2.1. Психологічні поняття та критерії професійної діяльності

Актуальне питання психології праці – питання про те, в якою мірою професійна успішність залежить від здібностей працівника, наскільки можлива компенсація і розвиток професійно значимих властивостей. Вирішуючи ці питання, психологія праці використовує теорію здібностей, яку розробили психологи Теплов Б.М., Рубінштейн С.Л., Мясищев В.М., Ананьєв Б.Г., Кова-льов А.Г. та ін. [3, 6, 10, 16]

“По-перше, під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особ-ливості, які відрізняють одну людину від іншої…

По-друге, здібностями називають не всі взагалі індивідуальні особливості, а лише ті, які стосуються успішності виконання якої-небудь діяльності…

По-третє, поняття “здібність” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже вироблені у цієї людини…” [ 3 ]

У цьому класичному визначенні здібностей, за Тепловим Б.М., централь-на ознака здібностей – успішність виконання діяльності.

Саме поняття “успішність” неоднозначне. Воно охоплює, передусім про-дуктивність праці. Для оцінки успішності має значення також якість продукції, безпомилковість дій. Щоб оцінити діяльність працівника, головне завдання якого – опрацювання інформації, використовують критерій пропускної здатнос-ті (кількість безпомилково перероблених в одиницю часу сигналів), який харак-теризує якісну і кількісні сторони діяльності. В деяких випадках не можна за-стосувати кількісну оцінку, оскільки високий заданий рівень надійності (помилковості), тому показником успішності може бути рівень складності об-числюваної задачі.

При однаковій об’єктивній цінності результатів сам процес продуктивної успішності може бути як оригінальним, так і індивідуально-своєрідним – зау-важив Мерлін В.С. і запропонував враховувати, оцінюючи здібності, оригіналь-ність і самобутність прийомів і способів роботи [ 8 ].

Поряд зі згаданими показниками успішності треба враховувати нервово-психічні затрати, які необхідні для досягнення результату, а також міра задоволеності працівника своєю працею.

Милерян Е.А. для оцінки роботи працівників ввів поняття “якість трудо-вої діяльності”, яке характеризується надійністю, ефективністю, різносторон-ністю, гнучкістю і темпами роботи. Надійність може бути виражена стабіль-ністю оптимального рівня працездатності в екстремальних умовах праці, за якою стоїть здатність працівника до економної витрати сил і розподілу їх в часі. Гнучкість виявляється в здатності людини своєчасно змінювати стратегію або спосіб проведення дій відповідно до змін умов праці. Показником гнучкості може слугувати час або швидкість зміни стратегій у відповідь на зміну ситуації. Під різносторонністю розуміють загальну кількість варіантів стратегій, прийо-мів і способів проведення дій, кожний із яких веде до досягнення поставленої мети праці. Основним показником різносторонності роботи Мілерян Е.А. вва-жає відсоткове відношення знайдених працівником рішень завдань до макси-мально можливої кількості варіантів рішень.

“Загальну оцінку якості праці працівника можна провести, знаходячи середньоарифметичні оцінки, виконані за всіма параметрами. Надалі є можли-вість шляхом використання апарату факторного аналізу виявити відповідні ва-желі для кожного з цих параметрів з тим, щоб ці ваги увити у формулу оцінки якості у виді поправочних коефіцієнтів” [9].

Чим складніша діяльність, тим більше показників використовують для її оцінки.

На підставі багатьох показників групу працюючих, яку обстежують, ділять за успішністю на декілька категорій, наприклад “сильні”, “середні”, “слабі”. Сучаснішою нам видається шкала успішності, яку запровадив Утюжников М.Д. [18]. Нижній рівень професійної успішності за цією шкалою позначають як номінальний, потім потенційний, перспективний і, нарешті, вищий – оптимальний.

Відповідність мірі прояву якоїсь індивідуальної психологічної якості високому рівню професійної успішності дає змогу вважати цю властивість професійно значимою, тобто відносити її до здібностей.

В якості здібностей можуть виступати і властивості індивідуума (особ-ливості його пізнавальної емоційної вольової діяльності) і відношення особис-тості. “Розв’язання життєвих завдань за всяких умов залежить від мобілізації можливостей особистості. Захоплення або байдужість, усвідомлення боргу або безвідповідальне відношення – це те, що мобілізує або деморалізує, розвиває або гальмує людину… Інтерес, захоплення, будь-яке до тої чи іншої форми діяльності є умовою й основою її успішності,” – говорив Мяніщев В.Н. на конференції з проблем здібностей [10]. Дослідник зауважує, що від властивостей індивідуума залежить тільки міра успішності результатів діяльності, а від влас-тивостей особистості залежить не тільки міра успішності результатів, а й інди-відуальні прийоми та способи виконання, за допомогою яких досягають успіш-них результатів, а також міра подолання несприятливих і протидіючих умов при досягненні успішного результату. У зв'язку з цим Мерлін В.С. пропонує розріз-няти в характеристиці здібностей два аспекти: кількісний (своєрідність індиві-дуальних прийомів) [8].

Ананьєв Б.Г., як передумову успішної діяльності вважає не просто суму необхідних властивостей, а відповідну структуру здібностей і обдарованості, їх “функціональний” склад, різне поєднання в ньому сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових та інших компонентів, які нерівномірно і своєрід-но розвиваються у різних видах діяльності. Вивчаючи ці структури, він пропо-нує враховувати функціональний склад тієї чи іншої діяльності [3]. Поеле-ментне зіставлення професійно значимих властивостей, яке йде від психо-техніки, замінюється завдяки зіставленню структур.

Отже, враховуючи теоретичні положення та досягнення вітчизняної науки у питаннях психології праці, основними методичними підходами до психо-логічних досліджень з метою профвідбору треба вважати: 1) вивчення цілісної особистості; 2) дослідження динамічних сторін особистості; 3) порівняльне вивчення діяльності людини в оптимальних і екстремальних режимах (відбира-ючи за професіями, які пов’язані з великою нервово-емоційною напруженістю); 4) спеціальне дослідження окремих властивостей особистості, які мають особ-ливе значення для цього виду трудової діяльності, серед багатьох індивіду-альних психологічних відмінностей варто вибирати найстійкіші, які мають здебільшого, консервативну біологічну основу. Такою основою є фізіологічні особливості людини, тобто основні властивості нервової системи або влас-тивості вищої нервової діяльності, зокрема три основні параметри нервової системи: сила, рухливість, урівноваженість. Сила нервової системи визначаєть-ся більшою або меншою здатністю витримувати довготривале концентроване збудження до розвитку позамежного гальмування. Рівень рухливості нервових процесів характеризується граничною швидкістю виникнення, протікання, закінчення, зміни збудливого і гальмівного процесів. Урівноваженість вивля-ється у рівному співвідношенні процесів збудження і гальмування або перева-жання одного процесу над іншим за силою чи рухливістю.

Критерії чи психологічного відбору визначають у зв’язку з конкретними особливостями тих професій, стосовно яких відбувається відбір. Досліджувати професійну придатність допомагає професіограма, а зокрема, психологічна її частина – психограма. У професіограмах зазначено вимоги до стану здоров’я працівника, до його здатності протистояти впливу середовища, в якому вико-нується професійна діяльність (у зв’язку з цим формують вимоги і до фізичної підготовленості). Психограма визначає “центр тяжіння” професії стосовно на-вантаження на психофізіологічні функції і вимоги до особистісних рис працівника-спеціаліста в цій професії. Перелік таких вимог покладено в основу психологічного обстеження при відборі кандидата на робочий пост, посаду. Саму технологію прогнозування успішності майбутньої діяльності кандидата і його відбір для конкретної професії детальніше розглянемо у наступному параграфі.

2.2. Цілі і завдання профорієнтаційної роботи психолога У профорієнтації традиційно виділяють наступні напрямки: профінформації, профагітація, профпросвітництво, профдіагностика і профконсультація. Профорієнтація передбачає широкий, що виходить за рамки психології та педагогіки, комплекс заходів з надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомогу у професійному самовизначенні. Два принципові відмінності між професійним і особистісним самовизначенням:

1. Професійне самовизначення більш конкретне, воно спрямоване на орієнтацію особистості у світі професії.

2. Професійне самовизначення більше залежить від зовнішніх впливів, а особистісне – в основному обумовлено внутрішніми факторами. Складність визначення самого поняття (сутності) самовизначення пов'язана ще і з тим, що є інші близькі поняття: самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення, які нерідко розкриваються "через захопленість значущою роботою" (А. Маслоу), через "справу", яку робить людина ( К. Яспрерс). П. Г. Щедровицький бачить сенс самовизначення здібності людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, в умінні переосмислювати власну сутність. В. Франкл визначає повноцінність людського життя через його здатність "виходити за межі самого себе», а головне - знаходити нові смисли в конкретній справі і у всьому своєму житті. Міркував про самовизначення і самореалізації, І. С. Кон пов'язує їх із справою (працею, роботою) і взаєминами з оточуючими людьми (спілкуванням). Все більше з'являється робіт, де робиться спроба якось пов'язати професійну діяльність з відношенням до світу, позначити зв'язок праці, життя, щастя і долі.

Все це дозволяє зробити висновок про нерозривний зв'язок професійного самовизначення з самореалізацією людини в інших важливих сферах життя. Сутністю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене віднайдення смислів роботи і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічної) ситуації. Співвідношення понять "професійне самовизначення", "профорієнтація" і "профконсультація" виглядає наступним чином. Профорієнтація є більш широким поняттям, що передбачає широкий, що виходить за рамки тільки педагогіки та психології, комплекс заходів з надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомогу у професійному самовизначенні. І профорієнтацію, і профконсультацию можна визначити як "орієнтування" школяра (оптанта), тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься з "самоорієнтуванням" учня, що виступає в ролі суб'єкта самовизначення.

Як змістовно-процесуальної моделі професійного самовизначення пропонується модифікований варіант схеми побудови особистого професійного плану, доповнений ціннісно-моральними компонентами самовизначення:

1. Усвідомлення цінності чесної (суспільно-корисної) праці (ціннісно-моральна основа самовизначення).

2. Загальна орієнтування в соціально-економічній ситуації в країні і прогнозування перспектив її зміни (облік конкретної соціально-економічної ситуації і прогнозування престижності обраного праці).

3. Усвідомлення необхідності професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації.

4. Загальна орієнтування у світі професійної праці (макроінформаціонная основа самовизначення).

5. Виділення далекої професійної мети (мрії) та її узгодження з іншими важливими життєвими цілями (дозвільний, сімейними, особистісними),

6. Виділення ближніх і найближчих професійних цілей як етапів і шляхів до далекої мети.

7. Знання про обираних цілях: професіях і спеціальностях, відповідних професійних навчальних закладах і місцях працевлаштування (мікроінформаційна основа самовизначення).

8. Подання про основні зовнішніх перешкоди "на шляху до виділених цілям.

9. Знання шляхів і способів подолання зовнішніх перешкод. 10, Подання про внутрішні перешкоди (недоліки), що ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх достоїнств, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив (самопізнання як важлива основа самовизначення).

10. Знання шляхів і способів подолання внутрішніх недоліків (і оптимального використання переваг), що сприяють підготовці до самостійного та усвідомленого вибору і майбутньої професійної діяльності.

11. Наявність системи резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом самовизначення.

12. Початок практичної реалізації особистої професійної перспективи і постійне вдосконалення (коригування) намічених планів.

Сутність, цілі і завдання профконсультаційної роботи психолога в школі багато в чому визначається віковими особливостями школярів, а також спеціфічекімі умовами тісної взаємодії педагогічного колективу та психолога. Традиційно профконсультанти головну увагу приділяють роботі з підлітками (особливо напередодні закінчення школи) і дорослому незайнятому і безробітному населенню. Розглядаючи основні етапи становлення професіонала, Е.А. Климов спеціально виділяє стадію "оптації" (від лат, optatio - бажання ви-6op.), Приблизно відповідну стадії "подростничество" (за Д. Б. Ельконін), коли людина приймає принципове рішення про вибір шляху професійного розвитку. Однак сам Е.А. Климов обумовлює, що в ситуації вибору може виявитися не тільки підліток, а й доросла людина, наприклад, людина, що міняє свою колишню професію або місце роботи, а також безробітний [1].

Розділ III. . Діагностика професійної спрямованості та індивідуально-психологічних особливостей