Р о з д і л VIІ

По-перше, у кожного своє ставлення до проблеми. По-друге, люди самі мають навички для вирішення своїх власних проблем. Це виявляється в то- му, що вони розробляють плани, як здолати розчарування чи провали. Слу- хачі, які намагаються не зважати на почуття інших при вирішенні їхньої проблеми чи починають сперечатися щодо їх бачення реальності, стають лише співрозмовниками, не слухачами, навіть якщо вони можуть досягти таким чином вирішення її набагато швидше.

Отже, емоції є важливим елементом спілкування. Вони визначають нашу поведінку, ставлення інших людей до нас та нашу реакцію на поведінку співрозмовника.

Запитання і завдання

1. Чи притаманна риса нормативності для культури спілкування? 2. Які компоненти ство- рюють високий рівень спілкування? 3. Охарактеризуйте моделі спілкування. 4. Що таке мов- ний етикет? 5. Розкажіть, що ви знаєте про історію етикету. 6. Які складові входять до процесу комунікації?

7.4. ПРАВИЛА ХОРОШОГО ТОНУ

Елементами вітального етикету є рукостискання, цілування руки, умін- ня правильно користуватися головним убором тощо.

Українська давня традиція (яка була найпоширенішою у сільській місце- вості) передбачала обов’язкове вітання незалежно від ступеня близькості знайомства. Відгомін цієї традиції ми можемо простежити і у містах, коли мешканці одного під’їзду, будинку вітаються один з одним. Цим привітан- ням люди бажають один одному не лише доброго дня, ранку чи вечора, а й виражають свої емоції, передають гарний чи пригнічений настрій, своє став- лення до того, з ким вітаються. Іноді чоловіки супроводжують привітання легким поклоном, жінки — плавним нахилом голови. Молодь вклоняється трохи нижче, коли вітається зі старшим, виявляючи цим самим данину по- ваги до віку та мудрості старшої людини.

Однак не можемо не сказати і про вплив молодіжного мовного сленгу на традиційну культуру привітання, коли замість звичного «Доброго ранку (дня, вечора)!» чуємо «Привіт!» або «Салют!» та ін. Подібна ситуація і з риту- алом прощання. Паралельно із традиційним «До побачення!», «На все доб- ре!», «Усього найкращого!» чуємо від молоді мавпування англійського в українській вимові «Гуд бай!» чи італійського «Чао!».

Варто пам’ятати, що вітання і прощання — це не словесна дрібниця, яка супроводжує нас упродовж дня, а вияв чемності, поваги до людини, це та «значуща дрібниця», яка впливає на настрій людини, її психологічний стан. Адже недарма римляни казали: «Ut salutas, ita salutaberis!» («Як ти ві-

таєшся, так і тебе привітають»).

402

Культура спілкування

Запам’ятайте!

Ми повинні навчитися випромінювати радість, тепло, приязнь до лю- дини, з якою вітаємося, і це ж тепло повернеться сторицею до нас.

Вітаючись, чоловіки повинні за три кроки від людини, з якою вітаються, зняти головний убір. Його тримають над головою, не розмахують і не зату- ляють обличчя. При привітанні знімають лише капелюха, а не спортивну шапку чи берет. Необхідно вийняти цигарку з рота, а також руки із кише- ні, бо інакше вітання буде вульгарним. Однак, якщо погане самопочуття чи надворі занадто холодно, капелюха знімати не варто. Буде достатньо ввічливого привітання. У приміщенні чоловіки повинні знімати головний убір. Виняток становлять такі елементи приміщення, які вважають продо- вженням вулиці — східці, ліфти тощо. Зауважимо, що жінок ці правила не стосуються.

Хто ж першим має привітатися?

Оскільки більшість молодих людей помилково вважають, що привітав- шись першим, він(вона) тим самим визнав(-ла) зверхність, першість, автори- тетність особи, з якою він(вона) привітався(-лася).

Існують певні правила черговості вітання, дотримання яких не виклика- тиме у вас почуття меншовартості і свідчитиме лише про вихованість і висо- кий рівень культури.

За сучасним етикетом першим має вітатися:

³молодший за віком із старшим;

³чоловік із жінкою;

³підлеглий з керівником;

³учень з учителем;

³дитина з дорослим;

³чоловік із жінкою і тоді, коли перебуває в товаристві інших жінок.

За традицією, першим вітає начальника підлеглий, але руку для потиску має запропонувати керівник. Жінку зобов’язаний вітати першим начальник, навіть якщо вона його секретарка.

Коли заходимо у приміщення, ми маємо першими привітати присутніх у кімнаті. Однак, якщо присутніх дуже багато і вони чимось заклопотані, то не слід сильно привертати до себе увагу. Правила етикету у таких випадках передбачають привітання з легким поклоном, потискати руки можна тільки тим присутнім, до яких звертаємося у справах.

Завітавши в гості потрібно привітати господиню, яка при цьому має під- вестися, виявляючи цим самим пошану до гостя. Далі гість має привітати господаря дому, а потім — усіх жінок і чоловіків у тому порядку, у якому во- ни сидять за столом, незалежно від віку.

Обганяючи знайомого, ви маєте першим привітати його незалежно від статі, віку і посади.

Зустрівши несподівано у кінотеатрі, кав’ярні чи ресторані друзів, необ- хідно привітатися, злегка кивнувши головою, не варто підсідати до них.

403

Р о з д і л VIІ

Запам’ятайте!

Вітаючись, добирайте ту вітальну формулу, яка підходить для певної ситуації.

Вітаючись, привітно посміхайтеся. Дивіться людині у вічі. Вітаючись, не тримайте руки в кишенях. Зніміть рукавички (у рука-

вичках може дозволити собі вітатися лише жінка). Якщо ви молодший, вітайтеся першим.

Якщо ви кудись зайшли (до установи, до квартири чи хати друзів), ві- тайтеся першим (першою).

Жінку має вітати чоловік (руку для вітання першою подає жінка). Підлеглий має привітати свого керівника (а руку може подати пер-

шим керівник).

Незалежно від віку, статі, посади тощо першим (першою) вітається той (та), хто заходить до кімнати (кабінету).

Ідучи в гості, не забудьте, що першою маєте привітати господиню, по- тім господаря і гостей (у тому порядку, як вони сидять).

Однією із форм привітання є потискання рук. Саме із цієї процедури ча- сто починається процес спілкування, особливо у чоловіків. Ритуал потискан- ня рук має свої особливості, на які варто звертати увагу, оскільки від цього залежить враження, яке ви справите на свого співрозмовника. Старший при рукостисканні, яке символізує зустріч чи прощання, завжди першим подає руку молодшому, жінка — чоловікові, начальник — підлеглому, викладач — студентові. Цей жест свідчить про приязне ставлення. Тому образливим вважається, коли у відповідь не потиснути руку.

Потискання рук має бути дружнім, щирим, привітним. Цей жест не пови- нен видавати презирства чи зневажливого ставлення того, хто подає руку для потискання. Не слід подавати руку через стіл для потискання чи через якийсь інший бар’єр. Однак, як свідчить сучасне телебачення, дуже часто цю норму порушують навіть дипломати, які довго вчаться етикету.

Нам доводиться часто вітатися на вулиці у холодну погоду. У такому разі рукостискання має свої особливості. Вітаючись, жінка може не знімати ру- кавичок при потисканні рук. Чоловік, вітаючись із жінкою, має обов’язково зняти рукавиці, виявляючи тим самим своє шанування. Однак, вітаючись з іншим чоловіком, рукавиці знімати не обов’язково.

Дуже галантною формою привітання чоловіків із жінками є цілування руки. Це символізує пошану чоловіка до жінки (при цілуванні руки він тро- хи нахиляється вперед, демонструючи цим самим особливу повагу до жінки). Найбільшого поширення сьогодні цей ритуал набув у Польщі, він є доміну- ючою формою привітання чоловіків із жінками. В Австрії цілують жінці ру- ку лише в урочистих виняткових випадках. Дедалі більшого поширення та- ка форма привітання чоловіків з жінками набуває в Україні. Однак, коли людина не додержує певних норм у цьому ритуалі, то стає посміховиськом і має жалюгідний вигляд.

404

Культура спілкування

Запам’ятайте!

Етикет застерігає чоловіків від прояву галантності у формі цілування руки на вулиці — під відкритим небом.

Не дозволяється цілувати руку жінці під час їди.

Прийшовши в гості, не слід обціловувати руки всім присутнім жінкам, виявляючи симпатію і пошану до них. Руку треба поцілувати лише гос- подині.

Коли чоловік прагне поцілувати жінці руку, не слід її піднімати до своїх губ. Він має сам трохи нахилитися, без поспіху і тихо (без чмокання) поцілу- вати руку і повільно опустити. Зауважимо, що, зустрівши знайомого чолові- ка на вулиці, жінка має простягнути йому руку таким чином (злегка підняв- ши і відхиливши трохи в протилежний до іншої руки бік), щоб за чоловіком залишилося право вибору: поцілувати її чи обрати таку форму привітання, як потискання рук. Адже жінка не знає наперед про бажання чоловіка і то- му простягуючи йому руку для привітання-цілування вона має зробити це галантно.

Варто звернути увагу і на місце поцілунку, оскільки він може мати різне смислове навантаження. Зокрема, цілувати потрібно в тильну частину па- льців. Якщо чоловік поцілує жінку в долоню чи зап’ясток, це символізува- тиме інтимні стосунки, які є чи можуть бути між цими людьми, а оскільки вони це демонструють усім — це свідчитиме лише про їхню низьку культуру.

Зустрівши своїх знайомих, не уникайте їх. Якщо з певних причин ці люди стали вам неприємними чи антипатичними, подолайте свої почуття і приві- тайтеся. Цим ви лише підкреслите свій високий рівень культури.

Важливою проблемою для багатьох людей нині залишається невміння

правильно звернутися до свого співрозмовника, особливо, якщо людина має певні відзнаки, титули, регалії тощо. Хоча у манері спілкування людей у сучасному світі і простежується тенденція до спрощення цієї норми етикету, однак залишається багато амбітних людей, для яких є важливою та форма звертання, яка адресована їм. Крім того, над багатьма людьми тяжіє ще й традиція того народу, представниками якого вони є. Так, наприклад, у Польщі є неприпустимим, щоб студент звертався до викладача на ім’я та по батькові (що є нормою в Україні), не називаючи при цьому відповідних звань (професор, доктор) та ін.

Коли людина має кілька титулів, то при звертанні називають лише один — найвищий. Титули людей при звертанні прийнято називати лише в офіційному спілкуванні.

Коли можна звертатися до людини — на «ти», а коли — на «ви». Форма звертання на «ти» підкреслює близькість і дружелюбність стосунків, які є між комунікаторами. Це звертання несумісне з якимось церемоніалом. «Ти» свідчить лише про ввічливість і взаємоповагу, приязнь людей, які спілку- ються.

Однак, якщо в офіційному спілкуванні комунікатори з форми звертання на «ви» переходять на «ти», то це свідчить про низьку культуру людей, оскі- льки вони цим самим намагаються принизити одне одного, демонструючи свої переваги, підкреслюючи, що їм закони та норми етикету не писані.

405