8.5. Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в довгостроковому періоді

Модель AD–AS у довгостроковому періоді відрізняється від такої самої моделі у короткостроковому періоді, розглянутої у підрозд. 8.4, лише розміщенням кривої AS. Якщо в моделі короткострокового періоду вона має висхідний нахил, то в моделі довгострокового періоду має конфігурацію вертикальної прямої, яка проходить через точку В', що відповідає рівню виробництва за умов повної зайнятості. Крива ж AD у цій моделі зберігає ту саму конфігурацію, яку має і в моделі короткострокового періоду (рис. 8.7).

Рис. 8.7. Модель рівноваги AD–AS у довгостроковому періоді

Оскільки розміщення кривої сукупної пропозиції в цих двох моделях істотно відрізняються, їх позначають по-різному: у моделі короткострокової рівноваги – SRAS, а в моделі довгострокової рівноваги – LRAS. Тому на рис. 8.7 модель довгострокової рівноваги представлена кривими AD₀ та LRAS. Решта кривих (AD₁, SRAS₀, SRAS₁) відображають короткострокові зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції в процесі формування довгострокової рівноваги.

Крива довгострокової пропозиції (LRAS) має дві характерні ознаки:

1. вертикальну конфігурацію, що означає незалежність зміни обсягу сукупної пропозиції та виробництва від зміни сукупного; попиту, а отже, від пропозиції грошей, що підтверджує нейтральність останніх;

2) проходження через точку В', що означає адекватність її природному рівню обсягу виробництва, який досягається в умовах повної зайнятості. Це означає, що як би не відхилялися криві попиту і пропозиції від рівноважного рівня і як би не коливався обсяг поточного виробництва в короткострокових періодах, зрештою вони повертаються на природний рівень В'.

Таку трансформацію короткострокових коливань у довгострокову стабільність сукупної пропозиції на рівні природного обсягу виробництва можна пояснити тим, що економічні агенти поступово усвідомлюють тимчасовість відхилення фактичних цін від очікуваних і змінюють свої прогнози так, що ці відхилення врешті-решт зовсім зникають. Після цього у фірм зникають будь-які ілюзії щодо зростання тільки їх цін та стимули до посилення ділової активності, унаслідок чого сукупна пропозиція повертаєть­ся на рівень природного обсягу виробництва.

На рис. 8.7 у моделі довгострокової рівноваги ці процеси відображені так.

Припустимо, що початкова рівновага встановилася в точці перетину кривої попиту AD0 та короткострокової кривої пропозиції SRAS₀ (точка А₀), яка відповідає природному (максимальному) рівню виробництва і рівноважному рівню цін Ц₀. Під впливом зміни пропозиції грошей сукупний попит значно і раптово зріс, тому крива AD змістилася з положення AD₀ у положення AD₁ (операція 1). Доки фірми не усвідомили загального зростання цін і очікують підвищення лише цін на свою продукцію, зростуть ділова активність, обсяги поточного виробництва і сукупна пропозиція, про що свідчить зміщення точки В з позиції В' у позицію В" (операція 2).

У міру зміщення кривої AD вправо до фірм приходить усвідомлення того, що зростання цін набуває загального характеру і посилення ділової активності та збільшення пропозиції втрачають сенс. Реакцією на це стане зменшення сукупної пропозиції, і її крива зміститься вліво, в позицію SRAS₁, де вона перетнеться з кривою AD₁ у точці А₁ (операція 3). До нової точки перетину кривих будуть підвищуватися всі ціни, і сукупний їх рівень установиться на рівні Ці (операція 4). Якщо нова точка рівноваги А₁ виявилась на одній вертикальній прямій з точкою А₀, то це свідчить про те, що в економіці встановилась довгострокова рівновага зі збереженням попереднього рівня виробництва і сукупної пропозиції. Отже, з усіх економічних змінних, які задіяні в цій моделі, змінився лише загальний рівень цін. Це є наочним підтвердженням загальновизнаного висновку, що в довгостроковому періоді зростання пропозиції грошей не впливає на обсяги виробництва, демонструючи свою нейтральність, а збільшує лише ціни, тобто генерує інфляцію.

Якби пропозиція грошей помітно знизилася, то крива сукупного попиту AD₀ змістилась би вліво і вниз від точки А0 і всі процеси розгортались би в зворотному напрямі. З'явились би очікування фірм щодо зниження цін на свою продукцію і спровоковане ним «затухання» ділової активності та зменшення обсягів виробництва і пропозиції. Але коли фірми усвідомлять загальний характер зниження цін, за якого відносні ціни залишились незмінними, вони активізують виробництво і пропозицію. Крива SRAS зміститься вправо від точки А₀, а місце перетину її з новою кривою AD виявиться під точкою А₀. Новій точці рівноваги відповідатиме знижений проти Ц₀ рівень цін. Отже, і в цьому разі підтверджується висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді.