40.Гетьман і. Мазепа

Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і, якщо можливо, Слобожанщини і Ханської України в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, та встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.[Джерело?]

Ревний покровитель православ'я, він будує в усій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського бароко. Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України. Мазепа в різні способи сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгівлі.

Політика українського уряду щодо козацтва за часів гетьманування Мазепи була цілком ясна і послідовна. Козацтво на Гетьманщині являло собою в той час дуже поважну силу і як заможна сільська верхівка, і як головний військовий резерв держави. В руках козацтва були і чимала площа землеволодіння. Селянство в часи Івана Мазепи становило більшу частину населення України.

45 Пожвавлення літературно мистецького життя в Українв умовах десталінізації. Шестедисятники.

“Хрущовська відлига”створила умови для пеного прогресу укр. Культури.Народу були поверненні десятки забутих імен, твори багатьох репресованих письменників, художників, учених.Але з іншого боку обмеженість і непослідовність М.Хрущова і його оточення несприятливо позначилися на стані освіти науки. Літератури. Мистецтва – усіх сфер культурного життя.Згубний вплив на укр.. культуру справила русифікація. Що розглядалася як важлива складова частина процесу формування нової людини. Прикрим явищем стало руйнування за вказівкою центральних органів храмів. Церков, ліквідація релігійних громад. Як наслідок політики десталінізації виникає яскравий феномен українського “шістдесятництва”.

“Шістдесятники” прагнули поєднання, синтезу суспільно-політичної й естетичної думки, започаткували новітнє національне відродження, реальним виявом якого було зародження дисидентського руху.

Диседенти стали живим втіленням незнищенності укр. Нац.-визвольного руху,прагнення України до кращого життя , створення власної справді суверенної держави.

42Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50 у першій половині 60рр. Микита Хрущов.

Наприкінці 50-х pp. промисловість стала розвиватися повільніше. У цих умовах з ініціативи першого секретаря ЦК КПРС (з вересня 1953 р.) і голови Ради Міністрів СРСР (з 1958 р.) М. Хрущова почалося здійснення реформ. Цілі реформ: вивести проми-словість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити права трудових колективів, зацікавити їх у резу-льтатах своєї праці; прискорити науково-технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону.Важливими факторами виконання цієї економічної програми вважалися:

- безупинний технічний прогрес;

- швидке зростання продуктивності праці;

-подальший розвиток усіх галузей промисловості;

Реформа управління призвела до певного скорочення адміністративно-управлінського апарату, було розширено склад і права місцевих органів влади, розширювалася компетенція місцевих рад у питаннях планування.Реформа управління промисловістю, підсилюючи позиції місцевих господарників, одночасно послабляла владу московської бюрократії. Ці консервативні сили відразу відчули, що втрачають контроль над економікою регіонів і країни в цілому. Невипадково вже через місяць після прийняття закону про децентралізацію управління була розпочата спроба державного перевороту в СРСР (маються на увазі дії так званої «антипартійної групи» в 1957 p.).

Економічні наслідки реформ для народного господарства країни в цілому виявилися невтішними. Планова економіка не могла ефективно діяти за директивними вказівками з різних центрів. Тому цілком закономірно, що через кілька років довелося знову повернутися до централізованого управління.

Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (*17 квітня 1894, Калинівка — † 11 вересня 1971) — перший секретар КПРС (1953—1964), Голова Ради Міністрів СРСР (1958—1964). Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом й уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. У доповіді на XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він оголосив боротьбу проти «культу особи» Сталіна, був ініціатором освоєння цілинних земель, перебудови управління промисловістю і сільським господарством (утворення промислових районів, поділ обкомів КПРС на сільські й міські) тощо.