2.5.10. Загальні правила дій військ (сил) на окупованій території

2.5.10.1. Дії військ (сил) на окупованій території по­винні відповідати вимогам норм міжнародного гу­манітарного права.

Територія вважається окупованою, якщо вона знахо­диться під владою збройних сил противника. Окупація (пункт 1.2.8 Керівництва) поширюється лише на ті ра­йони, де така влада встановлена.

Територія вважається окупованою навіть тоді, коли сто­рона, яка її скуповує, не зустрічає ніякого збройного опору.

11. Командир з'єднання, військової частини, розташованого (розташованої) на окупованій території, зобов'язаний, шануючи чинні в ній закони, вживати всіх можливих заходів щодо забезпечення суспільного поряд­ку і безпеки, запобігання грабіжництва та незаконної конфіскації майна.

У зв'язку із воєнним станом щодо цивільного насе­лення можуть бути вжиті додаткові заходи безпеки та контролю.

3. Державі-окупанту забороняється змінювати статус службових осіб або суддів. Водночас їй надається право знімати службових осіб з посад.

4. Держава-окупант може приймати нові нормативно-правові акти, які передбачають кримінальну відповідальність із тим, щоб забезпечити:

• виконання своїх обов'язків щодо захисту цивільного населення;

• нормальне управління окупованою територією;

• безпеку своїх громадян.

Нові закони та інші нормативно-правові акти щодо кримінальної відповідальності повинні публікуватись мовою, яка зрозуміла для місцевого населення.

2.5.10.5. Від правоохоронних органів окупованої території забороняється вимагати:

• сприяння щодо забезпечення виконання наказів про використання населення у воєнних цілях;

• безпосередньої участі у воєнних діях.

2.5.10.6. Щодо населення окупованої території забо­роняється:

• примушувати служити його у збройних силах окупаційних військ;

• захоплювати його як заручників;

• застосовувати заходи фізичного і психологічного на­сильства для одержання відомостей воєнного характеру.

Життя, сім'я, власність та звичаї цивільного насе­лення повинні шануватися.

Водночас населення окупованої території може залуча­тися до примусової праці у межах окупованої території в інтересах життєзабезпечення окупаційних військ або само­го цивільного населення (крім притягнення до роботи на воєнних об'єктах і оборонних спорудженнях). У цьому ви­падку необхідно дотримуватися вимог законів про умови праці, які чинні на окупованій території. Особи, молодші 18 років, не можуть бути направлені на примусові роботи.

7. Забороняється депортація (пункт 1.2.15 Керівництва) цивільного населення з окупованої тери­торії на територію іншої держави.

Виходячи із інтересів забезпечення безпеки цивільно­го населення або ж із умов воєнної необхідності, припус­кається його тимчасова евакуація в глибину окупованої території.

8. Забороняється навмисно знищувати майно, що становить приватну, колективну або державну власність.

9. Командувач, командир (начальник) повинен сприяти забезпеченню постачання цивільного населення продовольством і медикаментами, а також організовува­ти взаємодію із гуманітарними організаціями з питань постачання гуманітарних вантажів.

2.5.10.10. З метою забезпечення безпеки своїх військ (сил) на окупованій території припускається роззброєння персоналу місцевої цивільної оборони.

Водночас забороняється встановлювати обмеження щодо його діяльності, які ускладнюють виконання ним функціональних обов'язків.

2.5.10.11. Тимчасово, і лише у разі нагальної не­обхідності, припускається використання цивільних лікарень для догляду за військовими пораненими та хворими. Таке використання можливе лише за умови, що хворим, які знаходяться в лікарнях, будуть надані належні умови лікування та догляд, а решта цивільно­го населення буде забезпечена за необхідності медичною допомогою.