейний напрям культури епохи Відродження, який утверджував у філософії, літературі й мистецтві право людини на земне щастя, на особисте самовираження, на вільний від релігійних обмежень розвиток наук.
Друга половина XV ст. — початок XVII ст. у Європі й Україні не вичерпується навіть таким вельми популярним об’ємним визначенням, як "Відродження", а тим більше "гуманізм". У той час існував також широкий антикатолицький і соціально-політичний рух, під назвою Реформація (лат. reformatio — перетворення, виправлення), яка охопила в XVI ст. майже всі країни Європи.
За своєю антифеодальною, протобуржуазною сутністю Реформація тотожна Відродженню, але розгортались вони у різних формах. Зміст поняття "Реформація" включає такі елементи: 1) Реформація — масовий антифеодальний рух; 2) заразом вона є рухом передбуржуазним; 3) вона спрямовується проти панівної церковної ієрархії та кліру; 4) здійснює свої секуляризаційні завдання під гаслом боротьби за істинну віру; 5) ідеалізує й намагається відродити первісне християнство; 6) підносить індивідуально-духовне начало в людині; 7) пов’язана з формуванням націй, національної свідомості і культури; 8) веде до розколу народу за віросповідним принципом.