61.Визвольна війна кубинського народу. В 90-х. Рр.. Хосе Марті.

Причина першої кубинської війни за визволення (1868-1878 рр) полягала в посилені колоніальної експлуатації куби і перебудови цукрової промисловості в цій країні на капіталістичний основі 1869 р. Кубу було проголошено незалежною республікою. Першим президентом став освічений поміщик та борець за інтереси народу Н. М. де Сеспедес, що дістав ім.»я «батька вітчизни». У 1878 р. республіку було повалено, цьому сприяла ворожа політика США і Англії які розраховували в майбутньому відібрати в Іспанії Кубу і зробити її своєю колонією. Через війну загострилась криза рабовласницької системи, що зумовило відміну рабства (1880-86 рр.). раби не одержували землі і перетворились на найманих робітників які сплачували колишньому хазяїну частину заробітної плати за копенсацію (за визволення) частина кубинських патріотів під керівництвом «бронзового титана» Антоніо Масео продовжували збройну боротьбу керівники робітничого руху Енріке Роїх, Карлос Баліньо багато зробили для поширення соціалістичних ідей серед робітників. На чолі національного повстання 1895-98 рр. став революційний демократ Хосе Марті який перебуваючи в еміграції заснував у 1892 р. кубинську революційну партію. Повстання спиралось на селян, ремісників, робітників на чолі стали представники патріотичної інтелігенції. Метою повстання було завоювання незалежності і утворення демократичної республіки. Після загибелі Хосе Марті (1895) на чолі партії став лідер угодовського крила Т.Естрада Пальма. США оголосили війну Іспанії окупували Кубу і Пуерто-Ріко і підписали з Іспанією мирний договір 1898 р. угодовське крило кубинської революційної партії і уряду кубинської республіки було розпустило в 1899 р. партію і визвольну армію 1904 р. засновано робітнича партія Куби яка почала називатися Робітничою соціалістичною партією Куби і примкнула до ІІ інтернаціоналізму.

62.Мексиканська революція 1910-17 рр.

Піяли вигнання іноземних інтервентів і відновлення незалежності країни 1867 р. владу в Мексиці захопили поміщики і банкіри. Так установилась диктатура Порфіріо Дісла (1876-1911 рр.), яка всіляко залучала іноземні капітали і зробила країну залежною від іноземного імперіалізму. Проти проімперіалістичного диктаторського режиму розгорнулись страйкові виступи робітників, а з 1908 р. в різних штатах країни відбулися збройні заворушення селян. У листопаді 1905 р. почалася буржуазна революція, яку очолив капіталіст і поміщик Франціско Мадеро. У 19011 р. в травні Діас утік з мек4сики і до влади прийшов ліберально-буржуазний уряд Мадео але через два роки його було скинуто. В країні розгорнувся селянський рух, яким керували видатні вожді Франціско Вільям, Емініано Сапата. Сапата опублікував аграрну програму яка вимагала повернення індійським общинам незаконно захоплених земель. США намагались окупувати Мексику 1914-16 рр. але наштовхнулись на опір селян інші сили революції змушенні були вивести свої війська скориставшись відсутністю союз між робітниками і повсталими селянами. Мексиканська буржуазія зробила спробу зосередити політичну владу в своїх руках. Її представникові В.Карансе, що висунув націоналістичні лозунги і видав закон про аграрну реформу вдалось завдати поразки революційним арміям. У 1915 р. його війська зайняли столицю. До 1917 р. уряд Карансе встановив свій контроль майже на всій території країни. У 1917 р. конгрес Мексики прийняв буржуазно-демократичну конституцію країни. Мексиканська революція мала антиімперіалістичний і аграрний характер. Вона підірвала велике поміщицьке землеволодінні до влади прийшла буржуазія.