Р о з д і л І

джувало наслідки. Так було тривалий час і в Китаї, доки не розпочалася свідома наркоманізація населення, здійснювана британським урядом та ін- шими колоніальними імперіями за потурання недієздатного китайського правління. Китайці виявилися першим народом, що випробував на собі дію опіуму як суспільного товару.

Опійна наркоманія настільки поширилася, що до середини ХІХ ст. кілька мільйонів китайців вживали опіум. На той час Китай вийшов на перше міс- це в світі за споживанням опіуму. Англійські торговці ввозили до Китаю опіум, велика частина якого вирощувалася в Індії. Хоча китайський уряд і приймав безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них (включаючи повну заборону) не мав бажаної дії, чи не найголовнішою при- чиною чого була слабкість китайської влади. Англійці не бажали скорочува- ти опіумну торгівлю передусім тому, що це давало великі прибутки.

У той час китайське населення настільки глибоко загрузло в трясовині опійної наркоманії, що для багатьох людей єдиною основною потребою стало споживання наркотиків, занепадали цілі поселення, руйнувалася соціальна структура суспільства, дезорганізувалася армія. В 1839 р. вибухнув конф- лікт: китайський уряд знищив великий вантаж опіуму, що належав англій- ським і американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Брита- нія перемогла і за Нанкінським договором 1842 р. отримала, серед іншого, права на використовування портів Гонконгу як компенсацію за знищений вантаж опіуму. Торгівля продовжувалася і в 1856 р. призвела до другої вій- ни. Ця друга опіумна війна закінчилася 1858 р., і за умов Тієнсинського до- говору Китай продовжував імпортувати опіум, але міг встановлювати великі митні збори. Навіть англійські промисловці скаржилися на неможливість торгувати з Китаєм промисловими товарами, оскільки всі гроші китайці ви- трачали на опіум. Торгівля опіумом скоротилася і врешті-решт припинилася тільки на початку ХХ ст., коли у всьому світі почалася кампанія за дозвіл використовувати наркотики тільки з медичною метою (як знеболюючі пре- парати).

1.18. ПАЛІННЯ ТЮТЮНУ

Порівняно з іншими шкідливими звичками суспільство найменше засу- джує паління тютюну, яке можна вважати санкціонованою формою токсико- манії. Це одна із найпоширеніших шкідливих звичок. Про шкідливість па- ління вже сказано досить багато, існують численні дослідження, які недво- значно доводять залежність тривалості життя від паління, розвиток таких хвороб, як хронічний бронхіт, злоякісні пухлини легень і навіть органів, роз- ташованих далеко від дихальних шляхів, — сечового міхура, шлунка, нирок та ін., спричинених дією тютюнового диму. Та найбільше шкоди від нікоти- ну — сильної отрути, до якої звикає людина. Токсична дія нікотину познача- ється на функціях нервової системи (слабшає пам’ять, погіршується увага, по- силюється дратівливість, дослідження свідчать, що студенти-курці загалом навчаються гірше, ніж ті, що не палять), серцево-судинної і дихальної систем (спазми судин серця, підвищення артеріального тиску тощо), травної системи (розвиток гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки).

54

Сім’я та здоровий спосіб життя

Особливо шкодить паління підліткам. На жаль, палить багато жінок, що осо- бливо небезпечно під час вагітності і годування дитини груддю.

Статистично достовірно встановлено, що у сім’ях, де палить одна особа, дітей, які часто хворіють (понад 4 рази протягом року), більше, ніж у сім’ях, де ніхто не палить. А якщо палить більше членів сім’ї, то, відповідно, ризики захворювань підвищуються.

Надзвичайно шкідливим є пасивне паління. В організм людини, яка са- ма не палить, але перебуває у накуреному приміщенні, надходить багато шкідливих речовин і можуть виявлятися ознаки отруєння нікотином, оскі- льки організм не звик до цієї отрути. Відомі випадки, коли нікотинова за- лежність розвивалася у немовлят, чиї матері палили. Така дитина відразу заспокоюється, коли потрапляє до насиченої тютюновим димом кімнати.

Деякі люди, щоб уберегти своїх домочадців, палять поза житловими при- міщеннями — на балконах, виходять у коридор або на вулицю. Та це мало допомагає. При палінні в організм надходить багато високотоксичних речо- вин, які потім тривалий час виділяються з видихуваним повітрям і потрап- ляють у легені інших людей.

Молоді люди мають знати про шкідливий вплив паління і на статеву функцію чоловіків і жінок, що виявляється у пригніченні статевого потягу, а в чоловіків — ще й послабленні ерекції.

1.19.ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОФІЛАКТИКИ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК МОЛОДІ

Боротися зі шкідливими звичками тільки заборонними методами неефек- тивно. Про це свідчать і сухі закони, які запроваджувалися в різних країнах, та антиалкогольні кампанії. Людина, яка одержима алкоголем, — слабо- вільна, некультурна, морально розпущена, та вона не зміниться, якщо її просто позбавити спиртного. Вона почне одурманювати себе іншим способом. Тому на перший план виходять саме психологічні аспекти профілактики шкідливих звичок.

Боротьба зі шкідливими звичками, яка апелює до розуму молодих людей через такі лозунги, як «алкоголь (наркотики, паління) — ворог здоров’я, призводить до деградації особистості» тощо, малоефективна, хоча і декларує підтверджені наукою факти. Це відбувається тому, що молодь орієнтується передусім на емоції, аргументи ж здорового глузду блокуються. Тому ефек- тивною є реклама цигарок і спиртних напоїв, яка спрямована на почуття споживачів, особливо молоді.

Хоча здоров’я молоді в Україні дедалі погіршується, та більшість молодих людей не переймаються цими проблемами. А знаючи про ризики, пов’язані зі шкідливими звичками, не відмовляються від них. Чому? Тому що перспек- тива захворіти, скажімо на рак легенів, віддалена, а позірні переваги па- ління будуть негайно, як випливає з реклами. Згадаймо рекламні ролики цигарок та алкоголю. Зображені на них люди, незалежно від віку, веселі, впевнені у собі, сильні і стильні. Саме таке життя і є цінністю для молодої людини. Хто ж не схоче мати добрих друзів, з якими можна весело проводи- ти дозвілля, при цьому навіть долати труднощі (згадаймо ролики про достав-

55

Р о з д і л І

ку пива — герой сам подолав безліч перешкод і ощасливив компанію ящи- ком пива). А заслужити повагу оточуючих — тут без пива «з твоїм характе- ром» чи «для справжніх чоловіків» не обійтися.

Реклама наче промовляє: досягти щастя у житті просто — запали цигар- ку, випий пива, а можеш і вина чи горілки — вибір великий, розрахований на різний рівень прибутків і смаки. Таке враження і складається у молодих людей, недарма ж у рекламному бізнесі працюють професійні психологи. Прикро, що в нашій країні спостерігаються тенденції у поширенні шкідли- вих звичок, характерні для найвідсталіших країн світу. Тоді як у високороз- винених країнах здоровий спосіб життя стає необхідною умовою для досяг- нення людиною певного соціального статусу, де запалена цигарка вже асо- ціюється тільки зі слабким характером людини, у нас же транснаціональні тютюнові корпорації активізують свою діяльність, пропонуючи те, від чого на Заході відмовляються. Не ловімося на гачок позірних цінностей і переваг! Адже справжні друзі не з’являються завдяки випаленій спільно цигарці чи розпитій у компанії пляшці пива.

Роль реклами у поширенні шкідливих звичок важко поставити під сум- нів. Так, у промислово розвинених країнах жінки активно розпочали палити під час другої світової війни, що прямо пов’язують з рекламою, яка пов’язувала паління з рівноправністю та особистою свободою жінок, їх успі- шністю. Одна із фраз реклами цигарок проголошувала: «Ти багато досягла, крихітко!». Якби ж «крихітка» знала, що насправді досягне хвороб і не тіль- ки собі, а й дітям.

Треба вчитися розуміти інших людей, їхні потреби, інтереси, оволодівати навичками культури спілкування, урізноманітнювати коло своїх інтересів. Тільки в обмежених людей джерела насолоди зводяться до задоволення від пиятики чи вживання наркотиків (при цьому слід пам’ятати, що певний ефект ейфорії досить швидко змінюється стражданнями). Життя таке пре- красне, щоб марнувати його на шкідливі звички! Недарма ж одним із попу- лярних гасел антитютюнової пропаганди є таке: «Палити? На це немає ча- су!». Його проголошують успішні молоді люди, що вже мають певні досяг- нення у житті.

Стійкість до шкідливих звичок закладається у родині. Адже саме сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання повноцінної особистості. Людина, яка поважає себе та інших, має здорову самооцінку, різнобічні інтереси, менш вразлива до шкідливих звичок. Вона не шукатиме на дні склянки чи на кін- чику голки ні джерела задоволення, ні порятунку в разі життєвих криз.

Шкідливі звички — важкий тягар слабких людей, а нині, ще й «відста- лих» від сучасної культури, де панують цінності здорового способу життя.

Запитання і завдання

1. Складіть план заходів боротьби зі шкідливими звичками: а) на державному рівні і б) у родині. 2. Як впливають шкідливі звички на організм людини? 3. У чому полягає небезпека зловживання алкоголем? 4. Складіть комплекс порад для вирішення складних життєвих си- туацій, щоб уникнути вживання наркотиків. 5. Як можна боротися з палінням у разі вимуше- ного повсякденного спілкування з курцями? 6. Придумайте сюжет для соціальної реклами на тему боротьби зі шкідливими звичками.

56

Сім’я та здоровий спосіб життя

1.20. ОСНОВИ ГІГІЄНИ

Гігієна — це така галузь медичної науки, яка вивчає вплив зовнішнього середовища на здоров’я людини та розробляє заходи, спрямовані на захист здоров’я людини та створення найбільш сприятливих умов існування.

Особиста (індивідуальна) гігієна. Догляд за шкірою. При забрудненні шкіри відбувається закупорювання вивідних протоків сальних та потових залоз, порушуються процеси випаровування, потовиділення, активно роз- множуються бактерії. Це спричинює процеси гниття, виявляється у виник- ненні неприємного запаху, свербінні, призводить до розвитку гнійничкових та грибкових захворювань, які потребують лікування.

Догляд: миття тіла з милом 1 – 2 рази на день, миття рук після кожного забруднення (вулиця, туалет, побутове забруднення, перед їжею). Миття ніг кожен день, зміна натільної білизни, шкарпеток — щодня.

Догляд за порожниною рота. Огляд стоматолога — 1 раз на 6 місяців. Чистити зуби треба 2 рази на день: зранку (слизова оболонка ясен після сну дещо набрякає, тому зуби полощуть теплою водою, а чистять після їди) та на ніч. Чистять зуби 2 – 3 хв, круговими рухами, від внутрішнього до зовніш- нього краю. Зубну щітку необхідно міняти не рідше від 1 разу на 6 місяців.

Очі. Для збереження гостроти зору під час читання відстань до тексту по- винна становити 30 – 35 см. У разі недостатнього освітлення слід використо- вувати додаткове. Світло повинно падати зліва і не сліпити очей. Косметику необхідно знімати з очей щодня, вмиватись зранку і ввечері. При надмірних виділеннях, болях, почервонінні очей необхідно звертатись до лікаря- офтальмолога.

Статеві органи. Гігієна жіночих статевих органів включає підмивання теплою водою від піхви до ануса, а не навпаки та спринцювання (гігієніч- не — теплою водою за допомогою груші до 0,5 л, лікувальне — розчинами лікарських засобів).

Як здавати аналізи? Сеча для загального аналізу. Необхідно зібрати

100 – 150 мл сечі. За 1 – 2 дні до цього потрібно уникати вживання препара- тів — сечогінних, анальгіну, сульфаніламідів (стрептоцид, септефрил, бісеп- тол). Не збирати сечу під час менструації та в наступні 2 – 3 дні. Обов’язково добре підмитись. Здавати необхідно середню порцію сечі: початкова порція випускається в унітаз. Використовувати чистий, вимитий з милом та сухий посуд, який герметично закривається кришкою.

Мокротиння збирають упродовж доби під час кашлю.

Кал кладуть у чистий сухий посуд, потрібно стежити, щоб не потрапила сеча, виділення з піхви. Перед аналізом не ставити клізму, не використову- вати послаблюючі засоби та препарати, які можуть змінити колір або конси- стенцію виділень (активоване вугілля, препарати заліза).

Кров для більшості досліджень беруть зранку, натще з вени або з пальця.

Шляхи введення ліків в організм. Найчастіше ліки вводять в орга-

нізм через рот. Це найпростіший спосіб, але він має вади — ліки руйнують- ся під впливом агресивного кислого середовища шлунка, повільно проника- ють у кров (через 1 – 2 години після введення), не можна давати маленьким дітям таблетки (але можна рідини), непритомним людям при блюванні, по- рушенні ковтання, в разі відмови пацієнта.

57

Р о з д і л І

Під язик: швидко всмоктуються і діють.

Через пряму кишку: свічки, мікроклізми. Не впливає шлунковий вміст, швидко всмоктуються і діють, для місцевої дії.

Через піхву: свічки, лікарські спринцювання, для місцевої дії.

Зовнішнє введення ліків: втирання (мазі, гелі, креми), закапування в очі, в ніс, у вухо, інгаляції, компреси.

Закладання мазей в очі. Прокип’яченою скляною паличкою або стериль- ною ваткою на паличці, якщо у тюбика тонкий носик — акуратно видушу- ють мазь і заплющують око. Мазь закладають під нижню повіку.

Закапування очей: хворий сидить, відкинувши голову назад і дивиться вгору. Відтягнути нижню повіку і капнути 1 – 2 краплі не доторкаючись до ока, ближче до внутрішнього краю. Перед використанням піпетку про- кип’ятити, тримати у футлярі або загорнути в стерильну марлю (бинт). Як- що на флаконі з ліками є піпетка, не можна використовувати її для інших ліків (на внутрішній поверхні можуть залишатись кристали ліків).

Закапування носа. Попередньо висякатись, лягти або сісти закинувши голову назад. Закапують краплі в кожну ніздрю.

Закапування у вухо. Вухо слід попередньо прочистити. Лягти на спину, по- вернувши голову набік, відтягнути вушну раковину вверх і назад (у маленьких дітей — назад і вниз). Температура ліків має відповідати температурі тіла.

Інгаляції. Нагріти воду до кипіння, додати ліки, в носик чайника встави- ти паперову трубку і вдихати 3 – 5 хв.

Компреси: місцеві компреси бувають холодні, зігріваючі та гарячі. Холодний компрес: використовують при підвищеній температурі, запа-

ленні, кровотечі з носа, при забиттях, серцебитті. У воду можна додати оцет. Зігріваючий компрес використовують при різних місцевих запаленнях (в шкірі, підшкірній клітковині, суглобах) при спазматичних болях у животі. Компрес складається з 3-х шарів: 1 — шматок тканини в кілька шарів змо- чують холодною водою, відтискають та прикладають до шкіри, 2 — клейонка або вощений папір, 3 — шар вати, зверху нетуго прибинтовують. Кожен на- ступний шар має бути на 2 – 3 см більший за попередній. Тримають 6 – 8

годин.

Гарячий компрес: тканину намочують у гарячій воді і прикладають до шкіри. Зверху накривають вовняною тканиною. Змінюють кожні 10 – 15 хв.

Припарки: в полотняний мішечок кладуть нагрітий пісок, крупу, варену картоплю, ромашку, насіння льону. Прикладають до відповідного місця. Щоб не було опіку, попередньо торкнутись щокою. Зверху накривають руш- ником, вовняною тканиною, ковдрою.

Парентеральне введення ліків. Найчастіше використовують внутрішньо- венні та внутрішньом’язові ін’єкції.

Внутрішньом’язові ін’єкції найчастіше роблять у сідниці. Вводять у верх- ній зовнішній квадрант сідниці. Попередньо місце введення протирають 70%-м розчином спирту. Шприц повинен бути стерильним. Голку вводять у м’яз під прямим кутом, на 2/3 її довжини.

При внутрішньом’язовому введенні можливі такі ускладнення: перелом голки, ураження нервових закінчень, медикаментозна емболія, гнійна ін- фекція.

58