- •Вступ до літературознавства
- •Плани семінарських та практичних занять з методичними вказівками
- •Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •2. Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3. Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •4. Готуючись до відповіді на питання № 4, необхідно:
- •5. Готуючись до відповіді на питання № 5, необхідно:
- •6. Готуючись до відповіді на питання № 6, необхідно:
- •7. Готуючись до відповіді на питання № 7-10, необхідно:
- •8. Виконати у письмовій формі завдання для самостійної роботи (дивись пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •1.Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •2.Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3.Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •4. Виконати у письмовій формі завдання для індивідуальної та самостійної роботи (дивись пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •3.Виконати у письмовій формі завдання для індивідуальної та самостійної роботи (дивись пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •Допоміжний теоретичний матеріал для підготовки до семінарських занять
- •Тема. Роди й жанри літератури. До питання № 1.
- •До питаннь № 2, 3, 4.
- •Приклади.
- •До питання № 5.
- •До питання № 6.
- •До питання № 7. Великі епічні жанри: епопея, роман, роман-епопея.
- •Середній епічний жанр – повість.
- •Малі епічні жанри.
- •До питання № 8.
- •До питання № 9.
- •До питання № 10.
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема. Персонаж, засоби розкриття його характеру. До питання № 1.
- •До питання № 2.
- •До питання № 3.
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема. Форми та прийоми комічного. До питання № 1.
- •До питання № 2.
- •До питання № 3.
- •До питання № 4.
- •До питання № 5.
- •Довідковий матеріал
- •Завдання для модульного контролю ПеРший модульний контроль
- •1. Дати визначення, характеристику.
- •Другий модульний контроль
- •1. Дати визначення, характеристику
- •2. Визначте вид тропу, поетичної фігури, рими, розміру у запропонованих викладачем текстах (практичне завдання).
- •3. Тести на знання теорії літератури. Питання для підсумкового контролю
- •Самостійна та індивідуальна робота завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „роди та жанри”.
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”. Завдання для самостійної роботи.
- •(Ф.С. Фіцджеральд, переклад м. Пінчевського). Індивідуальне завдання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”.
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „комічне як естетична категорія”. Завдання для самостійної роботи.
- •2. Визначити форми та прийоми комічного.
- •Завдання для самостійного виконання до практичного заняття „тропи та фігури”.
- •Тексти, у яких треба виділити тропи та фігури.
- •Підсумкове індивідуальне завдання
- •Орієнтовний список термінів для диктантів та словника
- •Вимоги до оформлення словника.
- •Завдання для самостійного виконання підвищеної складності
- •4. Проаналізуйте вірш е.По „Дзвони”. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семинарах (ключові терміни виділені жирним шрифтом). Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.
- •5. Проаналізуйте вірш е.По „Ельдорадо”. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семинарах (ключові терміни виділені жирним шрифтом). Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.
- •7. Перекладіть, виділіть та визначте тропи та фігури, тип строфи та рими.
- •20. Прочитайте уривок з драми б. Шоу «Пігмаліон». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •21. Прочитайте зразки поезії нонсенсу (безглуздої поезії) е. Ліра. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •22. Прочитайте уривок з ліричної драми п.Б. Шеллі «Звільнений Прометей». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •23. Прочитайте «Оду західному вітру» п.Б. Шеллі. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •24. Прочитайте уривок з поеми Дж. Кітса «Гіперіон». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •25. Прочитайте вірш п.Б. Шеллі «Гімн Пана». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •26. Прочитайте уривок з роману Дж. Голсуорсі «Власник». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •27. Прочитайте уривок з роману т. Гарді «Тесс з роду д`Ербервіллів». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •28. Прочитайте уривок з трагедії в. Шекспіра «Гамлет». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •29. Прочитайте уривок з роману Дж. Остен «Почуття і чутливість». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •30. Прочитайте уривок з роману е. Бронте «Грозовий перевал». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •31. Прочитайте уривок з роману е. Бронте «Незнайомка з Вайлдфел-Холу». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •32. Прочитайте уривок з роману Дж. Фаулза «Вежа з чорного дерева». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •33. Прочитайте уривок з роману е. Хемінгуея «Фієста». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •34. Прочитайте уривок з роману г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Тести для самоконтролю
- •Розподіл балів за видами роботи та формами контролю
- •Бібліографічний опис (використана та рекомендована література)
- •Додаток а хрестоматійний матеріал
- •Додаток б національна специфіка розвитку англійської літератури
До питання № 5.
Гротеск – один з найдавніших типів образності. Гротескними за своєю природою є, наприклад, образи кентаврів (напівлюдей-напівконей) або русалок (напівжінок-напівриб). „Своє художнє втілення гротеск знаходить вже у комедіях Лукіана, Арістофана, Плавта” [10, с. 106] – отже, уже у творах античної літератури.
Однак, сам термін з'явився приблизно у ХV ст. (італ. „grotta” – грот, печера, франц. grotesque – вигадливий, химерний). У цей час у Римі під час розкопок, на стінах печер був знайдений особливий вид античного орнаменту (химерні поєднання малюнків квітів з карикатурними зображеннями тварин та людей, фігури напівлюдей-напіврослин або напівлюдей – напівтварин). Гротескні образи зустрічаються як у живописі, так і у літературі доби Ренесансу (XVI ст.): творах В. Шекспіра, Ф. Рабле, Еразма Ротердамського, М. де Сервантеса.
Для поетики класицизму (XVII-XVIII ст.) гротеск не характерний, а от для бароко (к. XVI - п. XVII ст.) та романтизму (1п. XIX ст.) – навпаки. Романтики – віддавали перевагу „похмурому гротеску”, з яким пов'язані мотиви божевілля, маски (не карнавальної, святкової, а такої, що обманює, за якою прихована порожнеча), ляльки, маріонетки, „живого трупу”. У маніфесті французького романтизму – передмові до драми „Кромвель” В. Гюго визначив головну рису гротеску – поєднання протиріч. „Великою мірою саме завдяки діяльності романтиків (Е.Т.А. Гофман, Л. Тік, Жан-Поль, Е. По, Н. Готорн) у літературі сформувався особливий гротескний стиль..
Як тип художньої умовності гротеск може використовуватись і в реалістичній літературі (А. Франс „Острів пінгвінів”, Л. Піранделло „Шість персонажів у пошуках автора, Е. Де Філіппов „Злодій в раю”, Г. Манн „Вірнопідданий”, К. Чапек „Засіб Макропулос, „Війна з саламандрами”). Значно частіше вдаються до гротеску письменники-модерністи (Г. Майрінк, Ф. Ведектін, Е. Йонеско, С. Беккетт, М. Еме та ін.) [17, с. 136-137].
Слід диференціювати, так званий, „чорний”, „похмурий” гротеск (який „ввели” романтики) та гротеск як прийом створення комічного ефекту.
Можна виділити дві концепції гротеску у літературознавстві.
1. Гротеск – це перебільшення, доведене до абсурду.
Так, гротескними є образи велетнів у творах Ф. Рабле „Гаргантюа та Пантагрюель” та Дж.Свіфта „Мандри Гуллівера” (у цьому випадку перебільшено зріст, розміри Гаргантюа та Пантагрюеля, мешканців фантастичної країни Бробдінгнег – фантастично неправдоподібні).
Ось як змальовує Ф. Рабле дитинство Гагргантюа (1) та Пантагрюеля (2).
„А як уже збігло рік і дев’ять місяців, дитятко за порадою лікарів почали вивозити. Для цього Жеан Деньйо змайстрував гарний возик, до якого впрягали волів. То ото в тому возику дитятко всюди й каталось...”
„Я не згадую тут про те, що за кожної трапези він випивав молока з чотирьох тисяч шестисот корів...” (Ф Рабле, переклад А. Перепаді).
Наступний уривок – спогади Гуллівера про перебування у країні велетнів.
„ Коли моя нянечка приносила мене до фрейлін, найприкрішим для мене було те, що вони поводилися зі мною без будь-яких церемоній... Вони роздягалися при мені догола й міняли сорочки... Шкіра їхня, коли я дивився на неї...була грубою, нерівною, строкатою, поцяткованою родимками з добру тарілку завбільшки, з яких стирчали волосини, грубіші за нашу шворку. Про інші частини тіла я вже не говоритиму. Так само анітрохи не соромлячись, фрейліни звільнялись при мені від випитого і виливали принаймні по два барила в посудину, яка вміщала понад три тонни” (Дж. Свіфт, переклад Ю. Лісняка).
Гротескними також є образи крихітки Цахеса з однойменного твору Е.Т.А. Гофмана та Квазімодо з роману В. Гюго „Собор Паризької Богоматері”. У їхній зовнішності наче поєднались усі можливі недоліки, відразність зовнішня тут доведена майже до абсурду.
„Ми не будемо й намагатися відтворити в уяві читача чотиригранного носа, цього підковоподібного рота, маленького, майже прикритого рудою щетинистою бородою, лівого ока, тоді як праве зовсім зникло під величезною бородавкою, кривих, тут і там повиломлюваних зубів, схожих на зубчастий мур фортеці, потріскану губу, на яку звисав, немов бивень слона, зуб, цього роздвоєного підборіддя. Та ще важче відтворити вираз цього обличчя, якусь суміш злоби, здивування і смутку. А тепер уявіть собі, якщо зможете, цей образ” (В. Гюго, переклад А. Дмитрієва).
„Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скрючений цурпалок дерева, було не щро інше, як потворний малюк якихось дві п’яді на зріст...Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ніжки, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку” (Е.Т.А. Гофман, переклад С. Сакидона).
2. Гротеск – це поєднання протиріч (прекрасного та відразливого, високого та низького, комічного та трагічного, реального та фантастичного тощо), сполучення того, що не може сполучатися за логікою. При цьому відбувається певна деформація, зміна. Як результат – персонаж стає смішним чи страшним, відразливим.
Наприклад, гротеск як засіб створення сатиричного образу використовує Е.Ротердамський, висміюючи хтиву старість. „Один сивину фарбує, другий лисину під перукою ховає, третій вставляє дорогі зуби, можливо, в якоїсь свині позичені, четвертий упадає за дівчиськом і в любовних дурощах, нікчема, силкується навіть молодика переплюнути.
Ще іноді старий шкарбан однією ногою вже в могилі стоїть, а бере собі за дружину (навіть без приданого!) молоде дівчисько, хоча й знає наперед, що її тілом буде втішатися не стільки він, як інші. Такі витівки старих трапляються досить часто і ставляться їм навіть в заслугу.
Але набагато кумеднішою виявляється старе бабисько. Їй вже три чисниці до смерті – страшна, кістлява, немов баба-яга або мрець, а теж заграє з молодиками, лащиться, мов собака, й маніжиться, – одне слово, пропонує себе кожному зустрічному. І нерідко знаходить собі красеня Фаона, який за добрі гроші вдовольняє її. Яких тільки румян вона не вживає! Чим тільки не мазюкається! Ця безсоромна баба з ранку до вечора крутиться коло дзеркала; вищипує волосся не тільки на обличчі; виставляє напоказ свої зморшкуваті та зів’ялі груди; непристойними рухами тіла збуджує у собі згаслу хтивість; часто пиячить; рветься разом з дівчатами в танок; пише любовні цидульки. Усі сміються з неї, як з дурепи, а їй байдуже”(„Похвала Глупоти”, переклад В. Литвинова, Й. Кобова).
Поєднання протиріч – комічного і трагічного – прийом створення гротескного образу Дон Кіхота (роман Сервантеса „Дон Кіхот”). Це, безумець, якому млини вважаються велетнями (комічне) і, водночас, дуже розумна, шляхетна людина, високим ідеалам якої немає місця у сучасному суспільстві (трагічне).
Гротеск як художній засіб сатиричного осміяння суспільних та загальнолюдських недоліків використовує Дж. Свіфт: у „Мандрах Гуллівера” зустрічаємо фантастичних істот – єху та гуїнгмів. Перші – напівтварини-напівлюди (зовні вони скоріше схожі на мавп, а за способом життя – навіть гірші від них, хоча пращурами їх були англійські моряки). Другі – коні, які вміють говорити і значно розумніші за людей.
Багато гротескних персонажів – у творах В. Гюго. Так, Квазімодо („Собор Паризької Богоматері”), Гуімплен („Людина, яка сміється”) поєднують зовнішню відразність з душевною красою, а Феб („Собор Паризької Богоматері”), леді Джозіана („Людина, яка сміється”) – навпаки.
Показовою є характеристика Джозіани: „Великі, надто красномовні очі. Жодних коханців. Цнотливості ні на гріш... Видаватися легковажною і бути недосяжною – верх мистецтва.” „Чудовий жіночий торс і гідри хвіст. Благородний торс, високі груди, що здіймаються рівним биттям владного серця, живий і ясний погляд, чисті, гордовиті риси, а там, під водою, в каламутній хвилі – звідки знати? – ховається, мабуть, надприродне продовження – гнучкий і потворний хвіст дракона. Недосяжна доброчесність, що приховує хибні мрії...” (В. Гюго, переклад Б. Лівшиця). Це прекрасна зовні дівчина з чорною душею й розпусними думками.
Особливим різновидом англійського гротеску є безглузда поезія Е. Ліра.
„В одного чоловіка з Даттона
Голова трохи більша від атома!
Щоб не вмерти з розпуки,
Взяв надяг він перуку
Й ну гасати по вулицях Даттона!
– Цитьте! – просить дідусь. – Он пташина
Із куща виглядає, з ліщини! –
Хтось пита: – Чи мала?
– Та завбільшки з вола!
Мов чотири кущі ця пташина!
Жив собі чоловічок з Берліна,
Що тонкий був, неначе билина,
Поки в тісто попав
І калачиком став
Той худий чоловічок з Берліна”
(переклад О. Мокровольського).
Гротескний образ не статичний, він ніби перебуває у стані незавершеної метаморфози, поєднуючи два тіла в одному.
В. Халізєв зазначає, що гротеск у мистецтві дорівнює парадоксу у логіці. Гротескний образ, як і парадоксальна фігура, суперечить здоровому глузду.
„Гротеск – це не фантастика, що стала реальністю, а реальність, яка маскується під фантастику, і в гротеску важлива зовсім не фантастика як така, а сам момент переходу ймовірно реального в фантастично нереальне, смислова не вмотивованість якого й розкриває естетичну значущість гротеску” [10, с. 106].