50 Політичний ризик

Політи́чний ри́зик (англ. Political risk) — це міра очікуваної невдачі політичної діяльності, яка визначається як співвідношення ймовірності неуспіху вжитих заходів та ступеня несприятливих наслідків, зумовлених втіленням прийнятих політичних рішень.

Елементи політичного ризику

Віталій Кривошеїн виділив наступні елементи політичного ризику:

-можливість відхилення від припустимої політичної мети, заради якої здійснюється обрана альтернатива політичного рішення;

-імовірність отримання бажаного результату політичної діяльності;

-невпевненість у досягненні поставленої політичної мети;

Політичний ризик являє собою ймовірність виникнення політичних чинників у країні (регіоні), які можуть зробити сприятливий чи негативний вплив на управлінську, економічну та інші види діяльності. До числа таких політичних факторів належать, наприклад, рівні стабільності політичного режиму, політичних заворушень, корупції, злочинності, безробіття [2].

Під політичним ризиком у вузькому сенсі слова розуміється ймовірність фінансових втрат для фірми в результаті впливу несприятливих політичних факторів у країні розміщення інвестицій [8].

Й. Пфеффер визначив співвідношення між ризиком і невизначеністю наступним чином: «Ризик ... представляє собою комбінацію декількох видів азарту, він вимірюється ймовірністю; невизначеність вимірюється рівнем віри. Ризик - це стан світу, невизначеність - стан уяви ».

Політичний ризик як структурне явище включає в себе наступні основні компоненти. Особливе місце тут займають ризики, обумовлені діючою в країні податковою системою і законодавством. Це «правовою або законодавчий ризик» [6]. Він включає в себе втрати і придбання, пов'язані зі змінами в податковому законодавстві, появою урядових постанов, указів на різних рівнях влади, змінюють соціально-політичну та економічну обстановку в країні (регіоні).

До політичних ризиків відносяться:

а) неможливість здійснення діяльності внаслідок військових дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації і підприємств, введення ембарго, через відмову нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання і т.п.;

б) введення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на певний строк через настання надзвичайних обставин (страйк, війна і т.д.);

в) несприятливий зміна податкового законодавства;

г) заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу. У цьому випадку обов'язково перед експортерами може бути виконане в національній валюті, яка має обмежену сферу застосування.

2. Рівні політичних ризиків

Рівень ризику - це кількісна оцінка ситуації (що відображає ступінь невизначеності у прийнятті рішень) з урахуванням збитку, обумовленого можливими небажаними наслідками прийнятих рішень. Практично рівень ризику характеризує ступінь відповідальності чи безвідповідальності того, хто вибирає шляхи вирішення завдання.

На практиці оцінки політичного ризику даються для різних часових горизонтів, вибір яких визначається специфікою рішень, що вимагають обліку оцінок ризику.

Політичний ризик оцінюється на різних рівнях: глобальному, регіональному (за групами [4, c.852] країн), національному, по окремих регіонах усередині деяких країн (по краях, областях, республіках, наприклад, в Росії). В останні роки зріс інтерес до глобального ризику. Це видно, зокрема, з тематики дискусій на щорічних конференціях Ради з управління ризиком міжнародного бізнесу. Це знайшло відображення в тенденції, пов'язаних з прагненнями деяких впливових кіл Заходу до "глобальної координації" відносин між країнами. Посилилися тенденції до створення "світового поля довіри". Однак тут велика небезпека посилення "уразливості" деяких держав від тих, хто буде контролювати це "поле" і визначати норми, яких повинні дотримуватися учасники подій. В цілому можна очікувати, що чим більше буде зростати "координація" на глобальному рівні у сфері економіки, тим більшою мірою буде знижуватися рівень політичної організованості на глобальному рівні за рахунок появи дедалі більшої кількості малих держав, що не знаходять для себе місця "під сонцем" в результаті розпаду колишніх великих держав. Рівень політичного ризику при цьому повинен підвищуватися.

При оцінці політичного ризику на національному рівні зазвичай використовуються порівняльні дані, коли кількісні оцінки, що характеризують рівень ризику по країні, перетворюються у відповідні рейтинги. Рейтинг країни - це її місце в загальній сукупності порівняльних країн, що відбиває ступінь бажаності стану відповідної обстановки. Іноді говорять про відмінності "політичного клімату". Складність полягає в тому, що рейтинги зазвичай прив'язані до конкретного числа розглянутих країн (а їх число не є постійним).

На практиці рейтинг країни визначається з урахуванням її місця в групі країн, які впорядковані в певній послідовності з урахуванням відповідних оцінок рівня політичного ризику, які визначаються в балах. Найчастіше використовується 100-бальна шкала, де країни з мінімальним рівнем політичного ризику отримують найбільші оцінки в балах. Політологи, які залучаються для оцінки рівня політичного ризику при їх використанні на практиці, часто [4, c.853] користуються методами оцінки ризику, заснованими на застосуванні імовірнісних моделей. Імовірнісні оцінки трансформуються в бальні, на основі яких визначається рейтинг країни (або іншою стратегічною зони діяльності).