16.Внутрішньополітичний розвиток сша у 70-90 рр. 19 ст.

Глибокі внутрішні зміни, що відбувалися в економіці країни, впливали на розвиток політичного життя США . В США панувало – республіканська і демократична партія. Буржуазія використовувала систему двох партій для боротьби проти створення самостійної партії робочого класу і поперемінно вручала кермо вручала кермо влади то одній, то другій буржуазній партії. У конгресі переважну кількість місць посідали великі промисловці і банкіри, їхні адвокати і політичні агенти. Наприкінці 80-х р. серед 76 членів сенату США 20 чоловік були міліонерами, а решта представляли, залізничні, металургійні, нафтові та інші компанії. Жінки в США на кінець 19 ст. взагалі не мали виборчих прав. На Півдні безцеремонно позбавляли політичних і громадянських свобод негритянське населення.

17.Активізація політики сша в ост. Чверті 19 ст.

Перші 15-20 рр. після громадянської війни країна була захоплена освоєнням західних земель і бурхливим господарським будівництвом. Лише військова слабкість та економічна залежність від Європи, яка все ще відчувалася і заважала США розгорнути широку колоніальну експансію на всіх материках. Тому в ці роки основну увагу США приділяла Півд. Америці та басейну Тихого океану. Головним суперником в США в Латинській Америці виступала Англія. Першим ударом по домінуючому становищу Англії Панамериканська конференція, скликана з ініціативи США у Вашингтоні в 1889 р. США виступила з планом розширення економічного «співробітництва» краї західної півкулі за допомогою встановлення митного та валютного союзів і утворення міжамериканського банку. На конференції було досягнуто лише домовленості про встановлення Міжнародного союзу американських республік і створення Бюро з питань торгівлі між ними. Американські війська вторгалися та територію Колумбії, Чилі, Бразилії, Нікарагуа, Мексики. Експансія американських капіталістів на північному сході Росії набула форм незаконних промислів у російських територіальних водах і на узбережжі Берінгового та Охотського морів. Проте російський уряд не надавав особливого значення цим діям американських підприємців, бо не хотів погіршувати відносини. Уряд США прагнув використати царську Росію у відстоюванні інтересу американського капіталу, так і царизм в свою чергу, сподівався мати на своєму боці США в боротьбі проти свого головного суперника Англії. США у 1882 р. нав’язали договір Кореї де отримали золоті копальні. Політика США в Китаї, була в тому, виступала за поділ Китаю на сфери впливу. Також США загарбали Самоа і Гавайські острови.

19.Соц.-економ. Розвиток Італії

Утворення єдиної італійської держави і знищення іноземного гніту створили сприятливі умови для розвитку капіталізму в країні і зміцнили міжнародні позиції Італії в Європі. Проте Італія дуже відставала від розвинутих країн. На 1871 р. Італія залишилася аграрною країною з незавершеним процесом первісного нагромадження, засиллям феодального землеволодіння. В 1861-70 рр. більш як половина національного багатства припадала на земельну власність. Ліквідація феодальної роздробленості дала поштовх розвитку капіталізму, прискоривши процес утворення єдиного національного ринку, відокремлення промисловості від землеробства, нагромадження капіталів та індустріалізація країни. Розгорнулося будівництво залізниць та інших способів сполучення. З 1865-1900 рр. довжина залізниць збільшилась від 4420 до 15880. У 1885 р. були об»єднані у дві мережі з півночі на південь, зросла мережа шосейних шляхів, збільшився обсяг морських перевезень. Італійська промисловість почала переходити від ремісничо-мануфактурної стадії до фабрично-заводської. Розвивалися бавовняна, шерстяна, гірничодобувна промисловість. Виникли машинобудівні і металургійні підприємства в П»ємонті, Ломбардії. З допомогою держави розвивались банки, залізничні копалини, пароплавні товариства, зростало населення міст.. капіталізм в італійському селі розвивався в основному прусським шляхом зі збереженням великого поміщицького господарства, посиленням безземелля селян. Після того як буржуазія прийшла до влади, було конфісковано і продано 750 тис. га землі, що належала церквам, монастирям і духовним особам. Все це сприяло зростанню буржуазної власності і руйнуванню патріархальних селянських господарств. Після об»єднання країни внаслідок збереження поміщицьких землеволодінь відмінність у рівнях економічного розвитку Півночі і Півдня зросла. Якщо на Півн. Італію у 80-90-х рр. припадало 56% національного багатства, на Центральну 17%, а на Південну 27%. Населення півдня стало жертвою централізаторської політики уряду, податкових нововведень. Південь перетворився на внутрішню колонію буржуазії Півночі.