43.Національне відродження 19 ст.

Західна Україна в результаті трьох поділів Польщі (1772 р., 1793 р., 1795 р.) опинилася під владою Австро-Угорщини. З початку XIX ст. на захоплених землях починає зростати український національно-визвольний рух.

Український національно-визвольний рух був викликаний:

· зростанням феодального гніту в складі Австро-Угорщини (збільшення феодальних повинностей селян),

· суворим бюрократично-поліцейським режимом;

· зростанням національного гніту (заборона на викладання української мови в школах і культурно-громадських установах, Піонерами національно-визвольного руху в Галичині були:

· Іван Могильницький — священик м. Перемишля, який у 1816 р. за підтримки єпископа М. Левицького організував «Клерикальне товариство» з метою поширення в селянському середовищі релігійних текстів українською мовою.

· у 1832 р. у Львові організовано громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця». Засновниками його були М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич — студенти Львівського університету й одночасно вихованці греко-католицької духовної семінарії. Своєю метою вони ставили боротьбу проти соціального, політичного та духовного гноблення української землі, підняття української самосвідомості через поступове перетворення побутової української мови на літературну, знайомство з історією та традиціями українського народу. Вони видрукували написані в дусі романтизму альманах «Зоря» (через цензуру не вийшов у світ) і «Русалка Дністрова», Після цього члени «Руської трійці» опублікували кілька статей за кордоном, де засуджували феодальні порядки, цензуру, національний гніт у Галичині.

Значення — сприяли зростанню української культури й самосвідомості населення, були борцями проти національного та духовного гніту в західноукраїнських землях.

37.Гетьман Петро Дорошенко(1664-1698)

Будучи противником союзу з Московською державою, підтримав гетьмана Івана Виговського. У 1660 у званні полковника чигиринського Петро Дорошенко їздив до Москви, де домагався скасування деяких пунктів Переяславських статей 1659. У 1663—1664 — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 — полковник Черкаського полку. Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки і компанійці), які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові. Зовнішня політика:

1)В союзі з татарами завдав нищівної поразки польським вій-ськам біля Брацлава;

2)Стратегічною метою було об’єднання під своєю владою Лівобережної та Правобережної Укр.

3) Після підписання між Московською державою та Польщею перемир’я 1667р. умови якого абсолютно нехтували держ. Інтересами Укр. П.Д. вирішив укласти воєнний союз із кримським ханством.

Внутрішня політики: 1) Прагнув звільнити Укр. Від будь-якої іноземної влади. Щоб звільнитися від незалежності від козацької старшини створив постійне 20-тис військо з найманих частин, так званих сердюків, які відзначилися хоробрістю в бою та особистою відданістю гетьманові 2) Почав карбувати власну монету

3) Намагаючись здобути підтримку серед народних мас часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.