- •1. Основні визначення міжнародного гуманітарного права
- •1.1. Загальні положення
- •1.2. Основні терміни і поняття міжнародного гуманітарного права
- •1.3. Заборонені методи і засоби ведення воєнних дій
- •1.4. Особливості застосування норм міжнародного гуманітарного права у внутрішніх збройних конфліктах (збройних конфліктах неміжнародного характеру)
- •Загальні обов’язки командувачів, командирів (начальників) щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права
- •1. 6. Обов'язки помічника командира військової частини з правової роботи (юрисконсульта військової частини) – юридичного радника щодо забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права
- •Обов’язки військово-медичного персоналу, щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права
- •1. 8. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення воєнних дій
- •2.1. Загальні положення
- •2. 2. Особливості управління об’єднаннями, з’єднаннями, військовими частинами та підрозділами з урахуванням вимог міжнародного гуманітарного права
- •2.3. Особливості організації та ведення воєнних дій
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Особливості організації та ведення воєнних дій в обороні
- •2.3.3. Особливості організації та ведення воєнних дій під час наступу
- •2.3.4. Особливості організації та ведення воєнних дій під час зміни військ (сил)
- •2.3.5. Особливості ведення воєнних дій в особливих умовах
- •2.3.6. Особливості організації та здійснення пересування військових частин і підрозділів
- •2.3.7. Особливості розташування військових частин і підрозділів на місці
- •2.3.8. Особливості дій військових частин і підрозділів під час їх участі у проведенні миротворчих операцій
- •2.4. Особливості координації і здійснення вогневого ураження противника
- •2.5. Поводження із жертвами збройних конфліктів, медичним і духовним персоналом противника
- •2.5.1. Загальні положення
- •2.5.2. Поранені, хворі і особи, які потерпіли корабельну аварію (аварію літального апарата)
- •2.5.3. Поховання тіл загиблих (померлих) у збройних конфліктах
- •2.5.4. Військовополонені
- •2.5.5. Цивільне населення
- •2.5.6. Медичний і духовний персонал противника
- •2.5.7. Військові перевезення
- •2.5.8. Медичні (санітарні) перевезення
- •2.5.9. Перемир'я і закінчення воєнних дій
- •2.5.10. Загальні правила дій військ (сил) на окупованій території
- •3. Врахування норм міжнародного гуманітарного права під час організації бойового забезпечення
- •3.1. Розвідка
- •3.2. Радіоелектронна боротьба
- •3.3. Тактичне маскування
- •3.4. Інженерне забезпечення
- •3.5. Радіаційний, хімічний, біологічний захист
- •3.6. Морально-психологічне забезпечення
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Особливості ведення воєнних дій об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами та підрозділами Військово-Повітряних Сил (Повітряних Сил) Збройних Сил України
- •4.2.1. Загальні положення
- •4.2.2. Перехоплення, огляд і обшук цивільних літальних апаратів
- •4.2.3. Захоплення цивільних літальних апаратів і вантажів противника
- •4.2.4. Дії щодо цивільних літальних апаратів нейтральних держав у зоні збройного конфлікту
- •Особливості ведення воєнних дій об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами та підрозділами Військово-Морських Сил Збройних Сил України7
- •4.3.1. Загальні положення
- •4.3.2. Захоплення та знищення суден і вантажів противника
- •4.3.3. Дії щодо нейтральних торгових суден у зоні збройного конфлікту
- •5. Вивчення норм міжнародного гуманітарного права
- •5.1. Вивчення норм міжнародного гуманітарного права у системі оперативної (бойової ) підготовки
- •5.2. Вивчення норм міжнародного гуманітарного права у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів
3.3. Тактичне маскування
3.3.1. Під час організації та проведення заходів щодо маскування військових об'єктів, озброєння і військової техніки забороняється використовувати:
-
міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки і сигнали (додаток 2 до Керівництва);
-
прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об'єднаних Націй;
• присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб з метою приховати (захистити) визначені райони, воєнні об'єкти, озброєння і техніку від розвідки противника.
3.4. Інженерне забезпечення
-
За будь-яких умов обстановки забороняється застосовувати мінно-вибухові загородження проти цивільного населення і цивільних об'єктів.
-
Під час будь-якого встановлення мін, якщо можливе ураження цивільного населення, проводиться завчасне його оповіщення, за винятком випадків, коли цього не дозволяє зробити обстановка, що склалася.
3.4.3. Особливостями застосування протипіхотних мін відповідно до вимог норм міжнародного гуманітарного права є:
• обмеження і проведення додаткових заходів, вказаних у додатку 3 до Керівництва;
• фіксація (реєстрація) у відповідних документах встановлених мінно-вибухових загороджень;
• ліквідація мінно-вибухових загороджень після припинення активних воєнних дій.
3.4.4. Дозволяється застосовувати без позначення, огородження і будь-яких інших обмежень:
-
будь-які типи протипіхотних мін із неконтактним підривним пристроєм;
-
усі міни спрямованої дії із будь-якими типами підривачів, якщо вони встановлюються на термін до 72 годин і забезпечується постійне спостереження за ними з метою недопущення до них цивільних осіб;
-
усі типи протипіхотних мін у керованому по проводах (радіо) варіанті, коли їх підривання відбувається за командою оператора;
• усі типи протипіхотних мін із підривачами уповільненої дії.
3.4.5. Реєстрація місцезнаходження мін, що не є встановленими дистанційно, мінних полів, мінних районів, мін-пасток і інших пристроїв здійснюється у встановленому порядку за допомогою прив'язки до координат не менше ніж двох вихідних точок.
3.4.6. Мінні поля, на яких встановлені протипіхотні міни, що не відповідають встановленим вимогам, по винні позначатися і огороджуватися.
Позначення здійснюється знаками, зрозумілими і видимими будь-якій людині, яка наближається до меж мінного поля (додаток 2 до Керівництва).
-
Якщо в наказі старшого командира (начальника) відсутні вказівки про установлення огородження, то рішення про це, на підставі вивчення і оцінки обстановки в районі дій підрозділу, приймає командир підрозділу, який здійснює мінування.
-
Огородження мінного поля може бути виконане колючим дротом або шляхом використання будь-яких інших засобів, що ускладнюють проникнення людини на мінне поле.
Після встановлення мін у такому позначеному та огородженому районі мінне поле повинно знаходитися під відповідним спостереженням.
-
Обов'язковому позначенню та огородженню підлягають усі загородження, які встановлюються із протипіхотних фугасних мін, осколкових мін фугасного ураження та інших мін із контактними механічними або електромеханічними підривачами.
-
У разі встановлення мінно-вибухових загороджень на передньому краї (на лінії зіткнення) вручну із використанням переносних комплектів мінування, якщо існує пряма загроза ураження особового складу під час виконання робіт щодо огородження мінно-вибухових загороджень, дозволяється не встановлювати огородження і позначення мінно-вибухових загороджень із протипіхотних фугасних, осколкових кругового ураження і протипіхотних касетних мін.
Проте, коли обстановка зміниться і загрози ураження особового складу не існуватиме, огородження повинно бути встановлене у найкоротші терміни.
-
У ході воєнних дій мінно-вибухові загородження, що встановлені в промаркованому периметрі, передаються за встановленим порядком від одних військових частин іншим або знищуються (знімаються) перед залишенням району.
-
Після припинення воєнних дій, з метою захисту цивільних осіб від впливу протипіхотних мін, усі мінні поля, міни та міни-пастки розміновуються (знищуються) або залишаються в межах обгородженого і позначеного периметра, який знаходиться під відповідним спостереженням.