Організація домашнього господарства

Робочі площини обладнання повинні становити одну безперервну робочу лінію, яка давала б змогу плавно і без перешкод виконувати усі кухонні ро- боти.

Усі предмети, необхідні для приготування їжі, розміщують у шафах і на полицях нижче або вище від робочої площини (другий і третій рівні).

3.17.ЕЛЕКТРОПОБУТОВА ТЕХНІКА. ВИДИ КУХОННОГО ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ

Спеціалісти підрахували: в родині з чотирьох осіб на хатню роботу витра- чається 7 – 8 год. Застосування ж побутової електротехніки скорочує цей час у 4 – 5 разів.

Сучасну кухню не можна уявити без холодильника і морозильної каме- ри. Він призначений для зберігання харчових продуктів, а також для готу- вання харчового льоду і збереження заморожених продуктів у низькотемпе- ратурному відділенні. Холодильник потрібно встановлювати в кухонних приміщеннях і експлуатувати відповідно до правил.

Як же найкраще зберігати продукти у холодильнику?

Найнижча температура (мінус 10 – 14 ºС) — у випарнику. Там місце замо- роженим продуктам (рибі, м’ясу). Безпосередньо під випарником добре збері- гати парне м’ясо, свіжу рибу. На середніх полицях (температура там плюс 2 – 3 ºС) можна розташувати молочні, гастрономічні вироби, готові страви. Овочі і фрукти найкраще зберігати внизу, де температура плюс 4 – 6 ºС.

Гратчасті полиці не варто нічим застилати. Продукти складайте на них не дуже щільно, бо через це може порушитися циркуляція повітря в холо- дильнику: під випарником утвориться надто низька температура, внизу, на- впаки, надміру підвищиться.

Не можна ставити в холодильник гарячі продукти, часто, без потреби, відчиняти дверці і тривалий час тримати їх незачиненими. Збільшене надходження тепла подовжує час роботи компресора (а отже, витрачається більше електроенергії).

І все ж навіть у холодильнику продукти не можна тримати довго. Моро- жене м’ясо не псується в ньому 8 – 10 діб, м’ясні напівфабрикати — протягом 2 діб. Рибу морожену можна зберігати в холодильнику 8 – 10 діб, свіжу — 3 доби, яйця — не більше місяця, молоко, вершки — 1 – 2 діб, сметану, сир — 5 – 10 діб, вершкове масло — до трьох тижнів, фрукти — не більш як 8 діб.

Час від часу холодильник потрібно розморожувати. Для цього його необ- хідно вимкнути і через 2 – 3 год, коли іній відтане, вийняти продукти і ви- терти випарник. Користуватися ножем чи іншими гострими предметами для знімання намерзання неприпустимо, щоб не пошкодити випарник. Після розмороження стінки і полиці холодильника промивають теплою водою з содою (чайна ложка соди на 1 літр води) і насухо протирають чистою м’якою полотниною. Особливо ретельно рекомендується промивати місця поблизу ущільнювальної гуми на дверцятах.

215

Р о з д і л ІІІ

Отже, систематичний догляд за холодильником не тільки подовжує тер- мін його експлуатації, забезпечує повсякденну свіжість продуктів, не дає їм набути неприємного запаху, а й значно заощаджує електроенергію.

Зрозуміло, що у процесі роботи трапляються і дрібні поломки, пошко- дження, які можна усунути самостійно, без втручання майстра. Наприклад, порушення контакту електромережі, деренчання. Останній недолік можна усунути, змастивши пружину, підвіски маслом або закріпивши нещільно встановлені у шафі полиці.

На користь електрочайника агітувати не варто. Він добре відомий у кожному домі. Оскільки електричні чайники сьогодні представлені в торгів- лі досить широко і буває важко спинитися на якомусь одному з них, радимо при купівлі звертати увагу на такі їх важливі технічні параметри: об’єм, по- тужність, швидкість закипання. Насамперед маєте вирішити, який саме чайник потрібен: великий чи маленький? Випускають чайники об’ємом від 0,8 до 2,0 л. Найбільш поширені моделі — на 1,5 – 1,7 л. Чим більший об’єм, тим більше енергії він споживає, а отже, тим вища його потужність. Середня потужність електрочайника перебуває в межах від 1000 Вт (для 1,0 л) до

2200 Вт (для 2,0 л).

Сучасний чайник вимикається автоматично після закипання або в разі відсутності в ньому води. Є електрочайники з функцією підігрівання не до 100 ºС, а до заданої температури, або з постійним підтриманням потрібної температури в режимі термостату, а також моделі, в яких закипання супроводиться сигналом.

Деякі електрочайники мають скляний або металевий корпус. Останніми роками розроблено маленькі (0,8 – 1,2 л) чайники «швидкого закипання». На них встановлений покритий тефлоном нагрівач гідролізного типу, який ефективніший від звичайного. Але якщо у стандартний чайник налити мен- ше води, він також закипить набагато швидше. Перевага — 1,5 – 2 хв.

Купуючи обрану модель, обов’язково потрібно переконатися, що чайник встановлюється на підставку легко, без труднощів. Шнур має бути достатньо довгим, а його розміщення не повинно заважати, коли потрібно зняти чайник з підставки.

Компанії-виробники приділяють багато уваги конструкціям нагрівально- го елемента. Для заохочення покупців використовують різні технічні новин- ки і спеціальне покриття, що уповільнює утворення накипу і підвищує на- дійність чайника.

Для подовження терміну служби електрочайника необхідно стежити, щоб під час підігрівання води трубчастий електронагрівник у ньому був завжди повністю покритий водою. Інакше він швидко псуватиметься.

Кілька разів на рік електронагрівник необхідно очищати від накипу. Це роблять так: у чайник наливають стільки оцту, щоб він повністю вкрив на- грівник, і вмикають на 10 – 15 хв. Потім нагрівник витирають полотнинкою, оцет виливають, а чайник добре споліскують водою. Є також спеціальні за- соби, що знімають накип.

216

Організація домашнього господарства

Трудомісткість багатьох кухонних процесів можна зменшити завдяки ви-

користанню електричного кухонного комбайна. Адже він допоможе на-

шаткувати овочі, замісити тісто для пиріжків, збити крем для іменинного торту. І все це швидко, і все вправно. І вам не доведеться відмовлятися від тієї чи іншої страви тільки тому, що приготування її забирає багато дорого- цінного часу. Маючи кухонний комбайн, можна відмовитися, наприклад, від міксера.

Сьогодні електрична соковижималка уже не новина. Особливо вона незамінна у сільській місцевості, де завжди у всяку пору року багато овочів і фруктів. Економію часу вона дає величезну. А крім того, соки, одержані з допомогою соковижималки, дуже корисні. Склянка соку щодня сприятиме запобіганню багатьом захворюванням.

Соковижималка дуже проста за своєю конструкцією, оволодіти правила- ми роботи на ній нескладно, проте завжди потрібно дотримуватися їх.

Закладати порізані овочі і фрукти в апарат можна лише після вмикання його на холостий хід, коли оберти будуть нормальними. Кісточки, черешки і тверді частини фруктів, а також цедру лимона, апельсина видаліть. Укла- даючи напівфабрикати у соковижималку, не натискуйте на них пальцями, оскільки результат буде зовсім небажаним — збільшиться кількість соку не в склянці, а у відходах.

Щоразу після використання окремі частини приладу треба промити теп- лою водою, стежачи, щоб вода не потрапила в нижню частину корпусу і диск, що приводить у дію соковижималку.

Отже, друзів і помічників у вигляді електричних приладів з кожним днем ми маємо дедалі більше, але потрібно бути уважними до них. Йдеться не лише про подовження часу роботи цих приладів, а й про нашу безпеку.

Не можна залишати жоден з електроприладів без нагляду. Збираючись усунути пошкодження, потрібно насамперед вимкнути прилади з електро- мережі. Усі види ремонту, під час якого прилади перебувають під напругою, може робити лише спеціаліст.

Тримати електроприлади необхідно у сухому місці, запобігаючи їх стру- шуванню. Щоб не пошкодити шнур, треба згорнути його в коло, а не в дов- гий моток. Вмикаючи праску, чайник, комбайн, спочатку треба підключити до них шнур, і лише після цього вмикати штепсельну вилку в розетку.

Вимикаючи прилад, не треба тягнути за шнур. Не можна торкатися ввім- кнених електроприладів вологими руками, щоб не вдарило струмом.

Велика небезпека існує, якщо, наприклад, стоячи на мокрій підлозі, ви хочете перевірити ступінь нагрівання води у ванні чи мисці, в яку занурено електрокип’ятильник.

3.18. ПОСУД

Звичайно, розглянуті вище домашні роботи забирають багато часу і сил, однак ми виконуємо їх лише епізодично. А мити й чистити посуд і кухонне начиння доводиться постійно, по кілька разів на день. На жаль, у наш побут ще недостатньо широко увійшли механізми, які полегшують цю нудну й не- привабливу працю, основний тягар якої лягає на плечі жінок.

217

Р о з д і л ІІІ

Щоб менше часу витрачати на догляд за посудом, необхідно раціонально розмістити кухонне обладнання. Зручно, коли над мийкою встановлено ша- фу-сушарку або металеву сушарку, поряд на стіні підвішено невелику по- личку із спеціальними мийними засобами, щітками й мочалками, а також рушники: для посуду, виделок, ложок, ножів і обов’язково для рук. Під мийкою зазвичай ставлять відро з кришкою для харчових відходів.

Ось кілька порад щодо миття посуду й кухонного начиння. Рекомендується час від часу, приблизно раз на місяць, влаштовувати «лаз-

ню» каструлям, сковородам, казанкам. Зробити це нескладно, але ефектив- ність дуже велика. Бачок, таз, відро або велику каструлю (виварку) наполо- вину наповнюють водою і ставлять на вогонь. У воду кладуть попередньо на- стругане мило, пральну соду (не порошок!), силікатний клей, порошок «Пер- соль» у таких співвідношеннях: на 1 відро води 1 брусок господарського мила, 500 г кальцинованої соди, 100 г клею і 1 пакет «Персолі». Ще раз застерігаємо: нізащо не користуйтеся пральним порошком. Коли всі компоненти розчи- няться, в цю суміш опускають спочатку емальовані каструлі, кришки до них, миски, кварти, а потім — казанки, сковороди та інший металевий посуд, крім алюмінієвого. Після кип’ятіння протягом 10 – 15 хв, посуд обережно виймають і старанно промивають спершу теплою, а потім холодною водою. У такій су- міші (окремо від посуду) можна прокип’ятити і дерев’яне начиння — дошки, молоток, сікач, ложки тощо. Чавунні казанки й сковороди після цієї процеду- ри протирають дротяною щіткою або наждачним папером.

Візьміть собі за правило не складати використаний посуд, мийте його відразу ж після користування. Вже через 2–3 год залишки їжі висихають, і посуд доводиться чистити і шкребти, тому він скоріше зношується і втрачає свою привабливість. Це стосується м’ясорубок, качалок, сікачів та інших предметів. Від чистоти посуду й кухонного начиння залежить не лише їхній зовнішній вигляд, а й здоров’я всієї сім’ї. Забруднений посуд — одне з небез- печних джерел інфекційних захворювань.

І ще одна порада. Посуд, забруднений жиром, оселедцем, сметаною тощо, не складайте на купу, бо так він забруднюється ще більше. Мийте кожний предмет окремо під цівкою гарячою води щіточкою, шматком полотна або ста- рою капроновою панчохою, всередину якої покладіть шматочок дитячого або банного мила. Після цього добре промийте теплою, а потім холодною водою.

Якщо у квартирі немає гарячої води централізованого постачання, вийти із становища можна так. Приготуйте тази, в один налийте гарячої води, покладіть туди трохи харчової соди, господарського мила або спеціального хімічного засобу і мийте в ньому посуд, а другий таз наповніть теплою водою для його полоскання. Після першого полоскання теплу воду вилийте, на- лийте в таз холодної води і ще прополощіть посуд. Після цього його ставлять у сушарку або витирають сухим рушником.

Оскільки посуд виробляється з різних матеріалів, необхідно знати деякі особливості кожного з них, щоб враховувати їх при чищенні й митті посуду, а частково і під час приготування їжі.

Розрізняють посуд металевий, керамічний, скляний, пластмасовий.

218

Організація домашнього господарства

Металевий посуд виробляють з алюмінію, сталі, чавуну, латуні, мельхі- ору та деяких інших сплавів.

Алюмінієвий посуд є одним з найпоширеніших. Він термічно стійкий (тем- пература його плавлення 658 °С), не боїться різких температурних коливань, їжа, приготовлена в цьому посуді, не втрачає свого кольору, запаху і смаку.

Однак останнім часом у засобах масової інформації, спочатку зарубіжних, а потім і наших вітчизняних, з’явилися повідомлення про шкідливість вико- ристання алюмінієвого посуду як джерела підвищеного надходження алю- мінію в організм людини з їжею. Доведено, що алюміній поглинається голов- ним мозком, тож, за припущеннями науковців, цей хімічний елемент при- зводить до таких серйозних його уражень, як хвороби Альцгеймера, Паркін- сона, синдром Дауна. У тих, хто страждає на хронічні захворювання, і в лю- дей похилого віку розм’якшення кісток пов’язують з поглинанням алюмінію. Заслуговує на увагу й таке спостереження: алюміній виділяється через нир- ки, тому при зниженні їхньої функції можливе його накопичення, що спри- чинює захворювання нервової системи. Групу ризику становлять і недоно- шені діти, які чутливіші до надлишку алюмінію, ніж діти з нормальним періодом допологового розвитку.

У зв’язку з цим учені-медики наполягають на необхідності поступового вилучення з ужитку алюмінієвого посуду й заміні його посудом із нержавію- чої сталі та емальованим, як це вже практикується в деяких країнах світу. А тим багатьом нашим співвітчизникам, які через матеріальну скруту не мо- жуть дозволити собі цього, відомий учений у галузі проблем харчування професор В.І. Смоляр радить дотримуватися таких правил:

1.Після приготування їжі не можна тримати її довго в алюмінієвому по- суді, краще перекласти в посуд з іншого матеріалу. Особливо це стосується харчових продуктів з кислими й лужними властивостями.

2.Готуючи страви в алюмінієвому посуді, зважайте на рівень їхньої кис- лотності чи лужності, який визначається показником рН. За даними науко- вих досліджень, кисле середовище (рН 3) не впливає на перехід алюмінію у воду, а якщо кип’ятити рідину, що має показник рН 9 (лужне середовище), протягом 30 хв, то вихід алюмінію з посуду в рідину підвищується на 25 %.

3.Алюмінієвий посуд не можна чистити твердими порошками й метале- вими щітками, а також застосовувати для цього кислоту та луг. Порушена внаслідок такого чищення поверхня посуду може призвести до посиленого виділення дрібних частинок алюмінію в харчові продукти.

Сталевий посуд буває емальованим, оцинкованим і лудженим. Емальованому посудові властива хімічна стійкість проти органічних

кислот, солей, мила, лужних речовин. Він гігієнічний, легко миється, прида- тний не лише для приготування їжі, а й для тривалого її зберігання. Але якщо про цей посуд не дбати, він слугуватиме недовго. Ось кілька порад що- до догляду за ним.

Перш ніж користуватися новим емальованим посудом, наповніть його во- дою і поставте на слабкий вогонь. Коли вода закипить, вогонь погасіть, але воду не виливайте до повного її охолодження. Така нескладна процедура зміцнить емаль і подовжить термін користування посудом.

219

Ро з д і л ІІІ

Вемальованому посуді не можна готувати другі страви, особливо каші, бо вони часто пригорають і можуть зіпсувати емаль. Якщо до дна каструлі при- липла їжа, налийте в неї трохи води, всипте жменю солі або 2 чайних ложки соди і поставте на вогонь на 20 – 30 хв. Потім воду вилийте і потріть дно жорсткою ганчіркою або віхтем.

Емальовані каструлі й миски не можна ставити в гарячу духовку: від ви- сокої температури емаль може потріскатися і потрапити до їжі. З цієї самої причини не рекомендується в гарячий емальований посуд наливати холодну воду і навпаки, в холодний посуд — кип’яток.

Миють емальований посуд гарячою водою з милом, а чистять — сумішшю крейди з глиною. Вживати хімічні препарати небажано.

Оцинкований посуд непридатний для приготування їжі й кип’ятіння води для пиття: солі цинку, що утворюються при цьому, можуть шкідливо позначитися на здоров’ї людини. У ньому не можна також консервувати продукти (солити гриби, квасити капусту тощо). Найчастіше цей вид посуду використовують для збері- гання води (відра), гасу (бідони), а також для прання (тази, ночви) та кип’ятіння білизни (бачки, відра). Чистять оцинкований посуд подрібненою крейдою, зволоженим водою деревним попелом, але найкраще — листками капусти.

Луджений стальний посуд трапляється тепер рідко, очевидно через об- межені можливості його практичного застосування. У такому посуді не варто кип’ятити воду, оскільки він надає їй гострого присмаку, а також псує колір і смак чаю. Луджений посуд не можна чистити твердими порошками.

Посуд з нержавіючої сталі використовують здебільшого для приготуван- ня рідких страв, кави, чаю, а також для тривалого зберігання харчових про- дуктів. Вигідний цей посуд ще й тим, що він не боїться різких коливань тем- ператури, не псує смаку їжі. Чистять і миють нержавіючий стальний посуд так само, як і посуд з інших металів.

Чавунний посуд використовують в основному для смажіння і тушкування. Виготовляється з чистого чавуну без покриття і з покриттям склоемаллю. Чавунний чорний посуд має шорстку поверхню і потребує уважного догляду, інакше на ньому починається корозія, яка хоч і не шкодить здоров’ю, але псує смак і колір страв. Щоб запобігти корозії, чавунні казанки протирають оливковою олією. Чавунний емальований посуд стійкий проти дії органіч- них кислот, солей, мила, лужних речовин. Посуд з пошкодженою емаллю використовувати для приготування їжі не рекомендується. Чистять і миють чавунний емальований посуд звичайним способом.

Латунний посуд належить до малопоширених, хоч він довговічніший від алюмінієвого та емальованого. Використовується здебільшого для кип’ятін- ня води, варіння джемів, повидла, конфітюрів. Дуже чутливий до дії органіч- них кислот, молока, масла та багатьох інших харчових продуктів. Тому по- суд, призначений для кип’ятіння питної води й приготування їжі, обов’яз- ково лудять із внутрішнього боку оловом. Виняток становлять тази для ва- рення, які не лудять, бо висока концентрація цукру в ньому перешкоджає органічним кислотам ягід і фруктів роз’їдати латунь. Деякі кухонні вироби з латуні покривають нікелем та хромом.

220

Організація домашнього господарства

Чистять латунні вироби, в тому числі нікельовані й хромовані, сухим по- рошком крейди. Якщо ж вони дуже занедбані, їх потрібно добре потерти вов- няною ганчіркою, вмоченою у нашатирний спирт.

Мельхіоровий і нейзильберовий посуд використовують головним чином для сервірування столу. Виробляють зі сплавів нікелю й міді (мельхіор) або міді й цинку (нейзильбер), які покривають сріблом чи нікелем. Обидва ці сплави вирізняються пластичністю і міцністю.

У разі частого використання мельхіорового чи нейзильберового посуду його миють раз на 7 – 10 днів у мильній воді з невеликою кількістю 10%-го нашатирного спирту. Для полірування мельхіорових предметів, покритих сріблом, застосовують суміш мила й чистої подрібненої крейди (у співвідно- шенні 1 : 1). Рецепт її приготування такий: розчиняють мило в теплій воді, насипають туди крейду і розмішують до густої однорідної маси, якою і полірують вироби. Після цього їх витирають сухою ганчіркою.

Керамічний посуд виготовляють методом спікання природної глини, а також деяких мінеральних сумішей. Здебільшого його обробляють (декору- ють) спеціальними керамічними фарбами. Основними видами керамічного посуду є фарфоровий, фаянсовий, майоліковий та гончарний.

Фарфоровий посуд покривають тонким шаром блискучої твердої і стійкої проти кислот глазурі, що передбачає дбайливе ставлення до нього. Щоб запобіг- ти обдиранню на тарілках з фарфору малюнків, між ними при упаковці укла- дають паперові серветки, а під час миття складають низькими купками з ура- хуванням однакового призначення. Миють фарфоровий посуд теплим мильним розчином з додаванням нашатирного спирту (1 чайна ложка на 1 л води).

Фаянсовий посуд значно легший від фарфорового й поступається йому міц- ністю. Найдовше слугують такі фаянсові кухонні вироби, як миски, глечики, банки для крупів, діжечки для смальцю, діжечки для соління овочів тощо.

Фаянсовий посуд з малюнком рекомендується мити теплою водою з дитя- чим або банним милом. У жодному разі такий посуд не можна мити гарячою водою з содою: від соди тьмяніє малюнок, а від гарячої води псується глазур.

Чистять фаянсовий посуд так само, як і фарфоровий.

Майоліковий посуд виробляють з кольорової випаленої глини, покритої поливою. Використовують найчастіше у вигляді глечиків, хлібниць, масни- чок, цукорниць, ваз для квітів, попільничок, а також декоративних виробів, якими оздоблюють стіни кухні, дачі тощо.

Забруднені вироби з майоліки добре миються теплою водою, в яку треба додати трохи гашеного вапна. Після цього їх прополіскують чистою водою.

Гончарний посуд здавна широко застосовується в Україні як для приготу- вання їжі (горщики, макітри, ринки), так і для її зберігання і подавання (мис- ки, чашки, глечики тощо). Він має пористий кольоровий черепок (землисто- чорний, жовтий або коричнево-червоний). Здебільшого покривається поливою із внутрішнього боку. Горщики, макітри й глечики виробляються без поливи.

Миють гончарний посуд чистою водою без усяких домішок, спочатку га- рячою, а потім холодною. Сушать посуд, як правило, надворі на кілках або штахетах тину.

221

Р о з д і л ІІІ

Гончарний посуд недовговічний, від високої температури він швидко трі- скається. Однак горщик з тріщинами не варто викидати, він ще довго може служити, якщо скрутити його вздовж верхнього пругу залізним дротом.

Зверніть увагу на таке застереження. До складу поливи, якою покрива- ють гончарний посуд, входить свинець, який легко вступає в реакцію з оцто- вою кислотою й лужними речовинами. Тому в полив’яному посуді не можна довго зберігати кислі й лужні харчові продукти.

Скляний посуд виробляють двома способами: видуванням і пресуван- ням у чавунних або стальних формах. Видувний посуд, як правило, має тон- кі стінки, тому з ним треба поводитись обережно. Пресований посуд вироб- ляють із безбарвного, кольорового скла і в незначній кількості — із кришта- лю. Він товстіший і міцніший.

Крім того, існує кухонний пресований посуд із жаротривкого скла, який використовують для приготування їжі. Цей посуд гігієнічніший, ніж метале- вий; він довго зберігає тепло, не дає жодних сторонніх присмаків і запахів. Однак, послуговуючись ним, необхідно дотримуватися деяких застережних правил. Посуд із жаротривкого скла не можна ставити на відкритий вогонь: між полум’ям і дном посуду обов’язково треба прокласти металеву сітку. Не рекомендується ставити його в гарячому стані на мокру холодну поверхню, бо жаротривке скло від такого перепаду температури тріскається.

Скляний посуд миють щіткою, ганчіркою або віхтем. Для його очищення не можна застосовувати пісок, металеві щітки тощо. Для миття виробів з вузь- ким горлом (пляшок, графинів) використовують спеціальні щітки («йоржі»). Щоб добре вимити дуже забруднений скляний посуд, особливо після олії, гасу, сметани, молока, треба заповнити посудину до половини подрібненою яєчною шкаралупою, дрібними клаптиками газетного паперу, лушпинням картоплі, залити теплою водою (не вщерть), побовтати деякий час, а потім усе це вилити. Прополоскавши кілька разів посудину теплою водою, вона буде цілком чистою. Досить ефективним засобом миття забрудненого скля- ного посуду є свіжа кропива. Зірвіть 2 – 3 стебла кропиви з листям, складіть її так, щоб вона повністю увійшла у пляшку чи банку, залийте теплою водою і з допомогою «йоржа» коловими рухами добре потріть стінки посудини. Піс- ля цього використану кропиву витягніть і прополощіть посудину теплою во- дою. Кришталевий посуд, як і інші вироби з кришталю, не можна мити га- рячою водою, від цього кришталь тьмяніє, втрачає блиск. Такий посуд добре відмивається теплою і навіть холодною водою.

Пластмасовий посуд дедалі ширше входить у сімейний побут. Він легкий, міцний, має гарний зовнішній вигляд, легко миється. Виробляють його в основ- ному із поліетилену високого тиску. Однак при всіх позитивних характеристиках цей вид посуду має і свої вади. Посуд із поліетилену деформується вже при тем- пературі 100 °С, а з органічного скла та полістиролу — при 70 – 75 °С. Тому пластмасовий посуд придатний насамперед для прання та миття начиння, а також приготування і нетривалого зберігання холодних страв.

Пластмасовий посуд, на якому є застереження «Для нехарчових продук- тів» і «Для технічних цілей», не можна використовувати для зберігання пит- ної води, вина, олії тощо. Так само не можна в посуді з написом «Для сипу- чих речовин» зберігати сметану, масло, молоко, інші рідкі продукти. Миють

222

Організація домашнього господарства

пластмасові вироби теплою водою з милом, а дуже забруднені — з допомогою рідких мийних препаратів м’якої дії.

Крім посуду, у повсякденному житті широко використовуються целофа- нові пакети. У них можна класти і зберігати харчові продукти. Проте треба бути обережним із саморобними пакетами, які нерідко продають на ринках. Замість целофану матеріалом для них слугує плівка для покриття теплиць і парників, мішки від добрив та отрутохімікатів. Не купуйте таких пакетів, бо це шкідливо для здоров’я. Користуйтеся лише целофановими пакетами фаб- ричного виробництва.

І на завершення ще кілька порад. Після того як ви вимили, висушили або витерли посуд, поставте всі предмети на свої місця — у кухонні шафи, сер- вант тощо. Відділіть ножі від виделок та ложок і зберігайте їх окремо, бо, стикаючись з тупими предметами, ножі швидко затуплюються.

Якщо під час миття посуду чашка чи тарілка розбилася, не поспішайте викидати черепки, а уважно подивіться, чи не можна склеїти пошкоджений предмет, використавши для цього готовий клей БФ-2 або ПВА. Надтріснуту фарфорову тарілку покладіть у каструлю з молоком і поставте її на маленький вогонь. Через 45 хв кип’ятіння в молоці тріщина на тарілці зни- кне.

Для видалення накипу з чайника або каструлі застосовують оцет, розве- дений у воді (3–5 столових ложок на 1 л води). Воду кип’ятять 1 – 1,5 год, після чого посуд ретельно миють чистою водою.

Закінчуючи прибирання кухні, виперіть з милом ганчірки, якими мили посуд, помийте щітки, віхті, раковину, витріть вологою ганчіркою робочий стіл, звільніть відро для сміття, помийте підлогу на кухні. Лише після цього до вас прийдуть спокій і задоволення.

Запитання і завдання

1. Які види кухонь розрізняють на сучасному етапі? 2. Чим відрізняється облаштування кухні у міській квартирі і сільському садибному будинку? 3. Які робочі вузли виділяють у робочій лінії приготування страв? Назвіть і поясніть їх призначення. 4. Які основні електро- прилади полегшують роботу на кухні? Назвіть та дайте характеристику їх. 5. Назвіть загальні вимоги щодо користування кухонними електроприладами. 6. Охарактеризуйте види кухонно- го посуду і правила користування ними. 7. У чому полягають основні вимоги щодо догляду за кухонним посудом, який виготовлено з різних матеріалів?

223