28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру україни.

Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Зберігся документ, датований 28 грудня 1544 р. про заснування у Львові братства при церкві св.Миколая. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. —після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. Православна церква втратила роль оберега традицій культури. Ініціатива перейшла до світських організацій заможних міщан і селян — ремісників, купців, дрібних власників, занепокоєних майбутнім своєї культури. Братства опікувалися освітою громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів і підручники для яких оплачували з громадської казни, контролювали церкву, в тому числі й єпископів, вимагаючи сповнення пастирських обов'язків морального вдосконалення вірних, турбувалися про належний християнину моральний клімат у сім'ї, гідний відхід людини із цього світу — для немічних і самотніх були шпиталі — госпіси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Активністю вирізнялося Львівське Ставропігійське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське братства. Збереглися статути і братських громад, і особливо братських шкіл, які вражають гуманістичним змістом, турботою про людину та її гідне життя.Зберігся опис бібліотеки Львівського братства, де були книги з поетики, риторики, логіки, граматики, історії, зокрема кращі зразки творів античних авторів — Платона, Арістотеля, Цицерона. Львівське братство викупило у лихваря друкарню Івана Федорова, і тут були видані перший український Буквар та книги для читання — Апостол і Часослов, а також "Адельфотес, або Граматика доброгла-голивого еллинословенского язика" (1591 p.), а під авторством Лав-рентія Зизанія дві книги — "Граматика словенска" і "Наука к читаню і розуміню писма словенскаго" (1596 p.). Найактивнішими міщанами, що забезпечували діяльність Львівського братства, були брати Юрій та Іван Рогатинці, Дмитро й Іван Красовські, Лука Губа, Микола Добрянський, Констянтин Корнякт. Братство мало меценатів — князів Костянтина Острозького, Адама Вишне-вецького, Анну Потоцьку та ін. Львівське братство, зокрема, було вельми активним — воно не лише утримувало школу і друкарню, забезпечувало книговидання, функціонування шпиталів, а й збудувало чудовий архітектурний ансамбль Успенської церкви у Львові. Запрошені з Італії будівничі надали ансамблю (1580— 1637 pp.), що складався з каплиці, дзвіниці й храму, виразно ренесансного вигляду. У 1591 чи 1592 р. братство скерувало Кирила Ставровецького у Вільно, де він викладав у братській школі. Працював у Рогатинсьому й Київському братствах. А з 1615 р. відомий як проповідник, а далі й священослужитель. Свої педагогічні ідеї виклав у творах “Зерцало богословії”, “Евангеліє учительноє”, “Перло многоценное”. До братської школи приймали дітей усіх станів. Діти членів братства, а також сироти навчалися за братські кошти. Особливим обов’язком вважалося надання членам братства будь-якої допомоги, особливо бідним дітям, які хотіли навчатися. Для навчання дітей братство утримувало вчених людей – духовного стану та світських, які були здатними до учительства та проповідування Слова Божого. Статут Львівської братської школи 1586 р. першою статтею задекларував до вчителів. Це символізувало утвердження національної самобутності української громади на своїй землі. Висновки: братські школи стали першими осередками підготовки педагогічних кадрів на Львівщині. Вони готували вчителів не лише для початкових, але й для шкіл підвищеного типу (братських шкіл, колегій). Серед випускників братських шкіл були високоосвічені люди, справжні оборонці національної освіти на українських землях.