- •Філософія Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •В. X. Арутюнов, м. М. Демченко, с. Л. Йосипенко, і. С. Кабика, о. О. Круш, в. М. Мішин, н. Я. Станілевич
- •1. Навчальна програма курсу філософії та тематичні завдання для самостійної роботи
- •1.1. Мета і завдання курсу
- •1.2. Бюджет часу
- •1.3. Тематичний план теоретичного (лекційного) курсу
- •1.3.2. Зміст модулів
- •Тема 1. Предмет філософії
- •Тема 2. Філософія Стародавнього світу
- •Тема 3. Філософія Середньовіччя
- •Тема 4. Філософія Нового часу
- •Тема 5. Німецька класична філософія
- •Тема 6. Історія філософії України
- •Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії (XX cm.)
- •Тема 8. Проблема систематизації філософського знання
- •Тема 9. Онтологія
- •Тема 10. Гносеологія
- •Тема 11. Соціальна філософія і філософська антропологія
- •Тема 12. Філософія і методологія соціального і економічного пізнання
- •1.4. Тематичний план семінарських занять
- •1.4.1. Плани семінарських занять
- •Тема 1. Предмет філософії (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 2. Філософія Стародавнього світу (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 3. Філософія Середньовіччя (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 4. Філософія Нового часу (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 5. Німецька класична філософія (2 год.)
- •Література
- •Тема 6. Історія філософії України (4 год.)
- •Л ітература
- •Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії (4 год.)
- •Л ітература
- •Тема 8. Проблеми систематизації філософського знання (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 9. Онтологія (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 10. Гносеологія (2 год.)
- •Л ітература
- •Тема 11. Соціальна філософія і філософська антропологія (4 год.)
- •Л ітература
- •Тема 12. Філософія і методологія соціального і економічного пізнання (2 год.)
- •Л ітература
- •1.5. Тематичний план завдань з срс (самостійної роботи студентів)
- •1.5.1. Зонд-тест з теми «предмет філософії»*
- •1.5.2. Експрес-тести Експрес-тест № 1 (Тема 1)
- •Експрес-тест № 10 (Тема 10)
- •1.5.3. Тест «100 філософських шкіл»
- •1.5.4. Тест «хто є хто» (сто імен філософів)
- •1.5.5. Завдання для складання частотного словника: 100 базових філософських понять*
- •1.5.6. Теми для написання рефератів
- •1.6. Основні вимоги до знань, умінь та навичок студентів
- •1.7. Система поточного та підсумкового контролю
- •1.7.1. Оцінка знань студентів за рейтинговою системою контролю
- •1.7.2. Нова система оцінок знань студентів
- •Вимоги до відповіді студента
- •Зразок екзаменаційного білета
- •1.7.3. Підсумковий тест (100 питань з 10 модулів) Експрес-тест (версія: «Так» — «Ні»)
- •Експрес-тест (аналітична версія)
- •Доповніть категорії «До пари» та визначте їх:
- •Тест «Що вам відомо про філософські школи?»
- •Тест «Структура філософського знання»
- •Хто є хто (перша версія)
- •Хто є хто? (друга версія)
- •Кому і до якого напряму філософії належать ці твердження?
- •Зробіть поділ понять:
- •Закінчення
- •1.8. Література Підручники, навчально-методичні посібники та довідкові видання
- •Першоджерела
- •2. Конспект лекцій з курсу філософії*
- •2.1. Тема 1. Предмет філософії
- •Конспективний виклад теми
- •1. Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти
- •2. Поняття та типи світогляду
- •3. Предмет філософії та особливості філософського мислення
- •4. Основне питання, методи і функції філософії
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Тема 2. Філософія стародавнього світу
- •Конспективний виклад теми
- •1. Історія філософії як наука та принципи її періодизації
- •2. Історичні типи філософії
- •3. Давньоіндійська філософія
- •4. Філософія стародавнього Китаю
- •5. Антична філософія
- •Питання для самоконтролю
- •2.3. Тема 3. Філософія середньовіччя
- •Конспективний виклад теми
- •1. Загальна характеристика філософії Середньовіччя, основні етапи її розвитку
- •2. Основні напрями середньовічної філософії (номіналізм та реалізм)
- •3. Загальна характеристика та світоглядні основи епохи Відродження
- •4. Діалектика епохи Відродження
- •5. Натурфілософія епохи Відродження
- •6. Реформація, її ідеї
- •Питання для самоконтролю
- •2.4. Тема 4. Філософія нового часу (XVII—XVIII ст.)
- •Конспективний виклад теми
- •1. Історичні передумови появи філософії Нового часу та її загальна спрямованість
- •2. Характеристика діяльності основних філософів цієї епохи
- •3. Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- •4. Французький матеріалізм XVIII ст.
- •Питання для самоконтролю
- •2.5. Тема 5. Німецька класична філософія
- •Конспективний виклад теми
- •1. Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії
- •2. Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •3. Об’єктивний ідеалізм г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •4. Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л. Фейєрбаха
- •5. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й. Фіхте
- •6. «Філософія тотожності» законів природи і мислення ф. Шеллінга
- •Питання для самоконтролю
- •2.6. Тема 6. Історія філософії України
- •Конспективний виклад теми
- •1. Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі. Філософські, етичні та соціально-політичні ідеї в поглядах Іларіона, Володимира Мономаха, Кирила Туровського та ін.
- •2. Києво-Могилянська академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів
- •3. «Філософія серця» Григорія Сковороди
- •4. Проблема людини та нації у творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Філософські погляди т. Шевченка
- •5. «Філософія серця» п. Юркевича та його ставлення до матеріалізму л. Фейєрбаха та м. Чернишевського
- •6. «Філософія серця» та її вплив на формування філософських концепцій в. Соловйова, м. Бердяєва, с. Франка, п. Флоренського, в. І. Вернадського
- •7. Філософські погляди і. Франка, Лесі Українки, м. Драгоманова, с. Подолинського, м. Грушевського та їх вплив на формування національної самосвідомості українського народу
- •Питання для самоконтролю
- •2.7. Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії
- •Конспективний виклад теми
- •1. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення
- •2. Діалектичний та історичний матеріалізм
- •3. Позитивізм і неопозитивізм
- •4. Філософія життя
- •5. Філософська антропологія
- •6. Герменевтика
- •7. Структуралізм
- •8. Екзистенціалізм
- •9. Неотомізм
- •10. Ірраціоналізм
- •11. Фрейдизм та неофрейдизм
- •Питання для самоконтролю
- •2.8. Тема 8. Проблема систематизації філософського знання
- •Конспективний виклад теми
- •1. Проблема систематизації основних галузей філософії
- •Систематизація основних галузей філософії*
- •2. Проблема структурування філософії
- •3. Принципи і основи побудови філософської теорії
- •4. Проблема систематизації законів і категорій філософії
- •Питання для самоконтролю
- •2.9. Тема 9. Онтологія
- •Конспективний виклад теми
- •1. Сутність, проблеми і основні форми буття
- •2. Буття матеріального. Сутність матерії
- •3. Основні форми існування матерії
- •4. Проблема єдності світу
- •5. Свідомість як відображення буття
- •6. Закони розвитку буття
- •Питання для самоконтролю
- •2.10. Тема 10. Гносеологія
- •Конспективний виклад теми
- •1. Природа і призначення процесу пізнання
- •2. Практика як основа і рушійна сила пізнання
- •3. Пізнання як процес відображення реальної дійсності, його основні види
- •4. Поняття істини, її види, шляхи досягнення
- •5. Практика, як критерій істини, її абсолютний і відносний характер
- •6. Специфіка наукового пізнання
- •7. Поняття науки, її види і функції
- •8. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання
- •9. Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального дослідження
- •Наукове пізнання
- •Питання для самоконтролю
- •2.11. Тема 11. Соціальна філософія: філософська антропологія
- •Конспективний виклад теми
- •1. Поняття суспільства
- •2. Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства
- •3. Філософська антропологія про людину
- •4. Закони суспільства, їх характер і особливості
- •5. Соціально-філософський зміст категорії «суспільне виробництво»
- •6. Поняття суспільно-економічної формації та її структура
- •7. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу
- •8. Суспільний прогрес, його критерії, типи та напрями розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •2.12. Тема 12. Філософія і методологія соціального та економічного пізнання
- •Конспективний виклад теми
- •1. Методології та стилі мислення
- •2. Рівні методологій
- •3. Основні методи наукового пізнання
- •4. Економічна діяльність і мораль
- •5. Проблема гуманізації економічної освіти
- •Питання для самоконтролю
- •3. Питання для підготовки студентів до іспиту з філософії
- •VIII. Тест «Xто є хто» (Друга версія)
- •2. Конспект лекцій з курсу філософії
Питання для самоконтролю
-
Визначте сутність предмета філософії та її значення для людини і суспільства. Покажіть її особливість як науки. У чому полягає її гуманістичний характер.
-
Дайте визначення світогляду та охарактеризуйте його історичні типи.
-
Визначте і охарактеризуйте основне питання філософії та його дві сторони. Яке значення має це питання для вирішення матеріалістичного розуміння історії?
-
Назвіть основні методи в філософії і дайте їм відповідну характеристику.
-
Назвіть і охарактеризуйте основні функції філософії і покажіть їх значення для теоретичної та практичної діяльності фахівця-економіста.
Філософський словник до теми: світогляд, філософія, основне питання філософії, матеріалізм, ідеалізм, монізм, дуалізм, плюралізм, агностицизм, метод, діалектика, метафізика, гносеологія, методологія, теорія.
2.2. Тема 2. Філософія стародавнього світу
Вивчення цієї теми здійснюється за таким планом:
1. Історія філософії як наука та принципи її періодизації.
2. Історичні типи філософії.
3. Давньоіндійська філософія.
4. Філософія Стародавнього Китаю.
5. Антична філософія.
Конспективний виклад теми
1. Історія філософії як наука та принципи її періодизації
Філософію можна краще зрозуміти, якщо вивчити її історію. Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи її періодизації, основу яких становить розуміння того, що єдиний історико-філософський процес водночас поєднує в собі різноманітні вчення, школи, напрями, відмінність між якими визначається такими основними чинниками:
-
ступінь розвитку продуктивних сил, зрілість суспільних відносин;
-
ступінь розвитку загальної культури і науки;
-
світоглядні умови та філософські джерела.
Вивчаючи історію філософії, звертаємо увагу на те, що її періодизація в цілому збігається з періодизацією загальної історії, але кожний історичний тип філософії не є прямим відображенням історії, історичного періоду, а виступає результатом її осмислення, у якому значну роль відіграють попередні філософські вчення. Кожний історичний етап у розвитку філософії має свої особливості, і ці особливості випливають із вирішення головних проблем, які постають перед філософами того чи іншого періоду, а саме: проблеми буття, пізнання, людини, її місця і ролі у суспільному житті, чому і як розвивається суспільство, природа, ставлення до природи тощо.
Такий проблемний аналіз якраз і допоможе визначити історичні типи та своєрідність філософської думки різних народів у різні періоди історії.
2. Історичні типи філософії
Історичні типи філософії такі:
-
Філософія Стародавнього Сходу. Філософія античності.
-
Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження.
-
Філософія Нового часу та Просвітництва.
-
Класична німецька філософія.
-
Сучасна світова філософія (позитивізм, екзистенціалізм, психоаналіз, марксизм та ін.).
-
Філософська думка в Україні.
3. Давньоіндійська філософія
Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н. е. в Стародав-
ній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі:
-
стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза;
-
поява товарно-грошових відносин;
-
виникнення держави;
-
зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень;
-
розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення.
Спільність генези не виключає своєрідності шляхів формування систематизованого філософського знання. Філософія Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю має ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед чиновницько-бюрократична система в Китаї та кастовий устрій в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій. Це, в свою чергу, зумовило перевагу у світогляді східних країн релігійно-етичної проблематики над науково-теоретичною, ідеалізму — над матеріалізмом.
Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих «даршанах». Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. «Веда» (в перекладі з санскриту означає «знання») — це збірник текстів на честь богів. До складу даршан астиків входили такі школи, які визнавали авторитет Вед. Це ортодоксальні вчення: веданта, санкх’я, йога, ньяя, вайшешика, миманса. До складу даршан нестиків (неортодоксальні школи) входили вчення: чарваків, буддизму, джайнізму. Одним з найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його прихильники вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні початку, ні кінця. З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло.
Тіло — це зовнішня оболонка душі (атман). Душа вічна, безсмертна, але оскільки людина занадто прив’язана до свого тіла, до земного існування, то душа людини, хоч і є втіленням духу брахмана, все ж відрізняється від нього, а тому підкоряється закону необхідності (кармі). Закон необхідності (карма) змушує душу щоразу після смерті тіла переселятися до іншого тіла, і душа людини завжди входить в оболонку, котра залежить від діянь її у минулому житті. Потік цих перевтілень (самсара) триває нескінченно довго. Якщо ж людина може звільнитися від повсякденних життєвих турбот, її душа перестає бути зв’язаною з цим тлінним світом, тоді і реалізується її тотожність з Брахманом.
Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VI—V ст. до н. е. і в ході історичного розвитку стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом. Згідно з легендою, засновником буддизму був Сіддхартха із роду Гаутами. Сіддхартха, він же Шак’я-Муні, майбутній Будда, народився у сім’ї вельможного князя Шуддходані. Він навчався у брахманських учителів і у віці 29 років покинув палац, щоб жити аскетом. Шляхом внутрішнього споглядання прозрів і пізнав вічні істини:
-
Життя — це страждання.
-
Страждання має свою причину.
-
Корінь страждання — жадоба до життя.
-
Шлях виходу із страждання має 8 ступенів самовдосконалення, кінцевою метою якого є стан вічного блаженства — «нірвана».
З точки зору буддизму, світ — це єдиний потік матеріальних і духовних елементів — «дхарм». На основі староіндійських уявлень про переселення душ буддизм висунув догму про переродження живих істот, стверджуючи, що смерть живої істоти є не що інше, як вияв розпаду певної комбінації дхарм, після чого утворюється нова комбінація дхарм.
Нові комбінації дхарм визначаються кармою — сумою всіх гріхів і добрих справ у попередньому переродженні. Ідеалом, за вченням буддизму, є досягнення нірвани — повного завершення процесу перероджень і позбавлення таким чином страждань, які становлять сенс життя. У цьому вченні вперше чітко виражено ідею про розвиток людини, її безперервне вдосконалення.
Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання.
Вчення про буття. В основі буддійського вчення про природу речей лежить вчення про дхарми — «носії своєї ознаки — частинки, або елементи». За вченням буддистів, дхарми — це частинки, що являють собою ніби тканину світової речовини. Вони проникають в усі явища психічного і матеріального світів і перебувають у русі, кожну секунду спалахуючи і згасаючи. Кожний рух означає породження нового спалаху і нового затухання. В буддійській філософії прийнято порівнювати світло з потоком, який
тече з самого початку, вічно змінюючись і перероджуючись. Було розроблено кілька класифікацій дхарм-елементів. Ранній буддизм вже знав про поділ буття на виявлене — сансара і буття невиявлене — нірвану. Перебуваючи у вічній круговерті, виявлене буття пов’язане з стражданням. До звільнення з цього стану веде шлях пізнання — восьмичленний шлях морального поділу. Буддизм утверджував єдність матеріального і психічного світів.
Вчення про пізнання. В теорії пізнання у буддистів не існує різниці між чуттєвою та розумовою формами, пріоритет надається практиці. Практика споглядання, роздумів є основним засобом пізнання навколишнього світу. Проблема людини. Буддизм заперечував існування душі, тобто окремої духовної істоти всередині людини. Буддисти заперечували існування і окремого атмана поза п’ятьма групами елементів, які становлять людську особистість, її психічні і матеріальні якості. Ці п’ять елементів такі: свідомість, уява; почуття; кармічні сили; матеріальна оболонка людської особистості.
У цій схемі немає місця жодному низькому началу. Людська особистість, як і все у світі, підкоряється закону причини і наслідку, вираженому в 12-членній формулі причинного зародження. Окремішнє людське життя — це результат попередніх існувань. Свідомість, протікаючи через індивідуальний потік — земне життя, через проміжний етап і наступний за цим стан нового переродження, кожної секунди змінює свій зміст.
Це вічне становлення в староіндійській філософії прирівнюється до полум’я свічки, коли перебіг спалахування і згасання є безперервним і створює враження сталості. Наближення до буття не виявленого, до нірвани порівнюються із затуханням вогню, але цей вогонь ніколи не зникає, він переходить у інший стан. Буддистам, як і стародавнім грекам, властиве стихійно-діалектичне мислення.
Поряд з ідеалістичним напрямом розвитку філософії в Індії розвивалось і стихійно-матеріалістичне вчення — чарвака, однією з форм цього вчення є локаята, яку іноді ототожнюють з чарвакою.
Чарвака утверджує єдиною реальністю, що існує в світі, матерію. За основу світу вона визнає наявність чотирьох елементів: земля, вода, вогонь, повітря. Звідси походить назва школи («чар» — чотири, «вак» — слово). В теорії пізнання істинним чарвака вважає тільки те, що дається людині у відчутті. Особливістю учення чарваків є розробка етичної концепції, згідно з якою поняття добра і зла — ілюзорні, створені людською уявою. За вченням чарваків, реальними є тільки страждання і насолода чуттєвого буття. Спростовуючи необхідність аскетичного способу життя, яке запроваджували інші індійські релігійні системи, чарваки утверджують єдину мету людського буття — одержання насолоди. Чарваки виступали з критикою релігії, зокрема буддизму.